У День матері ми говоримо з Вікторією Борнякова (Апанасенко) – відомою моделлю, Міс Всесвіт Україна 2022, громадською діячкою та майбутньою психологинею – про материнство, культуру «ідеальної жінки», жіночу силу та право залишатися собою навіть тоді, коли світ очікує від тебе всього й одразу.
Jean Paul Gaultier, BVLGARI
Вікторіє, ми зустрічаємося в День матері. Що для вас означає материнство?
Материнство – це не роль і не ідеальна картинка з соцмереж. Це глибока внутрішня трансформація жінки, в якій поруч із любов’ю існують втома, страх, ніжність, провина, сила і водночас – потреба не втратити себе.
Сучасна жінка, і особливо мама, живе під постійним тиском: бути турботливою мамою, красивою жінкою, успішною професіоналкою, уважною партнеркою – і при цьому не скаржитися. Вам це знайомо?
Так. І саме через це багато жінок живуть із постійним відчуттям, що вони «недостатньо хороші». Недостатньо часу проводять із дитиною, недостатньо заробляють, недостатньо розвиваються, втомлюються, зляться. Провина стала майже фоновим станом сучасного материнства.Це відчуття не робить нас кращими мамами. Головне бути чесним із собою, своїми почуттями, вміти помічати власну втому і дозволити собі просити про підтримку.
Мені здається, одна з найнебезпечніших ілюзій – це образ «ідеальної мами». Бо дитині насправді не потрібна бездоганна жінка. Їй потрібна жива мама – емоційно присутня, тепла і достатньо стабільна, щоб поруч із нею відчувати безпеку.
Вікторіє, за вашими плечима – перемоги у конкурсах краси. Вам, напевно, добре знайомий стереотип про те, що красива жінка не може бути розумною, а головне для неї – «вдало вийти заміж».
Мені здається, це дуже застарілий і взагалі не правильний погляд. На щастя, у моїй родині таких установок ніколи не було. Мені ніколи не говорили, що зовнішність для дівчини має бути головним пріоритетом. Навпаки – я постійно навчалася, ходила на кілька гуртків одночасно, займалася з репетиторами, брала участь в олімпіадах, конкурсах читців поезії і прози, займалась художньою гімнастикою, бальними танцями, малюванням.
Моя мама дуже любить читати, і саме вона в дитинстві прищепила мені любов до книжок.
Пам’ятаєте момент, коли вперше відчули себе красивою?
Мабуть, це сталося вже у дорослому віці. У школі мене я зіткнулась з булінгом – думаю, багатьом знайома ця підліткова жорстокість. Якщо чесно, школу я не люблю згадувати. Для мене це був дуже складний період, але потім це теж стало основою мого внутрішнього стрижня.
Книжки стали моїм способом втечі – окремим світом, де я почувалася в безпеці. Напевно, тоді я й почала формуватися як особистість, писала вірші та багато читала.
А ще саме тоді з’явилося вміння не зламатися через чужу жорстокість, не реагувати на безпідставний хейт і продовжувати рухатися далі. Це дуже допомогло мені вже у дорослому житті. І за це я вдячна батькам.
Попри все, я не втратила віру в людей і обрала професію, пов’язаною з допомогою іншим. За першою освітою я соціальний працівник, а зараз здобуваю другу освіту – психологічну.
Dolce&Gabbana
Ви сказали, що в дитинстві «тікали» у книжки. З яким героєм себе тоді асоціювали?
Напевно, що з окремою героїнею мене немає асоціації. Адже навіть тоді я обирала більш наукову літературу. З художньої, приємний післясмак залишив «Маленький принц» Антуана де Сент-Екзюпері. Це одна з тих книг, до яких я повертаюся знову і знову. У ній дуже багато світла й доброти.
Тобто навіть зараз – будучи мамою маленької дитини та студенткою – ви знаходите час на читання? У світі, де фраза «немає часу» вже стала універсальним виправданням, це звучить майже розкішшю. Як вам вдається все поєднувати?
Я завжди була дуже динамічною людиною. З тих, хто не може довго залишатися на одному місці (усміхається). Коли я дізналася, що вагітна, одразу сказала чоловікові: не планую надовго випадати з активного життя.
Вже через пів року після народження доньки я подала документи на вступ до Зіґмунд Фройд Університет Україна, тому що зрозуміла: хочу змінити професійний вектор. Зараз здобуваю другу вищу освіту, паралельно підвищую кваліфікацію на клінічного психолога і найближчим часом починаю перший ступінь гештальт-терапії.
