Дорогою до Берліна на свій перший виступ, буквально посеред польоту, Кара Делевінь підхопила інфекцію зуба, через яку їй терміново довелося лікувати кореневий канал. Перший виступ першого великого концерту на підтримку дебютного альбому й без того здатен викликати нерви, навіть якщо все, що йому передувало, відбувалося ідеально. «На першому шоу в мене було дуже набрякле, розпухле обличчя, мені було дуже боляче, — згадує вона, — але в цьому і є магія виступу, адреналіну та всього іншого. Усе просто розтануло. І ці 30 хвилин мого першого виступу я була на сьомому небі».
Топ, штани та рукавички — Balenciaga. Сережки Tubogas і годинник Serpenti Tubogas — Bulgari.
Делевінь лише 34, але це вже третє повне перезавантаження її кар’єри. Вона почала працювати моделлю у 15 років і швидко стала одним із найбільш упізнаваних та самобутніх облич індустрії, знімаючись у глобальних кампаніях таких мегабрендів, як Burberry та Chanel, а на початку двадцятих перейшла до акторства. Тепер до її резюме додається «музикантка». Цього літа вона випустила три сингли, а повноформатний альбом, що не обмежується одним жанром і тяжіє до попмузики, вийде восени. У музиці вона більше не грає роль — тут ідеться про те, щоб бути собою, — і нарешті вона перебуває на тому етапі, коли знає, хто вона.
«Я ЗАВЖДИ хотіла займатися чимось більшим, ніж ОДНІЄЮ справою. Це наче намагатися ЖОНГЛЮВАТИ ТРЬОМА РУКАМИ, але, сподіваюся, у мене виходить КРАЩЕ. Думаю, ТВОРЧІСТЬ має багато ФОРМ».
Коли ми розмовляємо, вона вдома в Лос-Анджелесі, у синій футболці з написом «You can trust me I am not blonde» («Можеш мені довіряти, я не блондинка»), а її каштанове волосся (яке раніше було білявим) зібране в недбалий пучок на маківці. Якщо на ній і є макіяж, я цього не помічаю. Вона завершує день після промозйомки для альбому, яка відбулася між європейською та американською частинами її «мінітуру» на його підтримку.
Делевінь як ніхто знає світ гламурної моди та високої моди, але її образ у цій новій ітерації себе став значно стриманішим. «Я уявляла стільки способів, як могла б прийти в музику, і це могло б бути щось дуже гіперпопове, високофешн, але це просто не я, — каже вона. — Я хочу, щоб на мені були майки й джинси, а не сукні чи розшиті стразами боді». Вона почала використовувати для виступів страхувальну систему, яку носила у своєму музичному кліпі, просто тому, що вона мала крутий вигляд. «Це найбільш оголена версія мене. У голові я думала: “Я просто хочу почуватися там оголеною”, бо в цьому і є суть, — каже вона, прагнучи “настільки відокремити себе від моди, наскільки це можливо, тому що це те, чим я займаюся, а не те, ким я є”».
Кара Делевінь, Джордан Ферстмен, Реджі Абсолом і Дієго Кальва на прем’єрі Club Kid на Каннському кінофестивалі / Getty Images
У 2011 році тодішній креативний директор Burberry Крістофер Бейлі запросив Делевінь до глобальної кампанії, знятої Маріо Тестіно. Раптом кожен великий люксовий бренд захотів бачити її у своїх кампаніях і на подіумах. Її густі брови на тлі делікатних, загострених рис обличчя стали її фірмовою та відмінною рисою (поки їх не почали копіювати всі). «Коли я була дитиною, Кара була, бляха, всюди й була всім», — каже співачка Рене Рапп, близька подруга Делевінь.
Молода супермодель була такою ж амбасадоркою Tumblr, як і Rimmel London, хоча власного акаунта там ніколи не мала. Фотографії, на яких вона корчила кумедні гримаси у недосяжних для більшості місцях — на показах Victoria’s Secret і Chanel, — блискавично поширювалися на популярній серед підлітків 2010-х платформі. Вона не боялася бути смішною, пробивати надто серйозну оболонку високої моди. Вона заклала прецедент для супермоделей на кшталт Алекс Консані, яка знайшла відгук у своєї аудиторії завдяки кумедним, розкутим відео в TikTok. «Я не надто про це думала, — згадує Делевінь. — Я не була штучною. Я не намагалася планувати, як це сприйматимуть».
«Я просто хочу ПОЧУВАТИСЯ ОГОЛЕНОЮ там, на сцені. Я хочу ВІДДІЛИТИ СЕБЕ від МОДИ, тому що це те, що я РОБЛЮ, а не те, ХТО я Є».
Перехід до акторства дозволив їй розповідати більш розгорнуті історії, бути чимось більшим, ніж просто обличчям. Вона дебютувала в кіно з головною роллю у фільмі «Паперові міста» 2015 року, зіграла антагоністку в «Загоні самогубців» 2016-го, а також у Валеріані та місті тисячі планет, а цього року знялася у високо оціненому критиками «Club Kid» Джордана Ферстмена. Але далеко не кожен проєкт задовольняв її однаково. «У мене були жахливі досвіди, і були неймовірні, але в акторстві дуже бракує контролю, — каже Делевінь. — Я надто сильно прив’язуюся, і ще думаю, що з віком почала ловити себе на думці: “О, моя персонажка не сказала б цієї репліки”».
