Наступна героїня рубрики — Дарія Біла, театральна художниця, засновниця та креативна директорка MY THEATRE by Dariia Bila. За плечима Дарії — багаторічна робота в театрі, де вона створювала сценографію та костюми, а сьогодні цей досвід продовжує жити в її fashion-проєктах. У MY THEATRE вона поєднує театр, сучасний дизайн і ручне ремесло, експериментуючи з вишивкою, аплікацією, в’язанням та іншими крафтовими техніками, щоб створювати речі, які неможливо повторити двічі.
На виставці Behind the Craft, яка стане одним із ключових проєктів сезону Ukrainian Fashion Week SS’27, буде представлено одразу декілька айтемів бренду — сукня Thing 84, шапка Prop 32 та сумка Prop 12.
Як ви познайомилися з цими крафтовими техніками, які ви використовуєте в роботі, та що вас у них захопило?
У команді MY THEATRE ми дуже любимо працювати з різними крафтовими техніками, експериментувати з ними та шукати нові поєднання. Поруч зі мною надзвичайно талановиті майстри, кожен із яких має власну експертизу, розвиває різні техніки й відкриває для мене нові можливості. Часто саме в цьому спільному процесі народжуються несподівані рішення. У наших речах рідко можна виділити одну конкретну техніку — зазвичай це поєднання різних підходів і напрямків. Більшість елементів ми створюємо з нуля: вишивки, аплікації, декоративні деталі вигадуються спеціально для певної колекції або конкретного виробу.
Мені цікаво не слідувати одній усталеній техніці, а використовувати ремесло як інструмент для створення власного образу та історії
Чому саме цей напрямок ви вирішили зробити частиною візуальної мови бренду?
Усі мої колекції, як і загалом моя творчість, народжуються дуже інтуїтивно. Я можу прокинутися вранці з ідеєю, яка раптом захоплює мене настільки, що з неї виростає ціла колекція. І поштовхом може стати будь-що — зовсім маленька деталь, випадковий образ, предмет або, навпаки, щось дуже масштабне. Моє знайомство з декоративними техніками почалося ще в театрі. Саме там я відкрила для себе і старовинні ремісничі прийоми, і більш сучасні способи роботи з матеріалами та декором. І цей процес пізнання для мене досі не закінчується — мені постійно цікаво знаходити щось нове й експериментувати. При цьому в MY THEATRE я не прагну відтворювати класичні техніки в їхньому традиційному вигляді. Навпаки, мені цікаво змішувати їх, поєднувати різні підходи й використовувати їх як частину великої ідеї колекції. Мені здається, саме ця свобода і змішаність технік багато в чому і є театральним підходом, який став частиною візуальної мови бренду.
Як сьогодні виглядає процес створення виробів, адже дизайнери брендів жаліються, що наразі ми переживаємо дефіцит спеціалістів у крафтовій галузі?
Мені в цьому сенсі, мабуть, щастить: до MY THEATRE приходять дуже цікаві люди, яким важливо постійно розвиватися, шукати нові рішення, експериментувати й не боятися робити те, чого вони раніше не робили. В моїй команді кожен майстер володіє своєю унікальною технікою. Також дуже часто я звертаюсь до талановитої майстрині Марії Плохути, до якої я можу прийти з певною ідеєю чи фантазією, але далі ми разом шукаємо спосіб її реалізувати: пробуємо різні матеріали, техніки, іноді винаходимо власні прийоми. Саме в цьому діалозі між моєю ідеєю та майстерністю команди зрештою і народжується річ.
Чи складно знайти майстра?
Знайти талановитих майстрів, людей із «золотими руками», насправді завжди непросто. Сьогодні це, звісно, стало ще складніше. Для мене важлива не лише технічна майстерність людини, а й цікавість, бажання розвиватися та готовність до експерименту. Я також намагаюся створювати всередині MY THEATRE середовище, де майстри можуть розкривати й розвивати власні таланти. Часто люди бачать наші роботи, Instagram бренду, те, наскільки різними можуть бути наші вироби, і розуміють, що тут у них буде простір спробувати щось нове й реалізувати ідеї, для яких у більш традиційному виробництві просто не було б місця.