Поєднувати все це непросто. І тут мені дуже пощастило з чоловіком – він справді розділяє зі мною батьківство. У нашій родині немає поділу на «жіночі» й «чоловічі» обов’язки. Сніданок може приготувати і чоловік, і жінка. Так само як і подбати про дитину та провести з нею час
«Мама – теж людина, а не лише функція. Після народження дитини жінка не зникає. У неї залишаються амбіції, бажання, сексуальність, потреба в тиші, красі й розвитку.»
І як вам на все це вистачає ресурсу?
Якраз у тому й річ, що не вистачає (сміється). Я можу одночасно взятися за десять справ, а потім сидіти з п’ятою чашкою кави й прокрастинувати.
Але останнім часом я вчуся ставитися до себе м’якше. Неможливо постійно бути «ресурсною», і це нормально. Головне – не знищувати себе почуттям провини за втому.
Ця внутрішня м’якість до себе була з вами завжди?
Ні, я лише вчуся цьому. Вчуся не вимагати від себе неможливого, дозволяти собі відпочинок і право бути неідеальною. І найскладніше – любити себе саме такою.
shtorsstore
«Дитині не потрібні ідеальні гуртки чи бездоганно прибрана квартира. Вона запам’ятає інше: мамин голос, погляд, руки й відчуття безпеки поруч із нею.»
Як ви ставитеся до самопожертви заради родини й дитини?
Мені здається, самопожертва не може бути єдиною мовою материнської любові. Діти вчаться не лише з того, як мама любить їх, а й з того, як вона ставиться до себе.
І в цьому сенсі для мене завжди головним прикладом була моя мама. Вона – моя підтримка, моя опора і, чесно, моя найкраща подруга.
Яку найважливішу річ вона вам сказала?
Вона завжди повторювала: «Будь сміливою».
Я дуже добре пам’ятаю «Міс Всесвіт» у 2022 році – це був перший рік повномасштабної війни. Попри всі наші звернення, організатори не відсторонили російську учасницю, більше того – намагалися демонстративно нас «примирити», ставили поруч на подіях.
Для мене це було неприйнятно. Тому кожне інтерв’ю я використовувала як можливість говорити про Україну і про те, що насправді відбувається.
У день фіналу російська ракета влучила у житловий будинок у Дніпрі. І я думаю, організатори дуже боялися, що зі сцени я говоритиму саме про це. У результаті дві нагороди, які раніше не отримувала жодна українка на конкурсі, мені просто передали за лаштунками, без виходу на сцену.
Чи було мені прикро? Лише через те, що я втратила ще одну можливість звернути увагу світу на трагедію в Україні.
Але я дуже вдячна журналістам, які тоді не побоялися говорити зі мною про війну й підтримали Україну своїми матеріалами.
Що ви вкладаєте у поняття «краса»?
Перемога в конкурсах краси ніколи не була для мене самоціллю. Усе почалося ще з танців – я брала участь у конкурсах не стільки заради перемоги, скільки для того, щоб подолати власну сором’язливість і замкнутість.
Для мене краса – це не лише про зовнішність. Це про внутрішню гармонію, наповненість, інтелект, здатність бути живою та справжньою. Можливо, саме тому мій улюблений фільм про конкурси краси – «Міс Конгеніальність» із Сандрою Буллок.
Пам’ятаю, разом зі мною в одному з конкурсів брала участь дівчина-фізикиня, яка співпрацювала з NASA. І я щиро захоплювалася нею, бо такі жінки руйнують стереотипне «або красива, або розумна». Мені завжди хотілося вийти за межі цього нав’язаного «або».
Бути лише красивою зовні сьогодні, мені здається, – занадто мало.
Dolce&Gabbana, TG Botanical
Вікторія, ви згадали про прокрастинацію. Вона часто стає прямим шляхом до вигорання. Як ви даєте собі раду з цим станом?
У моєму житті були періоди абсолютної апатії – особливо після фіналу конкурсу краси. Я просто вигоріла від кількості подій, очікувань, емоційної напруги. А потім у моєму житті з’явилася найважливіша людина – моя донька.
Я готувалася до материнства: читала книги, дивилася лекції, намагалася все зрозуміти наперед. Але правда в тому, що до материнства неможливо підготуватися повністю. Жоден чужий досвід не здатен пояснити, як це – переживати тотальні зміни тіла, емоцій, ритму життя чи нескінченні безсонні ночі.