У музиці — пристрасті, яку вона тихо плекала ще з дитинства, — Делевінь сама пише свою роль. Близькі до неї люди відзначають, що її музика звучить як вона сама, і вона пояснює це «випадковістю» та непередбачуваністю мелодій. Пісні не вписуються чітко в один жанр: від попсових приспівів і хору струнних інструментів у розмірі вальсу вони переходять у танцювальну музику з відлунням року 1980-х. «Вона просто всюди, і це добре, — каже вона. — Я виросла на рейвах і досі люблю пульсуючі вібрації хаус-музики, але природніше для мене — відчай, туга й біль, — зізнається вона. — Це як водоспад, який проривається назовні». У своєму синглі «I Forgot» вона співає: «Це все було сном? Я нічого не відчувала / Ці пігулки приспали мене / Навіщо ти мене розбудив?» Світліша сторона прийшла пізніше. «Думаю, мені треба було виплеснути й виговорити весь цей безлад і все темне, щоб з’явилося щось світліше й веселіше».
Піджак, сорочка, краватка та штани — Dolce & Gabbana. Сережки й каблучка Tubogas — Bulgari. Рукавички та чоботи — Balenciaga.
Паралельно зі своєю ранньою славою Делевінь пережила публічну боротьбу із залежністю від психоактивних речовин. Вона мала проблеми в родині й відчувала розрив між собою та образом ікони моди й краси, водночас ще не наважуючись відкрито говорити про свою сексуальність. (Із 2023 року вона не вживає психоактивних речовин і нині перебуває в тривалих стосунках із британською музиканткою Мінкі.) Нещодавно Делевінь детально розповіла про минулі травми в епізоді подкасту Call Her Daddy. Вона відверто говорила про сексуальність, тверезість та ідентичність. «Частина мене після таких речей думає: “Навіщо я це зробила?” — сміється вона. — Але інша частина, особливо як людини, яка боролася з проблемами психічного здоров’я, залежністю й усім іншим, вважає, що мені потрібно бути чесною щодо цього, бо, можливо, так я зможу більше допомогти людям».
У Club Kid, де йдеться про колишнього організатора вечірок, змушеного змінити своє життя після того, як він дізнається про існування сина, Ферстмен запросив Делевінь зіграти навпроти нього Софі — невротичну промоутерку, залежну від наркотиків. Він вважав, що її досвід допоможе додати ролі нюансів. «У Кари є щось абсолютно своє, її власна манера, власні жести й особливості, — каже Ферстмен, сценарист, режисер і виконавець головної ролі. — Саме це я шукаю в акторах». Їй подобаються такі історії, сповнені водночас світла й темряви та досліджують людську природу в усій її повноті. За словами Ферстмена, вона повністю віддалася персонажці: «Вона прийшла і просто виклалася на повну». У травні цього року фільм отримав семихвилинні овації стоячи на Каннському кінофестивалі.
Обкладинка альбому Out of My Head
Обкладинка альбому Need It
«У ній завжди була якась зухвалість, яку неможливо не помітити, — каже Рапп. — Думаю, деякі люди лише демонструють її світові, а є люди, які насправді такі завжди. І вона саме така». Делевінь енергійна, що допомагає їй створювати так багато, але, за її словами, їй «справді доводиться докладати зусиль, щоб розслабитися». Сон, правильне харчування — «я, бляха, стаю нестерпною, коли голодна», — ванна. «Звичайні речі». Добре поплакати й час від часу випустити напругу криком — способи катарсису, про які вона говорить із саркастичною відвертістю. «Я королева психічного здоров’я без медикаментів; робимо, що можемо».
Але тепер вона більше, ніж будь-коли, відчуває себе собою — і виглядає відповідно. Після низки експериментів із волоссям нинішня брюнетка зі стрижкою в стилі 1970-х стала влучним вибором. Вона ідеально підходить для того, щоб трясти волоссям на сцені, а чубчик, який вона носила в дитинстві, дає відчуття комфортного захисного шару. «Я ніколи ще так не була одержима стрижкою», — каже вона. Вона більше розважається з модою — і менше про неї думає, — ніж тоді, коли перебувала в центрі індустрії. Делевінь називає найкращим прикладом смугастий костюм Tom Ford, який носила під час свого каннського турне. «Носити неймовірний костюм — це просто моя улюблена річ. Для мене він означає комфорт, шик, силу й якимось дивним чином — розум і сексуальність».
Делевінь пов’язує значну частину цієї трансформації з ясністю, яка прийшла разом із тверезістю, — саме тоді вона вирішила зайнятися музикою. Коли я запитую її про рішення змінити напрям, вона каже: «Мене завжди бентежило це питання. Я думаю: “Мені просто добре”. Я просто не припиняла грати. Не припиняла працювати моделлю. Мені дуже пощастило мати можливість робити все це». Вона «надто хаотична» для ярликів: «Я думаю, творчість має багато форм, і одне допомагає мені більше цінувати інше».
Стайлінг: Yashua Simmons; зачіска: Evanie Frausto for Matrix; макіяж: Homa Safar; манікюр: Marisa Carmichael for Kiara Sky Nails; sсетдизайн: Whitney Hellesen; кастинг: Anita Bitton at the Establishment.
Портфоліо BAZAAR ICONS 2026, зняте фотографом Каспером Кофі, представляє митців, акторів, перформерів і культурних діячів, яких об’єднують непохитна відданість своїй справі та наполегливість. Шарлотта Ремплінг, Аліса Лю, Джулі Мехрету, Кара Делевінь, Габрієтт, Кріс Флемінг, Кім Гордон та Анна Савай — усі вони є результатом відданості своїй майстерності та праці, яку виконують навіть тоді, коли ніхто не бачить.
