Що б не відбувалося в Україні та світі, українську культуру та її розвиток не зупинити. Harper's Bazaar Ukraine продовжує цикл інтерв’ю з представниками індустрії, які працюють над формуванням культурної спадщини нашої країни, закарбовуючи свої імена на власних полотнах та сторінках історії.
«Дар, перед яким відчуваєш відповідальність».
26-річний художник Олександр Крижановський народився в Дрогобичі на Львівщині. Родина художника не була дотичною до мистецтва, однак це посприяло вільному розвитку та становленню особистості автора.
«Мій батько захоплюється історією все своє життя, він постійно читав і розповідав всілякі історії. Мабуть, це було, так би мовити, для мене фоном, який сприяв пізніше більшому заглибленню у контекст історії».
Тягу до образотворчого мистецтва Олександр відчув під час навчання в університеті фізичної культури та спорту, коли паралельно з відвідуванням пар працював у місцевому закладі, який часто відвідували люди з мистецької когорти. Спробував малювати й зрозумів, що знайшов «те, чого довго не вистачало».
Його університетські дослідження і викладачка світової історії та мистецтва стали ще одним каталізатором трансформацій. Так, у 2016-му Олександр змінив навчальний заклад, вступивши до Львівської академії мистецтв, де спочатку отримав бакалавра за спеціальністю «Художнє скло», а згодом — магістра за спеціальністю «Монументальний живопис».
Наразі Олександр працює з живописом, графікою, керамікою, проводить персональні виставки та бере участь в колективних.
«Моя практика відображає мінливість стану, його постійну зміну, різну інтенсивність та розвиток. Звісно, це в першу чергу про мої внутрішні почуття, але я працюю дуже асоціативно, в якомусь сенсі підсвідомо, тому моя творчість здебільшого перегукується із зовнішнім світом».
Про власний творчий шлях, першу роботу та симбіоз ідентичностей, про вразливість творчості та вплив зовнішніх факторів і внутрішніх станів на неї, про те, чому муки творчості здатні надихати, а мистецтво — розв'язувати проблеми, про те, що відображає його художня практика та що найскладніше в процесі створення картини, Олександр Крижановський розповів Лесі Пахариній в інтерв’ю для Harper's Bazaar Ukraine.
БЛІЦ
Ваш улюблений художник. Важко сказати, мені багато хто подобається. Але виділити можу Едварда Мунка.
Ваш улюблений напрям у мистецтві. Мені імпонує стародавнє мистецтво та мистецтво Середньовіччя періоду алхімії — з 13-го до 16-го сторіччя.
Ваш улюблений фільм про мистецтво. Здебільшого не дивлюся художні фільми.
Ваші улюблені кольори, поєднання кольорів. Я багато працюю з кольором і можу сказати, що не маю улюбленого кольору, але мені імпонує поєднання теплих і холодних відтінків — це такий своєрідний метод балансування між станами образів у моїх роботах.
Малювання — це дар чи ремесло? Дар, перед яким відчуваєш відповідальність.
Опишіть своє мистецтво кількома словами. Мені б хотілось, щоб воно було спонукальним, зорієнтованим на заглиблення для глядача, мисленнєвим.
Якби не мистецтво, то… В будь-якому випадку важливо знайти свій засіб для висловлювання — їх безліч.
Ви інтроверт чи екстраверт? Екстраверт.
Ваш найбільший страх. Зараз, імовірно, страх втрати, бо це те, до чого неможливо підготуватись, і те, що можна забути.
В порядку пріоритетності: самореалізація, слава чи гроші? Пріоритет швидше відчуттю себе, внутрішньому діалогу, це та частина роботи, без якої не може бути й мови про реалізацію, славу чи гроші.
З ким із митців або відомих людей ви б хотіли зустрітися? Можливо, з Ансельмом Кіфером. Сподіваюсь, ще встигну.
Коли та з чого почався ваш творчий шлях? Чи пам'ятаєте ви свою першу роботу і якою була реакція інших на неї?
Мій творчий шлях почався з дослідження світової культури та мистецтва, згодом почав практикуватись у малюнку, відчув, що знайшов те, чого довго не вистачало. Першою роботою був морський пейзаж, я тоді працював з одним дорослим художником, який жив у Криму, він навіяв мені море. Тоді я не думав, що зможу його відтворити, не будучи біля нього, але вдалося, реакції були позитивні, мало хто вірив, що цей твір виконав я, та згодом його придбали.
Розкажіть, будь ласка, про техніку малювання, яку ви використовуєте.
Основне моє медіа — це олійний живопис, але я також роблю графіку, використовуючи пастель, туш, гуаш, типографську фарбу, акварель, акрил. З недавнього часу працюю ще з керамікою.
Чи відбулися якісь зміни у вашому мистецтві протягом творчого шляху? Якщо так, то які? Що було їхнім рушієм, причиною?