Я шукаю людей, які готові експериментувати разом зі мною, а вони знаходять у MY THEATRE простір, де їхня майстерність може постійно розвиватися.
Складність процесу накладає певні обмеження у дизайні. Як ви працюєте з цими технологічними нюансами?
Для мене вишивка чи оздоблення ніколи не існують окремо від самого виробу. Тканина, крій, ґудзики, вишивка, аплікації — усе це частини одного образу. Я не думаю окремо про декор, а завжди намагаюся побачити загальну картину й зрозуміти, яке відчуття має створювати річ. Тому пошук технічного рішення іноді може бути дуже довгим. Є ідеї, які складно реалізувати або практично неможливо масштабувати. Але якщо для мене вони важливі для образу колекції, ми все одно намагаємося їх втілити. Так з’являються наші One of a Kind речі — вироби, які існують лише в одному екземплярі. Для мене вони особливо важливі, тому що саме в них ми можемо максимально експериментувати, демонструвати майстерність команди й знаходити нові технічні рішення. Як, наприклад, сіра сукня, представлена на виставці Behind the Craft. Це саме той випадок, коли складність виконання стає частиною цінності самого виробу. Можливо, такі речі неможливо масштабувати чи навіть повторити в кількох екземплярах, але це і не завжди є їхньою метою. Вони передають настрій колекції, задають її візуальну мову і стають для нас простором для пошуку та експерименту.
Використання даної техніки мало відгук серед шанувальників бренду?
Так, безумовно. Наш клієнт цінує MY THEATRE не лише за якість матеріалів чи дизайн, а й за нашу особливу увагу до деталей і ті складні рішення, які стоять за кожним виробом. Це не fast fashion і ніколи ним не стане. Для нас річ — це глибоке втілення ідеї, де багато процесів виконуються вручну, кожен елемент продуманий, але водночас завжди залишається місце для певної імпровізації. Саме тому у нас немає двох абсолютно однакових бірок чи двох ідентичних суконь.
Ручна робота завжди залишає невеликі відмінності у виробах, і для нас у цьому особлива цінність. Купуючи MY THEATRE, людина фактично отримує річ, яка певною мірою є One of a Kind.
І важливо, що ці техніки не з’являються лише в окремих складних або виставкових виробах — вони є основою візуальної мови бренду. Ми постійно працюємо з вишивкою, аплікаціями, в’язанням, ручним оздобленням і обробкою деталей. Наприклад, у таких виробах, як наша біла лляна сорочка або манішка, використана надзвичайно складна техніка ручної обробки петель шовком. На перший погляд цього можна навіть не помітити, але, коли застібаєш ґудзик, відкривається ця маленька, дуже красива деталь. Так само і з ручними швами, обробкою країв чи підкладки — навіть у наших більш базових речах є нюанси, які відкриваються поступово, у процесі взаємодії з виробом. Саме цю увагу до деталей наші клієнти особливо цінують.
На вашу думку, цей крафтовий напрям має потенціал для масового виробництва?
Крафтові техніки мають попит, адже сьогодні люди все більше цінують у речах унікальність та увагу до деталей. Але питання в тому, наскільки такі техніки взагалі можна масштабувати, не втративши їхню цінність і якість. Якщо говорити про MY THEATRE, то ми свідомо не ставимо перед собою такої мети. Бренд від самого початку не був орієнтований на масове виробництво. Для мене важливо зберігати те, що є нашою суперсилою: складність виконання, ручну роботу, увагу до деталей і свободу експериментувати. Тому ми точно не fast fashion бренд і не плануємо рухатися в цьому напрямку.
Інтерв’ю в рамках рубрики Art & Craft можна знайти за посиланнями: з Марією Павлик, креативною директоркою ii, та з Федіром Возіановим.
