Цьогоріч галерея Avangarden вперше об'єднала музеї та культурні простори до Дня Києва, створивши мистецький маршрут містом і спеціальну мапу Kyiv Art Guide. На цьому команда не збирається зупинятися та вже планує різдвяну едицію проєкту, до якого зможуть долучитися ще більше сучасних художників, кураторів та професіоналів мистецької сфери.
У рубриці Harper's Bazaar Ukraine «Авторський почерк» засновниця галереї Avangarden Каріна Качуровська докладніше розказала про ініціативу та її мету, актуальні виставки простору, його особливості і художників, з якими команда співпрацює постійно, а також про власні стосунки з Києвом, виклики воєнного часу і те, як мистецтво стає опорою.
Уперше проєкт Kyiv Art Days представили до Дня Києва. Що стало поштовхом до створення культурного маршруту містом? Чи вплинув на це попередній досвід роботи Avangarden?
У виставковій програмі Avangarden є традиційний проєкт «Місто сили», присвячений Києву. Через роботи сучасних митців ми досліджуємо історію міста, його культурний контекст, архітектурну спадщину та знакові місця, формуючи актуальний погляд на столицю.
Цього року за підтримки фонду AIDA — благодійної ініціативи Havas Village — ми розширили формат культурної програми та створили Kyiv Art Days як міський мистецький маршрут. Важливою частиною проєкту став Kyiv Art Guide — друкована та цифрова мистецька мапа Києва. Путівник об’єднав музеї, галереї та інші мистецькі інституції із зеленими зонами міста, формуючи цілісний культурний ландшафт Києва як простір пізнання, збагачення та споглядання.
За останній рік серед гостей Avangarden суттєво зросла частка іноземної аудиторії. Для мене було важливо, щоб, відвідуючи наш простір, вони відкривали для себе Київ значно ширше через його мистецтво, архітектуру, історію, культурні інституції та міські ландшафти. Kyiv Art Days став способом показати Київ як сучасне європейське місто з глибокою культурною спадщиною та активним мистецьким життям, яке триває попри постійні обстріли та перманентний стан втрати.
Чому для вас цінно об’єднувати різні галереї та інституції? Яку перспективу ви вбачаєте у такій співпраці в майбутньому?
Я щиро вірю, що саме на перетині різних досвідів, поглядів і компетенцій, у синергії між різними галереями та інституціями, можуть народжуватися по-справжньому сильні ідеї, здатні впливати на розвиток культурного середовища міста. Для мене така співпраця про створення взаємозвʼязків, де мистецтво стає частиною повсякденного життя, а різні культурні інституції підсилюють одне одного. Коли ми об’єднуємо ресурси, аудиторії та експертизу, можемо робити значно більше й говорити з суспільством ширше та переконливіше.
Моя ціль, можливо, достатньо прагматична: я хочу жити в місті освічених людей, які цікавляться мистецтвом, колекціонують твори українських художників і свідомо плекають власну культуру. У місті, де забудовники не руйнують пам’ятки архітектури, а відновлюють їх, розуміючи їхню цінність і потенціал для розвитку міста та культурного туризму. У місті, де культура є важливою частиною його розвитку та ідентичності.
Я вбачаю великий потенціал цієї ініціативи. Kyiv Art Days може стати щорічною подією Києва, платформою для співпраці між інституціями, туристичним культурним продуктом міста. Разом ми створимо новий формат культурного досвіду міста.
Які шляхи розвитку та масштабування проєкту ви бачите зараз?
Ми вже готуємо програму Kyiv Art Days Christmas Edition, у межах якої плануємо збільшити кількість учасників та інституцій, залучених до проєкту. Хочемо об’єднати більше галерей, музеїв, незалежних інституцій, художників, кураторів та інших представників системи сучасного мистецтва.
Важливим напрямом розвитку є партнерство з бізнесом і брендами. Разом ми плануємо підвищувати якість подій, створювати нові формати взаємодії та розширювати аудиторію проєкту. Додамо більше інтерактивних форматів, кураторських зустрічей і подій для нетворкінгу між представниками культури та бізнесу.
Цієї зими хочу реалізувати ідею ART ROAD, яка давно чекає свого часу. Це спеціальний арт-маршрут для запрошених гостей і представників медіа з кураторськими зупинками у ключових мистецьких локаціях Києва. Переміщення між локаціями забезпечуватиме автомобільний бренд-партнер. Фінальною точкою маршруту стане камерна шефська вечеря у Avangarden.
