У Парижі триває Тиждень високої моди, який асоціюється з виключною майстерністю; образами, які здатні вражати та втілювати найсміливіші задуми дизайнерів, створюються сотні годин і стають справжніми витворами мистецтва.
Спеціально для Harper's Bazaar Ukraine супермодель Алла Костромічова розказала про свій досвід роботи з кутюрними колекціями — від Givenchy часів Ріккардо Тіші та Dior під керівництвом Джона Гальяно до нового показу нідерландського бренду Iris van Herpen, що привернув увагу світових медіа та стилістів.
Ви з’явилися на показі Iris van Herpen в межах Тижня високої моди в Парижі в образі, оздобленому сотнями скляних кульок, з акцентним асиметричним капелюхом. Наскільки складним був процес примірок та підготовки? Що ви відчували, представляючи цей образ?
Ви абсолютно праві. Це були саме скляні кульки, і команда, яка створювала цю сукню, сказала мені, що кожна з них видувалася вручну, тобто окремо, саме так, як видувають скло. Тож це не лише кропітка робота швачок і майстрів, які наклеювали кожну кульку на сітку, а також і людей, які спочатку виготовляли ці матеріали.
Звісно, перший образ, який спадає на думку, — це Афродіта і морська піна. Але паралельно з цим виникають образи космічних зірок, Чумацького Шляху, комети, тому що передня темна частина сукні та корсет у мене чомусь асоціювалися зі шлейфом, який залишається в небі від комети.
За традицією кутюрної майстерності вбрання дошивалося в останню ніч. Моя примірка була опівночі, в ніч перед показом. Напевно, найскладніше було оберігати свій образ на бекстейджі, тому що там як завжди панував хаос. І попри всі спроби продюсерів організувати якусь логістику, туди-сюди бігали фотографи, візажисти, перукарі та команда Iris van Herpen.
Мені постійно доводилося стежити за дистанцією між іншими людьми й моїм вбранням, щоб, не дай Боже, жодна кулька не розбилася і не відпала. Воно справді дуже крихке.
Якою є ваша історія співпраці з брендом Iris van Herpen? Чим він вам імпонує?
Насправді це перший раз, коли я працюю з Iris van Herpen, і мені здається, що після мого повернення в мене досить багато таких дебютів. Я, наприклад, до цього ніколи не працювала з Gucci і почала лише зараз, коли креативним директором став Демна.
Що стосується Iris van Herpen, мені здається, що в бренду є власна впізнавана ДНК. У сучасному світі моди це досить непросто, тому що виробляється дуже багато продукту, ринок перенасичений.
По-друге, мені дуже імпонує сама дизайнерка та засновниця бренду. Вона якась неземна. Неземна саме в плані енергії: дуже спокійна, піднесена, тендітна. Саме тому вона працює в парі зі стилістом, який бере на себе той аспект роботи, де потрібно бути вимогливим, можливо, навіть авторитарним. А вона — абсолютна творчість.
Іріс вдається переносити своє сприйняття світу, ось цю свою легку, майже невагому душевну організацію в колекції. Справді відчувається, що вона робить це з глибини своєї душі, а не тому, що так правильно з комерційної чи маркетингової точки зору.
З чим у вас особисто асоціюється визначення «висока мода»?
Я думаю, що два елементи, які першими асоціативно спадають мені на думку, — це корсети та унікальні тканини. Корсети, напевно, тому, що одним із моїх перших показів haute couture було шоу Dior, коли креативним директором був Гальяно. І для мене саме цей крій, мабуть, назавжди залишився ключовим образом, пов'язаним із поняттям haute couture.
А тканини — це те, чого до кінця не розумієш, поки не придивишся і не торкнешся їх. Мені здається, що самі тканини вже є справжніми витворами мистецтва. Те, як вони створюються: ручна вишивка, бісер, складні технології, поєднання кількох, здавалося б, несумісних матеріалів. А вже потім — драпірування і те, як цей матеріал розкривається у фінальному виробі. Саме це, на мою думку, і можна назвати мистецтвом моди.
До речі, в Iris van Herpen була одна сукня, в якій шарами були нашиті тканини — від білого до темно-блакитного. І коли дивишся на неї, ніби відчуваєш запах моря чи навіть чуєш шум океану. Вміння передавати додаткові сенси через візуальний образ — це теж одна зі складових творчості в моді.
Що вам найбільше подобається в роботі на Тижні високої моди?
Як Близнюки, я вірю, що всередині мене живе багато різних субособистостей. Я відчуваю це щодня. І, мабуть, серед них є одна, яка постійно ходить у корсеті, ніби ширяє над землею, а позаду за нею розвівається довгий шлейф. Тому, безумовно, на показах haute couture я насолоджуюся можливістю дозволити цьому альтер его сяяти.
Мені також дуже подобається відчуття власного тіла. Воно зовсім інше, коли ти на подіумі та йдеш у кутюрному образі, ніби в броні. І, мабуть, корсети — це єдине, що майже не викликає в мене дискомфорту в усій кутюрній історії.
Для мене як для моделі взуття — це, мабуть, найстресовіший елемент, адже саме від нього залежить, наскільки комфортно я почуватимуся і на який максимум зможу продемонструвати свої професійні навички. А якщо говорити про корсет, то це той дискомфорт, який я із задоволенням готова терпіти.
Для мене Тиждень високої моди завжди буде особливим, тому що саме там, по суті, розпочалася моя кар'єра — з кутюрного показу Givenchy, коли креативним директором був Ріккардо Тіші.
Тому, мабуть, моє бачення моди від самого початку сформувалося саме через підхід до створення кутюрної колекції. На той момент я була моделлю-початківицею, і мене запросили до дому Givenchy працювати fit-моделлю. По суті, саме на мені відшивали всю кутюрну колекцію.
Саме тому для мене haute couture, мода і Париж завжди існують в одному нерозривному зв'язку. Це три поняття, які від самого початку стали для мене частинами однієї історії.
