Для GUNIA Project ремесло стало відправною точкою існування бренду. Етнографічні експедиції, робота з музейними архівами, знайомство з майстрами та дослідження традиційних технік сформували підхід, у якому культурна спадщина не копіюється буквально, а переосмислюється мовою сучасного дизайну.
У межах рубрики Art & Craft GUNIA Project розповідає про роботу з українськими ремісничими техніками, пошук майстрів, прототипування та власне виробництво, а також про те, як ручна робота, технологія й матеріал формують характер сучасного предмета. Цього сезону співзасновниці GUNIA Project також стали кураторками виставки Behind the Craft у межах Ukrainian Fashion Week SS’27, присвяченої українському ремеслу та його сучасному прочитанню.
Як ви познайомилися з ремісничими техніками і що вас у них захопило?
Наше знайомство з українськими ремеслами фактично стало відправною точкою для GUNIA Project. Ще до появи бренду ми їздили в етнографічні експедиції Україною, працювали з музейними фондами, знайомилися з майстрами й досліджували традиційні техніки та предмети побуту.
Одним із важливих моментів була робота з архівами Музею Івана Гончара. Саме там ми побачили, наскільки ширшим є світ українського декоративного мистецтва, ніж звичне уявлення про «традиційну вишивку»: різні регіони, десятки технік, способи роботи з кольором, фактурою, символами.
Згодом під час поїздок у Карпати ми побачили процес створення гуні — від роботи з вовною і прядіння до ткацтва та валяння. Саме цей традиційний предмет дав назву бренду. Із цього досвіду GUNIA фактично й почалася.
Дуже сильним відкриттям для нас стало і гутне скло. Коли бачиш, як майстер вручну працює з розпеченою масою, видуває її, формує буквально за декілька хвилин, розумієш, наскільки це складна і водночас жива технологія. І найцікавіше для нас — що результатом цієї історичної техніки сьогодні може бути не просто традиційна посудина, а абсолютно сучасний і навіть скульптурний предмет: ваза, декоративна форма, складний артоб’єкт для інтер’єру. Саме так ремесло перестає сприйматися як щось архаїчне й починає працювати мовою сучасного дизайну.
Те саме відбулося з керамікою. Спочатку нам здавалося, що ручний розпис порцеляни — досить зрозумілий процес, але ми дуже швидко побачили, наскільки він технологічно складний. Саме це й захоплює нас у ремеслі найбільше: за предметом, який людина бачить уже готовим, стоїть величезна кількість знань, часу, ручної роботи та людей.
Чому ви вирішили зробити ремесло частиною візуальної мови бренду?
Ми не приймали окремого рішення зробити GUNIA «брендом про ремесло». Бренд виріс із самого дослідження української культури й традиційних технологій. Для нас принципово важливо не копіювати історичний предмет буквально. Ми можемо почати з вишитого рушника, килима, кахлі, наївної ікони, елемента архітектури чи старої фотографії, але результатом може стати зовсім інший об’єкт — прикраса, одяг, кераміка, скло або текстиль.
Спочатку відбувається етнографічне й смислове дослідження — орнаменти домашнього декору, кахлі, рушники, буковинські ікони та інші джерела. Потім ми вирішуємо, у яку категорію продукту ця ідея може перейти, які матеріали, кольори і технології для цього потрібні. І лише після цього починається власне дизайн.
Ремесло для нас — не декоративний шар, який накладається на готову річ. Воно впливає на сам спосіб мислення про предмет, його форму, матеріал і навіть масштаб.
Як сьогодні виглядає процес створення виробів?
Процес у GUNIA набагато довший, ніж просто «намалювали ескіз — віддали у виробництво».
Спочатку ми формуємо задачу — що саме хочемо дослідити і про що має говорити майбутня колекція. Потім іде смислове занурення: етнографічні джерела, музейні архіви, книжки, фотографії, робота з експертами. Далі — візуальне дослідження й формування продуктового напряму. Після цього ми створюємо ядро концепції, робимо мудборди, ескізи і передаємо їх дизайнерам.
Потім починається один із найдовших і найважливіших етапів — розробка і прототипування. Створюємо перші зразки, шукаємо матеріали, тестуємо форму, колір, пропорції, технологію. Часто те, що дуже добре виглядає на ескізі, у матеріалі поводиться зовсім інакше. Тому зразок може пройти кілька ітерацій. Після цього — технологічні тести, підготовка до виробництва, сам продакшн і контроль готового виробу.
Якщо говорити саме про кераміку, процес ще складніший. Після затвердження форми й дизайну виготовляється сам предмет, він проходить сушіння та випал. Потім художник наносить розпис вручну, після чого виріб глазурується та проходить наступний випал. Окремим етапом може бути нанесення золота та фінальний випал.
І важливо, що наша керамічна майстерня за ці роки переросла у власне керамічне виробництво. Тобто сьогодні ми вже не просто створюємо окремі авторські зразки чи працюємо з зовнішніми підрядниками, а маємо власну виробничу систему, де накопичується технологічне знання, вибудовуються процеси, навчаються нові спеціалісти і забезпечується стабільна якість.
У роботі з одягом процес інший, але логіка та сама. Окремо опрацьовуються ідею, дизайн, потім крій, всі деталі важливі- кишені, коміри, манжети, зав’язки, драпірування, ручний декор. І саме тому виробництво для нас — це постійний діалог між дизайнером, технологом і майстром.
Чи складно знайти майстра?