Творчість часто вразлива до зовнішнього світу, через неї художник змушений якось реагувати, навіть якщо він свідомо відмовляється це робити, реакція все одно присутня. Я намагаюсь реагувати впевнено та не буквальним чином, довго все співставляю і зважую, аби банально не віддзеркалювати події, які відбуваються у соціальному середовищі.
Зміни відбуваються постійно, це нерозривно пов’язано з моїм особистим життям, життям моєї сім’ї та друзів. Зараз, коли йде війна, постійно потрібно переосмислювати контекст, з яким працюєш, це важливий рушій, і в ньому задіяні фактично всі, кого я знаю.
.jpg)
Скільки картин ви створили? Чи є якась певна робота або серія, яка, на вашу думку, була ключовою чи дуже вагомою у вашій кар’єрі?
Не знаю точної кількості моїх робіт — і, мабуть, мало хто з митців зможе назвати вам цю цифру.
Є серія, яку я зробив ще у 2021 році, вона присвячена тіньовим аспектам людської психіки, а саме різним проігнорованим частинам людської свідомості, які мають безпосередній вплив на стан та життєдіяльність людини. Це близько 8 полотен розміром 150х100 см, в яких я поєднав елементи антропоморфності та інстинктивності у вигляді натяків на людські фігури та силуети тварин.
Чи відокремлена ваша ідентичність як митця від вашої ідентичності як особистості?
Аж ніяк, це дуже взаємопов’язані речі. Моя практика напряму синхронізована з моєю особистістю, я вважаю, що тільки за умови такого синтезу може існувати мистецтво, яке резонує з дослідженням та має наміри щось розповісти суспільству.
Чи стикалися ви з критикою? Як відноситеся і реагуєте на неї? Чи впливає це на бажання продовжувати займатися улюбленою справою?
З конструктивною критикою — рідко, але ми з друзями постійно дискутуємо стосовно того, що робимо, це іноді дає можливість розкритись у художній практиці ширше та доцільніше.
А щодо звичної критики, то, звісно, я стикався з тим, що комусь щось незрозуміло або навіть не подобається, в такому випадку я залюбки комунікую та намагаюсь розібратися, чи справді в такій реакції присутня моя творчість, чи людина реагує так незалежно від того, що вона бачить перед собою.
До прикладу, буває таке, що комусь не імпонує певна стилістика, тож людина буде висловлювати своє несприйняття. Є люди, які розчаровані в мистецтві, вони можуть казати автору щось на кшталт: «А навіщо ти взагалі це робиш, воно ж нікому не потрібне і нічого не змінює?» Тут потрібно розуміти, що навряд вдасться переконати людину в протилежному, але діалоги часом виникають дуже навіть цікаві, й іноді я ще більше впевнююсь, що я на правильному шляху.
Звідки ви черпаєте натхнення? Чи відомі вам так звані муки творчості? Якщо так, то як з ними впоратися?
Мабуть, із так званих мук творчості я й черпаю, мистецтво часто потребує проблеми, тому що воно здатне їх вирішувати, а проблем зараз вистачає як ніколи. Цього не позбутись, варто іноді йти попри свої бажання та відчуття, адже кожен стан по-своєму унікальний та складний.
Що найбільше сприяє творчості? Якщо говорити як про внутрішні стани, так і про зовнішні фактори.
Мистецтво та особистість є невіддільними одна від одної категоріями, часто розумієш, що як ти керуєш ним, так і воно тобою. Для мене особисто найважливішим є сам факт комунікації із собою, яку я здійснюю через мистецтво, а щодо зовнішніх факторів, то сприятливим є, звісно ж, оточення як художників, так і поціновувачів, увага від суспільства, можливість робити свою справу та існувати завдяки цьому. Безперечно, люди надають творчості перспективи для розвитку.
Що найскладніше в процесі створення картини? Яка картина далася вам найскладніше?
В якомусь сенсі я працюю заради складності — тільки так проявляється інтенсивність і переконливість твору, на мою думку. У мене немає легких робіт, а в процесі найскладніше — це, постійно працюючи, дочекатись моменту, коли приходить усвідомлення, що робота довершена.
Як ви вважаєте, ваша творчість більше виражає ваші внутрішні почуття чи відображає зовнішній світ? Що ви хочете транслювати своїми роботами?
Моя практика відображає мінливість стану, його постійну зміну, різну інтенсивність та розвиток. Звісно, це в першу чергу про мої внутрішні почуття, але я працюю дуже асоціативно, в якомусь сенсі підсвідомо, тому моя творчість здебільшого перегукується із зовнішнім світом, і я помічаю це внаслідок комунікації, що відбувається на виставках чи у майстерні.
Чи потрібно додавати пояснення до картин, на вашу думку?
Так, це необхідність, особливо коли розумієш, що працюєш не стільки з особистим контекстом, скільки з загальним, колективним явищем та маєш до нього свої запитання та відповіді. Це має бути не банальним поясненням, а швидше поштовхом до діалогу, розкриття проблеми чи ідеї тощо.
