У світі, де мода дедалі більше тяжіє до гібридності, прикраси давно вийшли за межі аксесуарів. Вони перетворюються на мову, емоцію, висловлювання. Деякі з них — це вже не просто прикраси, а справжні мініатюрні шедеври, в яких розчиняється межа між ювелірною справою та візуальним мистецтвом. Особливо тоді, коли за їх створення береться не ювелір, а художник.
Уявіть серце, яке справді б’ється: інкрустоване рубінами, рухоме, майже живе, прикріплене до спини моделі на подіумі. Це не кадр з фантастичного фільму, а прикраса, що нещодавно з’явилася на показі високої моди — в шоу Schiaparelli. Її прототипом став ювелірний об’єкт, створений ще у XX столітті генієм сюрреалізму Сальвадором Далі. Цей крок — не просто омаж, а нагадування: мистецтво може існувати в усьому. Навіть у прикрасах.
Художник, який не знав меж
Далі був не з тих митців, кого влаштовували рамки — ні буквальні, ні концептуальні. Живописець, скульптор, театральний художник, дизайнер, друг Шанель і Скіапареллі, він постійно змінював форму, в якій існувало його мистецтво. І в певний момент звернувся до ювелірної справи.
Це сталося у 1940-х, після знайомства з італійським ювеліром Фулько ді Вердура, який свого часу співпрацював із Габріель Шанель. Разом із ним Далі створив шість об'єктів, які балансували між прикрасою та артоб'єктом. Це був початок. Згодом у Нью-Йорку він розгорнув більш масштабну співпрацю — з майстрами Ертманом та Алемані, для яких розробив цілу колекцію прикрас. Її придбала Фундація Кетервуд у Пенсильванії, а пізніше — Фундація Оуена Чітема, яка зробила ці твори доступними широкій публіці в рамках культурно-філантропічного проєкту.
Тобто ці прикраси з самого початку не були комерційним продуктом. Вони існували як спосіб передати естетику, ідею, емоцію. І як доказ того, що золото, дорогоцінне каміння та творчість можуть формувати глибші сенси.
Коштовності Сальвадора Далі
Коли рубінові губи говорять більше, ніж слова
Прикраси Далі — це справжнє втілення сюрреалізму в металі й камені. Він створював «живі» символи: рубінові губи, пильне око, королівське серце, келих життя, руки, що простягаються в порожнечу. Всі ці образи — метафоричні, багатошарові, зчитувані інтуїтивно. Це ювелірна робота, але з душею мистецтва.
Такі прикраси не просто прикрашають — вони викликають питання. Чому це серце пульсує? Кому адресовані ці губи? Що бачить це око й чому воно не кліпає?
Далі творив символи. І сьогодні цей підхід виявляється як ніколи актуальним.
Символізм, який повертається
Ювелірна символіка останніми роками знову в центрі уваги. Сучасні дизайнери дедалі частіше звертаються до образів із глибоким підтекстом. Серце як у Далі знову стало джерелом натхнення: у новій інтерпретації воно з’явилося на показі високої моди Schiaparelli сезону осінь-зима — 2025/26 під керівництвом Даніеля Роузберрі, ставши центральною деталлю колекції.
Це вже інтерес до сенсів. До приватного, особистого, закодованого. До тієї прикраси, яка щось промовляє про тебе, тому що вона змістовна.
Чому це важливо саме зараз?
Ми живемо в часи, коли прикраса знову стає способом говорити — як про стиль, так і про погляди. Історія Далі нагадує: не обов’язково бути ювеліром, щоб створити прикрасу, достатньо мати ідею.
Його приклади — це доказ, що форма може бути химерною, несподіваною, емоційною. Що рубіни можуть стати серцем, а золото — метафорою часу. І що саме такий підхід сьогодні надихає нове покоління дизайнерів та митців.
Цікаво, що багато з цих об'єктів — а особливо «Око часу» чи «Келих життя» — і зараз вражають актуальністю. Вони не застаріли ні в сенсах, ні у формах. Бо створені поза часом.
Тож, вибираючи прикрасу, подумайте, чи є в ній ідея. Чи це просто аксесуар, чи ви бачите у ньому символ — серце, око, рух, внутрішній сенс. Можливо, саме зараз той час, коли прикраса має бути не оздобою, а висловлюванням.
Історія ювелірних об’єктів Далі — це нагадування: мистецтво може існувати в усьому. Навіть у серці, яке б’ється. Прикраси — це не просто вироби, це фантазії, що вирвались із картин художника. Сьогодні, коли ми знову шукаємо в моді глибини й символізм, досвід Далі особливо актуальний. Бо краса — це є сенс.