Тому так, я знаю, що таке вигорання. Це не «поганий характер» і не слабкість. Це стан, коли ти надто довго живеш у напрузі без достатнього відновлення. І він може проявлятися по-різному: через апатію, сльози без причини, роздратування чи відчуття, що в тебе більше немає ресурсу.
«Материнське вигорання починається не тоді, коли мама перестає любити дитину, а тоді, коли занадто довго забуває про себе.»
Як уникнути конфлікту після безсонної ночі – вдома, на роботі чи навіть у транспорті?
Подихати (усміхається). Справді. Це звучить дуже просто, але мене це не раз рятувало від імпульсивних рішень і слів, про які потім можна шкодувати.
Емоції складно контролювати, особливо коли ти виснажений. Але між емоцією і реакцією має бути хоча б кілька секунд паузи. Перш ніж відповісти, написати повідомлення чи вступити в конфлікт – варто просто зупинитися і зробити кілька глибоких вдихів і видихів.
А якщо не допомогло?
Тоді – ще раз подихати. Цілком можливо, що саме цей короткий зазор між емоцією і реакцією дозволить прийняти більш зважене, спокійне рішення. У важливі розмови й конфлікти завжди варто входити з холодною головою – або принаймні намагатися її зберегти.
Ваш головний секрет краси, чи радше гармонії із собою?
Слухати й чути себе. Свої потреби, своє серце – і дозволяти собі їх реалізовувати.
А якщо потреба раптом говорить: «треба піти в караоке і співати до четвертої ранку»?
Тоді – іти й співати. Головне, звісно, не російські пісні (усміхається). Якщо ти відчуваєш, що це дасть тобі внутрішню опору, розвантаження, радість – значить, це потрібно зробити.
Ми всі живемо в умовах постійного стресу. Зранку після обстрілів завжди іноді страшно відкривати новини. І в таких реаліях особливо важливо мати власні точки опори.
Dolce&Gabbana, Saint Laurent, BVLGARI
«Українські матері сьогодні виконують надлюдську психологічну роботу: заспокоюють дітей під час тривог, тримають побут у нестабільності, проживають власний страх і все одно залишаються опорою».
Тому я за те, щоб дозволяти собі те, чого справді хочеш – у межах здорового, прийнятного, безпечного. І найважливіше тут – любов і турбота до себе.
Що ви вкладаєте у ці слова?
Любити себе – це насамперед піклуватися про себе. Ми часто віддаємо всю любов іншим і забуваємо про себе. Але ж є дуже просте правило безпеки, яке ми всі знаємо з авіаперельотів: спочатку маску на себе, а вже потім – на дитину.
Бо тільки так ми справді можемо подбати про тих, хто поруч.
Що б ви хотіли змінити у сучасному суспільстві з позиції вашого досвіду в психології?
Я б хотіла, щоб попри всі складні обставини українці більше підтримували одне одного. Війна забрала у багатьох близьких, домівки, відчуття стабільності – і саме тому зараз підтримка стає критично важливою. Важливо вчитися не відвертатися від чужої допомоги і не боятися звертатися по професійну підтримку, коли вона потрібна.
Довгий час у нас була певна настороженість до психології – я пам’ятаю періоди, коли сам факт звернення до психолога сприймався як щось незвичне або навіть лякаюче. Але сьогодні це поступово змінюється. В Україні формується культура роботи з психологом – як нормальна практика турботи про себе, майже як спорт чи догляд за тілом. І це дуже важливий зсув.
Що б ви хотіли порадити кожній українській мамі в День матері?
Ти достатня. Ти вже хороша мама – не тому, що ти ідеальна, а тому що ти любиш, стараєшся, переживаєш і щодня знову обираєш бути поруч. Твоїй дитині потрібна не бездоганність, а жива, тепла, справжня ти – іноді втомлена, іноді розгублена, але завжди любляча.
І водночас це звернення ширше, ніж до окремої жінки. Це про суспільство загалом. Материнство не має ставати подвигом виживання. Жінка не повинна залишатися наодинці зі своєю відповідальністю, страхами й виснаженням. Сильне суспільство – це те, де є підтримка, де є повага до вибору, де жінка може бути не лише мамою, а й собою.
Нехай у цьому світі буде більше турботи, ніж вимог. Більше підтримки, ніж оцінок. І більше любові, яка не потребує доведення.
Бо кожна з нас уже достатня – і вже робить більше, ніж здається.
Paskal, Klats
Команда
Фото: Михайло Федорак
Стиль: Gianni
Макіяж: Ірина Верещицька
Зачіска: Mary Tsyhylyk
