Ольга Майко переконана: справжня краса народжується зсередини. Вона перетворює харчування на витончене мистецтво — поєднуючи смак, здоров’я та anti-age практики. Про власний шлях у професії, вміння чути себе та правила краси Ольга розповіла в інтерв’ю.
Ольго, на мою думку, сьогодні в модної індустрії склалися дуже суперечливі стосунки з їжею. З одного боку, ненаситність — їжа присутня чи не в кожному кампейні від Jacquemus до Saint Laurent. З іншого — судячи з тренду на нездорову худобу.
Я дотримуюсь думки, що тренд поза часом — бути здоровим. Я з нової генерації нутриціологів, які люблять і поважають їжу. (Усміхається.) У мене дуже здорові стосунки з їжею. Я люблю готувати, мені цікаво спостерігати, як здорове харчування позитивно відбивається на зовнішності. Я не є противником БАДів, тим більше навесні, коли ми всі переживаємо авітаміноз, але намагаюся використовувати їх точково й компенсувати їжею.
Як ви обрали шлях нутриціолога?
Через власну історію. Я завжди була стрункою — при зрості метр сімдесят важила сорок дев'ять кілограмів. У старших класах я пішла займатися плаванням з професійним тренером. Але тренер сказав, що я… затовста для плавання, й мені треба схуднути. І я почала неправильно харчуватися, взагалі стала «боятися» їжі. Моя вага попливла. На тлі цього у мене з’явилися проблеми з гормонами, і в мене діагностували автоімунне захворювання щитоподібної залози. За медичним протоколом прописали пожиттєво приймати препарат «Еутирокс». Але я вирішила шукати альтернативне лікування через харчування. Зокрема, в Індії я тимчасово перейшла на вегетаріанське харчування. І була вражена результатами правильно підібраного раціону — на власні очі побачила, як їжа впливає на тіло і настрій, роботу ШКТ і стан шкіри. Зрозуміла, що харчування впливає на все! Приблизно тоді ж мені до рук потрапила книга «Тиреоїдит Хашимото. Як зрозуміти глибинну причину захворювання і зупинити руйнування щитоподібної залози.» лікарки Ізабелли Венц. Всесвітньо відома фахівчиня із щитовидної залози та ліцензована фармацевтка присвятила кар’єру усуненню основних причин аутоімунного захворювання щитовидної залози після того, як у 2009 році їй поставили діагноз тиреоїдит Хашимото.
Проблеми зі здоров’ям і книга вмотивували мене вступити онлайн до відомого нью-йоркського інституту інтегративного харчування Nutrition School, який є піонером нутриціології. І там я отримала свій другий диплом — з інтегративного health коучінгу (за першою освітою я маю два дипломи з юриспруденції та магістрський ступінь з енергетичного права). Але нутриціологія не стоїть на місці, тому я постійно підвищую свою кваліфікацію за рахунок курсів, семінарів. Зараз, наприклад, я проходжу навчання з підвищення кваліфікації в Міжнародному університеті нутриціології та дієтології на базі клініки Edem.
Певно, в першу чергу це відобразилося на ваших харчових звичках. Вони стали більш суворими чи, навпаки, вільними?
Я їм, коли відчуваю голод. Навіть якщо повертаюся пізно вночі з подорожі додому, я обов’язково поїм, хоч і о першій ночі. Я ніколи не піду спати голодною. Голод – це завеликий стрес для мене, так само як інтервальне харчування та жорсткі дієти з повним виключенням вуглеводів, кето-дієти; не люблю рахувати калорії тощо; це все не моє. Звичайно, я з повагою ставлюся до людей, які здатні витримати такі «марафони» зі схуднення.
Я дотримуюсь раціону «80 на 20». Де 80% складають натуральні, нутративно щільні, корисні, поживні, локальні продукти, а 20% — можна трохи «побешкетувати». (Сміється.)
До того ж я сповідую «інтуїтивне харчування». Тобто я обираю просту звичайну їжу, бо вона мені дійсно смакує, а не тому, що так треба.
Як food-бешкетуєте ви?
Щоранку я п’ю каву на звичайному молоці. Я чула, що дорослій людині некорисно вживати коров’яче молоко, але… мені так смачно! Це моя ранкова радість, від якої я не готова відмовлятися. Ще я іноді дозволяю собі келих червоного вина та випічку, на кшталт хачапурі та піцу.
Коли припиняєш «боятися» їжі, вона йде тобі на користь.
А ви любите готувати?
Обожнюю! Це для мене і відпочинок, і емоційна розрядка!
Що готуєте з особливого приводу?
Щось солоденьке, але це, звичайно, корисно-солоденьке. Наприклад, брауні з бананом або страви з гарбуза. Це і корисно, і смачно. Загалом готую під настрій — це може бути крем-суп, а може бути салат. Коронної страви я не маю, але обов’язкова складова всіх моїх рецептів — це має бути корисно. У моїй книзі, яка побачить світ цієї осені, я неодноразово наголошую: їжа — наш друг і союзник, але ми не живемо, щоб їсти, ми їмо, щоб якісно жити.
Я завжди у книгарнях підхожу до яток з книгами про харчування. Чим ваша книга буде вирізнятися серед інших?
Ми з командою робимо акцент на естетичній стороні, тому велику увагу надаємо фотооформленню. Це буде дуже красива книжка. Я усвідомлюю, що про здорове харчування та приготування їжі вже вийшло безліч книг, і тому не намагаюсь «винайти велосипед». Я пишу її від душі. Але, звичайно, до неї увійдуть рекомендації з харчування та прості рецепти.