Окремий напрям — розвиток культури колекціонування та артринку в Україні. Плануємо залучити експертів аукціонного ринку, щоб поговорити про історію та досвід Christie’s і Sotheby’s, а також про розвиток українського артринку та аукціонів у Києві. Цю тему продовжить благодійний різдвяний аукціон в Avangarden. Він поєднає ціль популяризації українського мистецтва та залучення нових колекціонерів з підтримкою військових митців та мисткинь.
З чим у вас особисто асоціюється Київ? З якими художниками, архітектурою, подіями, відчуттями?
На даний момент це для мене складне питання. За своєю натурою я оптимістично налаштована людина і зазвичай намагаюся фокусуватися на чомусь доброму. Київ для мене завжди був містом із неймовірною енергетикою, історією і людьми. Тут я знайшла відчуття дому, якого так не вистачало з часів виїзду з Криму.
Проте зараз пригнічує шалена втома. Втома від постійних корупційних скандалів, від безкарності тих, хто заради власної наживи руйнує пам’ятки архітектури та стирає історичне обличчя міста. Болить і те, наскільки Київ досі непристосований для людей з інвалідністю та батьків із дитячими візочками. Місто, яке претендує на сучасність і європейськість, досі залишається геть неінклюзивним для багатьох своїх мешканців.
Особливо важко усвідомлювати, що вже п’ятий рік повномасштабної війни, а проблема укриттів досі не вирішена належним чином. Засмучує і величезна кількість недобудованих та занедбаних будівель, які роками стоять як привиди з цегли та бетону. Чого тільки вартий кейс «Будинку квітів». Він розташований неподалік від Avangarden, і щоразу коли я проходжу повз, мені стає дуже сумно. Адже одним із образів столиці стає напівзруйнована будівля, де жорстоко обрубали коріння багаторічного плюща. Для мене це дуже символічно: ніби разом із рослинами, фасадами й старими будинками ми поступово втрачаємо щось живе — пам’ять міста, його характер і зв’язок із власною історією.
І всі ці думки хитро сплетені з відчуттям любові до Києва, що дозволяє бачити всі проблеми, злитися, засмучуватися, вимагати змін і водночас брати відповідальність за його сьогодення і майбутнє.
Якщо говорити не тільки про Kyiv Art Days, а й загалом про діяльність Avangarden, як ви відбираєте художників на свої виставки? Чи є митці, з якими співпрацюєте постійно?
Восени, орієнтовно в листопаді, ми визначаємо основні теми та концепції виставок на наступний рік. Далі залучаємо кураторів, які працюють із художниками та формують програму. Зазвичай виставковий план затверджуємо на пів року вперед, маючи попередні домовленості щодо проєктів до кінця року.
Водночас ми відкриті до нових імен. На електронну адресу галереї регулярно надходять пропозиції від художників і кураторів. Якщо проєкт відповідає нашій програмі, ми можемо підтримати його та реалізувати в просторі Avangarden. Пропозиція має включати CV, artist statement, портфоліо та концепцію проєкту. Це дає можливість швидко ознайомитися з запитом, зрозуміти його контекст і оцінити потенціал для подальшої співпраці.
За п’ять років роботи Avangarden сформував пул авторів, з якими співпрацюємо на постійній основі. У перспективі прагнемо сфокусуватися на 15–20 митцях, представляючи та системно розвиваючи їхні художні практики. Такий формат дозволяє вибудовувати довгострокові відносини з художниками, працювати з колекціонерами та ефективніше оцінювати ресурси, які галерея інвестує в їхній розвиток.
Серед авторів, із якими ми вже маємо тривалу співпрацю, — Юлія Беляєва, Сестри Фельдман, Віталій та Сергій Грех, Аліса Гоц, Олексій Кондаков, Марія Куліковська, Сергій Майдуков, Володимир Манжос, Ірина Максимова, Андрій Опришко, Артем Прут, Антон Саєнко, Міша Тарасенко. Їхні роботи регулярно входять до наших експозицій та їх можна придбати в галереї
Чим Avangarden відрізняється від інших галерей та культурних просторів, на вашу думку?
Avangarden — винятковий культурний простір. Самобутній, красивий, складний проєкт. Я ще не зустрічала схожих кейсів у світі, де галерейна, гастрономічна й соціальна складові так органічно співіснували б в одному просторі.
Я знаю, що деякі колеги зі скепсисом ставляться до поєднання ресторану з галереєю, до вибірковості тем і до відсутності у виставковій програмі проєктів із виразним соціально-політичним контекстом. Але це мій свідомий вибір. Я чудово розумію й визнаю важливість мистецьких проєктів, які рефлексують трагічний досвід минулого, говорять про травму, втрати й актуалізують болючі теми сьогодення. Водночас завдання Avangarden полягає в іншому.