Знайти хорошого майстра або сильне виробництво досить складно. Зазвичай найкращі спеціалісти вже дуже завантажені, а їхні контакти не завжди можна просто знайти у відкритому доступі за запитом на кшталт «виробник кераміки / текстилю / скла».
Якщо говоримо про майстрів ручної роботи, найчастіше шукаємо через Instagram, Facebook, тематичні Telegram-групи, українські платформи, зокрема Rukotvory, а також через сарафанне радіо. Останнє досі залишається одним із найефективніших інструментів: один майстер рекомендує іншого, той — ще когось, і так поступово формується велика мережа перевірених контактів.
Іноді майстри самі знаходять нас, коли бачать GUNIA, наші колекції й те, як ми працюємо з ручними техніками. Тому пошук працює в обидва боки.
Сьогодні GUNIA співпрацює з понад 150 майстрами й майстринями з різних регіонів України та працює з різними ремісничими техніками — гутним склом, ткацтвом, вишивкою, різьбленням по дереву, керамікою, ювелірними техніками, в’язанням та лозоплетінням.
Окремий напрямок — навчання. У випадку з керамікою ми за ці роки пройшли шлях від невеликої майстерні до власного керамічного виробництва. Це означає, що сьогодні ми не тільки шукаємо вже сформованих спеціалістів, а й накопичуємо технологічне знання всередині команди, навчаємо нових людей і фактично створюємо середовище, у якому це ремесло може розвиватися далі.
Особливо гостро проблема майстрів стала відчутною після початку повномасштабного вторгнення: частина підрядників і майстрів виїхала, змінилися постачальники сировини, були порушені логістичні ланцюги. Тому пошук і розвиток спеціалістів зараз є для нас не менш важливими, ніж сам дизайн.
Чи накладає складність ремісничого процесу обмеження на дизайн?
Так, але ми не сприймаємо це як негативне обмеження. Дуже часто саме технологія остаточно формує предмет. На етапі прототипування частина ідей змінюється або взагалі відсіюється. Після концептуальної ідеї починається пошук рішення, прототипування, пошук матеріалів, тести і тільки після цього виробництво. Іноді чудова візуальна ідея просто не працює фізично — або її вартість і складність настільки високі, що потрібно вирішити, чи виправдано її залишати.
Хороший приклад — гутне скло. Це складна, дорога і погано масштабована технологія. Але саме в цьому і є її цінність. Ми свідомо продовжуємо з нею працювати, навіть коли це економічно не найпростіший продукт, тому що вважаємо важливим зберегти саму техніку та показати, яким сучасним може бути її результат. І результатом стають уже не просто функціональні предмети, а неймовірні вироби зі скла — складні вази, скульптурні форми, декоративні об’єкти, у яких сама пластика матеріалу стає частиною дизайну.
Кераміка — інший хороший приклад. Пігмент після випалу може дати інший відтінок, форма може змінити пропорції, лінія на ескізі й на об’ємній поверхні працює по-різному. Тому після першого зразка ми вносимо корективи і лише після кількох ітерацій запускаємо предмет у виробництво.
Для нас технологічне обмеження часто не звужує дизайн, а навпаки — дає йому характер.
Чи мало використання ремісничих технік відгук серед аудиторії бренду?
Так. І для нас це дуже важливий результат, тому що він показав: інтерес до ремесла не обмежується вузькою аудиторією, яка вже цікавиться етнографією. Ми завжди хотіли, щоб спочатку людина бачила сильний сучасний предмет — чашку, вазу, сережку, сукню, скляний об’єкт — і хотіла його незалежно від того, чи знає вона його культурне джерело. А вже потім могла відкрити другий рівень: звідки походить форма, орнамент чи техніка.
Саме тому ми постійно говоримо про переосмислення, а не відтворення спадщини. Для нас важливо не реплікувати традицію буквально, а зберігати її сутність і переносити її в новий, актуальний контекст.
Показовим для нас є і міжнародний інтерес. Люди можуть не знати конкретного українського прототипу, але вони дуже добре зчитують цінність ручної роботи, виразність, унікальність і характер предмета. І через сам предмет уже відкривають українську культуру.
Чи має ремісничий напрямок потенціал для масового виробництва?
Тут важливо розділяти масовий попит і масове виробництво. Ми точно бачимо потенціал значно більшого попиту. Людина сьогодні хоче знати, звідки походить предмет, хто його створив, із якого матеріалу він зроблений і чому він виглядає саме так. Але не кожну ремісничу технологію потрібно або можливо перетворити на mass market. Якщо один виріб складається з багатьох етапів ручної роботи або майстер фізично може створити лише обмежену кількість скляних предметів, різке масштабування часто означало б втрату самої суті цієї техніки.
Для нас значно цікавіше інше визначення масштабування: не десять тисяч однакових предметів, а більше майстрів, більше переданих знань, стабільніше виробництво, сильніша економіка ремесла і більший міжнародний ринок для нього.
І саме тут ми бачимо одну з місій бренду: зробити так, щоб традиційне ремесло не існувало лише як музейна або етнографічна практика, а стало повноцінною частиною сучасної культури, дизайну й економіки.
Наше завдання — не перетворити ремесло на mass market, а повернути йому культурну й економічну цінність.
За кожним предметом GUNIA стоїть не лише дизайн, а знання, матеріал, технологія і рука конкретної людини. Behind the Craft — саме про те, щоб зробити цю невидиму частину предмета видимою.
