На межі живопису, скульптури й коштовного каменю — саме там, де митець стає алхіміком, у шістдесяті роки Жорж Брак розпочав один із найменш відомих, але найбільш поетичних проєктів свого життя. Це була колекція ювелірних прикрас, натхненна міфами Стародавньої Греції — його особиста «Одіссея», втілена у золоті, діамантах і ескізах гуашшю.
Живописець, якому було замало полотна
У 1961 році, коли Жоржу було вже майже 80, він не припиняв працювати — ні розумом, ні серцем, ні руками. Один із найвідоміших представників кубізму, Брак і далі створював масштабні живописні полотна — зокрема, «Жінку з сапою» (La Sarcleuse), яка уособлювала його пізній, глибоко символічний стиль. Але паралельно з великим живописом автор «Натюрмортів з гітарою» та соратник Пікассо звертається до камерного формату: гуашей, ескізів, де його інтерес до грецької міфології набуває виразних обрисів.
У серії малюнків, виконаних між 1961 і 1963 роками, він зображає давньогрецьких богів, героїв і символи — зокрема, Зевса, який постає в образі стилізованої перепілки (ця пташка стане ювелірним кліпом із золота і діамантів), а також Гебу, Гекату, Меропу, близнюків Калаїса й Зета. Улюблений птах Брака — образ свободи, польоту і духовності — теж стане ключовим мотивом.
Ці малюнки не можна назвати декоративними фантазіями. Вони — частина роздумів художника на теми трансформації, природи, сакрального. Міфологія для Брака — мова, за допомогою якої він висловлює переживання часу, тіла, вічного.
Жорж Брак у своїй майстерні в 1950 році
Від гуаші — до золота: як народжувалась колекція
Усе почалося з малюнка «Грецька голова», який Брак передає ювеліру — барону Гегеру де Левенфельду, знаному паризькому фахівцю з дорогоцінного каміння. Так стартує унікальний експеримент: Брак надає свої ескізи, а Левенфельд інтерпретує їх у прикрасах.
Між 1962 і 1963 роками було створено близько 110 гуашей, які стають «матрицями» для прикрас: кожна з них виготовляється вручну, з дорогоцінних матеріалів, без повторів. Це не серійне виробництво, а радше ювелірна скульптура, в основі якої лежить художнє бачення.
Брака не цікавив ювелірний ринок чи мода. Він працював, як завжди, інтуїтивно, з абсолютною вірою у форму. У своїх прикрасах він зберігає кубістичну геометрію, гру з простором і площиною, але доповнює це пластичністю золота, блиском каменю, глибиною символу.
Брошка Жоржа Брака, виставлена у 2023 році у Фонді Богоссяна
Брошка Жоржа Брака Atlanta
Прикраси як нова форма художнього висловлювання
Ці твори існують на межі жанрів: не зовсім ювелірні прикраси, не зовсім мініатюрна скульптура. Їх важко уявити в комерційному магазині — радше, в музеї. Так і сталося: згодом частина колекції експонувалась у Musée du Louvre, а також в приватних зібраннях.
Один із найвідоміших експонатів — кліп у формі перепілки, де стилізоване пташине тіло складене з плоских площин, що перегукується з кубістичною формою, а сам образ — алюзія на одну з метаморфоз Зевса. В інших прикрасах вгадуються елементи архаїчної грецької пластики: стилізовані обличчя, спіральні мотиви, лаконізм.
Як зазначає ювелір де Левенфельд, Брак був неймовірно вимогливим до деталей. Він уважно стежив за кожним етапом, затверджував форми, наполягав на ручній роботі. Це був справжній діалог — між художником і майстром, між живописом і матерією.
Жорж Брак
Переосмислення спадщини
Цікаво, що про цю сторінку творчості Брака часто забувають. Вона залишається поза межами «офіційної» історії кубізму, як щось несерйозне або побічне. Але насправді — це і є продовження його художньої мови.
Брак у прикрасах — це Брак, який став ще ближчим до матеріального світу. Замість фарби — сапфіри. Замість полотна — золото. Але все це — інструменти того ж мислення. Так само як Пікассо працював з керамікою, а Матіс — із тканиною, Брак шукав нові форми, щоб висловити вічне: людську віру в символ, образ, метаморфозу.
Для нього це не було просто декоративним експериментом. Це був ще один етап у постійному пошуку істини — не зовнішньої, схематичної, а глибинної. Як сам митець пояснював:
«Мене цікавить правда об’єкта, а не його схожість».
Прикраси ставали засобом втілити цю правду через матерію. Їхній сенс — не в оздобленні, а у перевтіленні: в перенесенні сили міфу у форму, що живе на шкірі.
Золота брошка Жорж Брак «Колісниця Медеї», 1963
Asteria, що зберігається в MAD у Парижі
Життя після Брака
Після смерті художника у 1963 році його соратник, ювелір барон Гегер де Левенфельд, продовжив роботу над колекцією. Він створював нові прикраси на основі ескізів Брака аж до своєї смерті у 1996 році — завжди чітко позначаючи, які з них є посмертними, щоби не змішувати їх з оригінальними роботами, зробленими за життя художника.
Сьогодні ці прикраси на межі мистецтва і ювелірної справи зберігаються в колекціях провідних музеїв — зокрема, в Музеї декоративного мистецтва в Парижі та Музеї Жоржа Брака у Сен-Дьє-де-Вож. Їх цінують не лише як вишукані артефакти, а і як унікальну спадщину художника, який зумів перенести силу образу у форму, здатну жити поза часом.
Колекція прикрас Жоржа Брака — продовження його естетичної філософії. У цих роботах поєднуються античні сюжети, кубістичні форми і ювелірна майстерність. Це ще один доказ того, що справжній митець не має обмежень у медіумі.
Джерело: Harper's Bazaar France