Ми є місцем входу в світ сучасного мистецтва. Проєкт був створений, щоб показати, як мистецтво може робити життя змістовнішим і яскравішим, навіть якщо твоя діяльність не повʼязана з креативною індустрією. За рахунок наявності ресторану ми звертаємо увагу на красу звичайних речей: спільний сніданок чи вечерю з людиною, з якою справді хочеться проводити час; хорошу розмову; можливість зайти на обід і залишитися на екскурсію виставкою. У цьому поєднанні їжі, мистецтва й людей народжується особливий досвід контакту з красою, який стає інструментом виходу з кризи.
Життя по суті абсурдне, але людина має свободу надавати йому сенс. Мене, як і інших, турбують вічні екзистенційні питання людського існування, пошуки істини та роль знань і культури в житті суспільства. Avangarden допомагає мені знайти свій власний шлях у світі, де немає готових відповідей. Плекаю надію, що допомагає й іншим.
У період повномасштабної війни особливо гостро відчувається потреба не лише споглядати мистецтво, а й відчувати себе частиною ком’юніті однодумців, яке може дати підтримку та розуміння. Як ви з цим працюєте?
У мене з цим своєрідна біполярка. Ранок після обстрілів хочеться провести в усамітненні або медитативно складати пазли вдома з сім’єю. Іноді дуже хочеться соціалізації, відчувати себе частиною ком’юніті однодумців, а іноді не хочеться бачити взагалі нікого. І я знаю, що цей стан амбівалентності знайомий не лише мені.
Тому ми створюємо можливості бути разом і кожен вже приймає рішення самостійно, враховуючи свій стан. Буває, що квитки на театральні вистави в Avangarden бронюють вночі під звук дронів. І для мене це ознака, що люди всупереч усьому продовжують обирати життя, цікавість, мистецтво і одне одного. А буває, що ми скасовуємо події, бо очевидно, що після нічної атаки настрій людей у Києві не сприяє вечіркам чи лекціям. В такі моменти в повітрі відчувається стан «пазли», коли кожному хочеться просто побути у своєму маленькому безпечному світі.
Мета багатьох підприємців — побудувати бізнес, який зможе працювати без участі засновника. У моєму випадку все трохи навпаки: багато чого тримається на моїй особистій залученості та соціальному капіталі. І, мабуть, це нормально, бо Avangarden працює на щирості й справжньому бажанні зробити своє життя та життя друзів трохи цікавішим.
Тому, коли я в ресурсі, то продовжую шукати приводи для радості, збирати людей тоді, коли вони цього потребують, створювати благодійні ініціативи й підтримувати тих, завдяки кому ми взагалі можемо жити тут, працювати, закохуватися, ходити на вистави й будувати плани на майбутнє.
Зараз в Avangarden проходить виставка «Слід дотику», що об’єднує мистецтво та дизайн. Розкажіть про неї докладніше, будь ласка.
В Avangarden програма подій формується на перетині різних дисциплін, але всі вони підпорядковані єдиній ідеї — пошукам нового висловлювання за межами традиційної форми. Як результат цього пошуку зʼявилась ідея організувати виставку, де представлені мистецькі твори та предмети дизайну. У межах виставки «Слід дотику» ці різні за своєю природою об’єкти вступають у діалог, відкриваючи можливість побачити їх поза звичними категоріями. В експозиції меблі, кераміка, килими, скло, живопис — виняткові речі, які варті того, щоб наповнити своє життя мистецтвом.
Наскільки це звично для вас представляти виставки на перетині різних медіа та стилів? І чому для вас ця еклектичність важлива?
На мою думку, еклектичність відображає складність і різноманітність сучасного світу. Мистецтво допомагає нам осмислювати життя і краще розуміти себе. Споглядання, взаємодія з художніми творами і колекціонування поступово формують власну систему координат. Те, що нас приваблює, захоплює, відгукується або викликає спротив, багато говорить про наші цінності та внутрішні орієнтири. Через мистецтво ми вчимося розрізняти власні бажання, смаки й межі та кристалізуємо розуміння того, що для нас справді важливе.
Тому зазвичай в Avangarden ми представляємо виставки, де різні медіа та художні мови співіснують, а твори знаходять своїх поціновувачів. Саме в таких поєднаннях часто виникає можливість побачити знайомі речі під іншим кутом. Різні роботи можуть підсилювати, суперечити або доповнювати одна одну, а глядач — знаходити між ними власні зв’язки та інтерпретації.