Ідеальна атмосфера для творчості — це…
Творчість для мене — це реагуючий фактор, та, на жаль, часто сприятливий клімат у творчості виникає саме в умовах зрушень і конфліктів, тому іноді страшно навіть уявити, що могло б бути ідеальним для цього.
Як ви оцінюєте стан сучасного українського мистецтва? Які є у ньому проблеми? І які шляхи їх вирішення можуть бути?
Я вважаю, що стан українського сучасного мистецтва, попри війну, міцнішає, це закономірно зараз, але потрібні певні засоби, щоб зберегти та розвивати цю тенденцію. Якими вони можуть бути — важко сказати: багато чого залежить від ситуації в Україні. Найголовніше, мабуть, боротись, щоб не втрачати людей на фронті, адже багато людей зі сфери культури та мистецтва зараз, окрім художньої практики, мають захищати нашу державу.
Які перспективи розвитку ви бачите для сучасного українського мистецтва?
Питання майбутнього поки розмите, це тільки деякі міркування стосовно поточного періоду часу.
Кого з українських митців ви можете виділити? З ким із них ви споріднені духом?
Мені в цілому імпонує середовище українського мистецтва зараз. Можу виділити тих, з ким ділимось думками найчастіше: Василь Ткаченко, Сана Шахмурадова, Маргарита Половінко, Даша Чечушкова, Андрій Роїк, Аліна Заманова тощо.
Також мені імпонує практика Саші Долгого, Лєни Курзель, Марії Леоненко, Васі Дмитрика, Каті Лібкінд, та цей список можна продовжувати ще довго.
Чи важлива відповідна освіта для митця, на вашу думку?
Мабуть, варто спробувати, щоб не шкодувати потім, що не спробував.
Як митцю-початківцю заявити про себе та почати продавати свої роботи?
Для мене було важливим визначитися більш-менш конкретно, що я роблю з концептуальної точки зору, практикуватись у цьому та з часом прийти до висновку, що я відчуваю впевненість стосовно результатів своєї роботи. Тільки тоді я почав показувати їх, особисто запрошувати людей, з якими мені хотілось поспілкуватись, згодом почав брати участь у виставках, з’явились поціновувачі. Продавати картини досить складно, особливо коли не маєш впевненості щодо якості своєї роботи, тому тут раджу не забігати наперед, а плідно працювати й поступово розвиватись.
Чи пам'ятаєте ви, як уперше продали свою картину? Які це були емоції? Що ви купили на зароблені кошти?
Першу свою картину я продав досить спонтанно: її придбав мій знайомий, який довго не вірив, що це я її намалював. Мені було так приємно, що я був готовий просто подарувати її, але він також художник, тому наполіг, щоб я взяв гроші. Сума була невелика, не пам’ятаю навіть, що я тоді купив за ці гроші.
Що, на вашу думку, робить митця великим, видатним?
Мабуть, великий досвід та наполегливість у роботі, але я б тут виділив також внутрішній фактор та зовнішній, адже у нас в історії є низка митців, яких почали вважати великими вже після їхньої смерті, але це не нівелює їхньої значущості за життя.
Про що ви мрієте як митець та як людина?
Мрію, як і всі ми, про завершення війни на користь нашої держави та про можливість бути спокійним за життя близьких та рідних.
Чим ви любите займатися, окрім малювання?
Я записую свої думки, ідеї. Також люблю зустрічі, обговорення, люблю пожартувати. Особливо ціную зараз можливість провести час із важливими для мене людьми та познайомитися з кимось.
Як на вашу творчість вплинула війна?
Через війну я зустрів багато хороших людей, більшість із них є зараз найближчими для мене, також так вийшло, що моя художня діяльність розвивається саме під час повномасштабного вторгнення Росії, я цьому радий, хоча все б віддав, щоб натомість ми могли жити вільно, без жахливої реальності, яка забирає у нас найцінніших людей та руйнує наші домівки.
Зараз значно складніше працювати, війна змушує постійно хвилюватись, перебувати у депресивному стані та часто ставить в дезорієнтоване становище. Попри це і твори, які я роблю зараз, завжди мають стосунок до періоду, який ми переживаємо. Це дуже складно. Особисто я вперше з цим стикаюсь, та іншого шляху немає, потрібно боротися та рухатись далі, зараз як ніколи треба бути сильним.
Чи є картини, які були намальовані в період, коли ви відчували себе дуже щасливим, і навпаки? Як вони називаються?
У мене є роботи, які я вважаю достатньо емоційними, це не так про щастя чи навпаки, але вони для мене в якомусь сенсі є тими, що несуть пряме навантаження сьогодення. А ось щодо щасливих, то у мене є декілька різних серій малюнків, які я робив у Кривому Розі з художницею Маргаритою Половінко. Тоді я відчував себе справді щасливим, і цей період закарбувався в пам’яті, це було влітку 2022-го.