Яка ваша улюблена глава?
Про дитяче харчування. Бо я розповідаю, як максимально корисно побудувати раціон жінки навіть не від моменту, коли вона дізналася про вагітність, а ще коли вона тільки починає готуватися до материнства. Тобто як завдяки здоровим харчовим звичкам закласти фундамент здоров'я дитини.
Як гадаєте, яка глава буде «найзачитанішою»?
Харчування для краси, або що їсти, щоб бути стрункою, красивою і доглянутою. Бо я бачу два шляхи доглянутості. Перший — доглядати за шкірою ззовні: ходити щотижня на дорогі обгортання до салону, купувати найдорожчі креми. Другий і, на мою думку, найкращий — піклуватися про шкіру зсередини й давати їй всі необхідні вітаміни та мікроелементи через продукти.
Як ви ставитеся до тренду на надмірну худобу, яку можна легко отримати завдяки ін’єкціям?
Я боюся цього. Це можливо виключно під медичним супроводом. Я не ризикнула робити навіть уколи NAD, які мають пришвидшити метаболізм, підвищити вироблення енергії. Не розумію і не розділяю прагнення колоти собі щось заради схуднення на декілька кілограмів за нормальної ваги та відсутності діабету. Організм — не плацдарм для медикаментозних експериментів.
Ми говоримо радше про емоційну, ніж про здорову сторону питання. Коли відсутність декількох кілограмів чи присутність філерів додають людині впевненості. Щоб ви порадили в такому ракурсі питання?
Мене можуть освистати за цю думку. Бо всі ми хочемо все й одразу, але, як показує практика, швидкий результат зазвичай триває короткий термін і несе підвищені ризики для здоров’я… Тому я б порадила набратися терпіння й з любов'ю та шаною до свого організму зайнятися харчуванням і спортом. Можливо, пропрацювати певні аспекти з психологом. І коли через кілька тижнів побачиш перші результати — ти візуально та емоційно будеш інакше ставитися до себе. А дисципліна та витримка здатні творити дива. І за цим насправді дуже цікаво спостерігати, бо ти й твоє тіло і є найкращий проєкт для інвестування грошей і часу.
Я вже довгий час займаюся спортом у студії Валерії Версальської. Ще приблизно 12 років тому ми перетнулися на тренуванні з Вєрою Брежневою і вона сказала: «Лєра, ти знаєш, я дивлюся на себе у дзеркало — і я сама себе хочу». Мені так врізалася у пам’ять ця фраза, бо вона про відчуття жінки, яка кайфує від себе, якій дуже комфортно у власному тілі. Але тріумф цього відчуття — розуміння, що цього результату ти досягнула своєю роботою та наполегливістю.
Є стереотип, що здоровий спосіб життя — це дуже корисно й дуже нудно. Як, власне, і добрі звички. Якою зі своїх добрих звичок ти пишаєшся?
Я займаюсь спортом регулярно, але помірно, мінімум двічі на тиждень пілатесом. А ще рано лягаю спати — до десятої. Пишаюсь собою, коли о дев’ятій я вже в ліжку.
Як вам це вдається?
Відкладаю в сторону телефон. І коли прокидаюсь, не беру його одразу в руки, щоб скролити стрічку новин.
Тобто соцмережі вас не затягують?
Затягують, як і всіх. Але я сама себе лімітую по часу. І якщо в мене з’являється вільний час — витрачаю його на книги. Обожнюю паперові видання. Завжди щось читаю, от зараз закінчила книгу «Повернення додому» Розамунда Пілчер. Ця книга мені поцілила в саме серденько. Це талмуд на понад тисячу сторінок, що не завадило мені брати її читати і в ліжко, і в літак.
А кіно любите?
Звичайно! Особливо про їжу.
І кінорецепти повторюєте?
Ні, зазвичай після перегляду в мене не виникає бажання щось повторити за героями стрічки, тільки поїсти. (Сміється.) Буває, дивлюся, як готують щось з молекулярної кухні, і їм свою улюблену зелену гречечку з вершковим маслом. (Сміється.)
У вас є погані звички, яких ви ніяк не можете позбутися?
Я перфекціоністка, мені потрібно, щоб усе і завжди було ідеально, через це я завжди переживаю.
Ольго, ви займаєтесь самоїдством? Але ж це точно не корисно?
Не самоїдством, а самовдосконаленням. Кожна людина або еволюціонує, або деградує. Прискіпливість, на мою думку, — це шлях до розвитку. Певно, самокритичність мені дісталася від батьків. Такий сімейний анамнез. (Сміється.) Якщо ти не тримаєш себе в тонусі, то це дуже розслабляє.
Що ви сьогодні вкладаєте в поняття «краса»?
Щирість. Здоров'я. Усміхнені люди мені здаються красивими. Жінка не має ходити з кам'яним виразом обличчя. Я вважаю, що це навіть не сучасно.
Кого ви вважаєте красивим?
Маму. Вона дуже красива. Я вважаю красивим все те, що не копіюється, не є штучно створеним. Ми всі прагнемо краси й досконалості, але з мого досвіду вона в унікальності… І в недосконалості часом можна побачити стільки краси...
Яку найціннішу пораду вам дала ваша мама?
Не боятися змін і ніколи не переставати вірити в себе. Від себе я би порадила не порівнювати себе з іншими. Це складно, але це важливо. І я цьому навчилася. (Усміхається.)
