KHRYSTINA RACHYTSKA представили колекцію SS’27 у рамках Ukrainia Fashion Week. Створена навколо двох моделей вишиванки, «Опір/Опора» продовжила традицію бренду досліджувати й переосмислювати культурну спадщину.
Розкажіть, будь ласка, що надихало вас під час створення колекції?
Українською культурою я цікавлюся з дитинства, а ще зі студентських років почала збирати старовинні українські сорочки. Уже двадцять років тому я усвідомлювала, що це твори мистецтва світового рівня. Мене захоплювали неймовірні кольори, складність технік, різноманіття орнаментів і те, наскільки майстерно вони поєднані між собою.
Сьогодні моя колекція налічує близько 550 вишитих сорочок віком 100–150 років. Кожного літа я власноруч переглядаю всю колекцію: перу, прасую, перевіряю стан речей. Під час одного з таких оглядів я знову звернула увагу на дві сорочки з надзвичайно цікавим кроєм. Вони походять із різних етнографічних регіонів: одна — з Покуття, інша — з Бессарабії.
Як конструктору-технологу мені стало цікаво дослідити сам принцип їхньої побудови й зрозуміти цей крій зсередини. Адже люди, які створювали ці сорочки, проходили весь шлях власноруч: вирощували коноплі чи льон, робили з них нитку, ткали полотно, а вже потім кроїли й шили одяг. Для мене це стало справжнім дослідженням народної мудрості, винахідливості й майстерності.
Мені дуже хотілося, щоб цей історичний крій не залишився лише музейним свідченням минулого, а продовжив життя в сучасному одязі. Тому фактично весь модельний ряд колекції — його конструкція, пропорції та силуети — виріс із крою цих двох сорочок.
Яке значення старовинна сорочка має для вас сьогодні?
Для людини свого часу сорочка була однією з найсокровенніших речей: вона могла бути духовним і фізичним оберегом, свідченням походження, статусу та достатку. У ній закладено величезну кількість інформації про людину й середовище, у якому вона жила.
Паралельно я збираю книжки й дослідження про український традиційний одяг, видані за кордоном представниками української діаспори, зокрема у США та Канаді. Для мене важливо мати не лише емоційне й практичне розуміння предмета, а й наукове підґрунтя для його вивчення.
Також ми тісно співпрацюємо з DMC, виробником ниток для вишивання з багаторічною історією. Це дає змогу глибше працювати з кольором, матеріалом та історичним контекстом.
Але найважливішим джерелом і натхнення, і знань для мене все одно залишаються самі сорочки. Саме безпосередній контакт із ними дозволяє побачити те, чого іноді неможливо прочитати в жодній книжці.
У колекції «Опір/Опора» ви продовжуєте досліджувати українську традицію. Що для вас означає її переосмислення?
Для нашого бренду принципово важливо не лише зберігати традицію, а й продовжувати та розвивати її. Ми вручну відтворюємо орнаменти, якими користувалися кілька поколінь до нас. Для мене це форма пам’яті й водночас відчуття приналежності до свого роду, до жінок, які створювали ці речі, до культури загалом.
Яким став музичний супровід колекції?
Зазвичай це композиції з дуже сильними текстами й емоційним наповненням. Для колекції ми написали музику, яка поступово веде слухача вглиб — до стану, де особливо гостро відчувається внутрішня сила.
Цього разу важливим елементом показу також стане колісна ліра. Для нас вона є символом української народної музичної традиції, яку ми переносимо в сучасний контекст — так само як переосмислюємо в сучасному одязі українську вишиту сорочку.
