Що б не відбувалося в Україні та світі, українську культуру та її розвиток не зупинити. Harper's Bazaar Ukraine продовжує цикл інтерв’ю з представниками індустрії, які працюють над формуванням культурної спадщини нашої країни, закарбовуючи свої імена на власних полотнах та сторінках історії.
36-річний Артем Прут народився у Запоріжжі. Після закінчення загальноосвітньої школи навчався в коледжі на бухгалтера, отримав червоний диплом. Згодом вступив до Національного авіаційного університету на факультет аеронавігації, електроніки та телекомунікацій.
Деякий час хлопець працював дизайнером в різних агенціях, однак у 2011 році, коли йому було 24, вирішив обрати інший шлях.
«Звільнився з роботи, усвідомивши те, що більше не можу і не хочу працювати в офісі, а хочу бути художником»,
— розповідає Артем.
Формування Артема як художника почалося ще у підлітковому віці. Зважаючи на його природний хист, мама пропонувала сину піти до художньої школи, проте він відмовився.
«Освіта може дати тобі інструменти, навчити різних технік, дати знання, показати, як треба “робити правильно”, і водночас вона може тебе зламати, забрати у тебе себе і бути тягарем для творчості»,
— вважає Артем.
Відсутність академічної освіти не завадила Артему успішно займатися своєю справою. Його мистецьке бачення знаходить відгук як в Україні, так і за її межами. США, Канада, Австралія, Франція, Іспанія, Німеччина — ось далеко не весь перелік країн, де зберігаються в приватних колекціях роботи Прута.
Мистецтво Артема постійно розвивається — від паперу до полотна, від насичених до більш спокійних кольорів, від чіткого контуру до його відсутності, від рівної заливки до об'ємів і текстур, від футуристичних світів стріт-арту з різноманітними персонажами до інтер'єрів, екстер'єрів, спортмайданчиків, подорожей та собак. Чи зупиниться Артем Прут? Навряд чи.
«Це природна необхідність, тваринний інстинкт, створення нового та пошуки свого. Це завжди дорога, а скоріше, подорож, якою ти сам керуєш»,
— заявляє митець.
Про свій творчий шлях, етапи та рушії змін, про фільми, які вразили, та улюблені поєднання кольорів, про те, з ким із митців йому було б цікаво зустрітися та чому він хоче обійняти тренера футбольного клубу «Ліверпуль», — про це та інше Артем Прут поділився з Лесею Пахариною в інтерв’ю для Harper's Bazaar Ukraine.
БЛІЦ
Ваш улюблений художник. Денні Фокс, Девід Гокні, Едді Мартінес, Нео Раух, Алекс Кац, Роуз Вайлі, Гуім Тіо, Гі Янай, Бертран Фурньє, Джордан Кервік, Джеймс Морс, Войцех Коварик, Салман Тур, Джеймс Оуенс, Баррі Макглашан, Роб Лайон — це з сучасних, молодих і вже зрілих та всесвітньо відомих. Матісс, Гоген, Моне, Ренуар, Ван Гог, Баскія, Філіп Ґустон — ті художники, що творили трохи раніше.
Ваша улюблена картина. Їх багато, однієї немає.
Ваш улюблений напрям у мистецтві. Не можу сказати, що є улюблений напрям. Загалом мені цікаве мистецтво в різні періоди.
Ваш улюблений музей/галерея. Також не можу відповісти на це питання, бо, мабуть, це має бути таке місце, куди я повертався б знову і знову. Ті музеї, в яких я був, мені подобаються, залюбки хотів би бувати там частіше. Маю на увазі закордонні музеї на кшталт Альбертини у Відні чи Оранжері та Орсе в Парижі.
Ваш улюблений фільм про мистецтво. З останніх, який дуже сподобався, — це «Містер Тернер», художній фільм про Вільяма Тернера. Там показано усе: і як працює художник, і його відношення до своєї справи, і особисте життя, і художнє середовище того часу, та й загалом фільм красивий. Пам'ятаю, як у 2011 році мене дуже вразила стрічка «Баскія», а згодом «Поллок» та «Прожити життя з Пікассо». Дуже раджу до перегляду документальну картину «Ціна всього». Вона показує світ сучасного мистецтва, роботу аукціонів, дилерів, колекціонерів і, звісно ж, художників — всі вони дають свій коментар стосовно ціни та цінності роботи. Philip Guston: A Life Lived — документальний фільм-інтерв'ю про одного з моїх улюблених художників.
Ваші улюблені кольори, поєднання кольорів. У різні періоди це різні комбінації. Зелений і синій чи блакитний, а саме різні їхні відтінки. Жовтий, червоний помаранчевий, коричневий. Синій та рожевий. Рожевий та зелений. Тут можна продовжувати довго.
Малювання — це дар чи ремесло? Це природна необхідність, тваринний інстинкт, створення нового та пошуки свого. Це завжди дорога, а скоріше, подорож, якою ти сам керуєш. І якщо це так, то це дар, він або є — і ти його розвиваєш, або ж його немає — і тоді ти імітуєш та бездумно копіюєш. Це може бути якісно, але це вже ремесло.
Опишіть своє мистецтво кількома словами. Відкрите.
Якби не мистецтво, то… Я люблю книжки, мені подобається те, що робить Бенедикт Ташен. Тож, мабуть, я хотів би мати своє видавництво на кшталт Taschen. Їхні книжки та магазини, а також філософія того, як воно має бути, мені дуже підходить. Я б видавав книги сучасних художників, які мені подобаються, та книги на інші візуальні теми. Цього дуже багато. Інша справа — чи був би цей бізнес прибутковим.
Ви інтроверт чи екстраверт? Думаю, що екстравертний інтроверт або ж навпаки. Я люблю бути в компанії людей, хоча свої батарейки заряджаю, будучи на самоті, що вважається інтроверсією. Останні декілька років став ще більше любити та цінувати тих, хто трапляється на моєму шляху, та моє оточення. Мені подобаються ці зміни.
Ваш найбільший страх. Мабуть, проблеми зі здоров'ям. Хочу бути здоровою людиною.
В порядку пріоритетності: самореалізація, слава чи гроші? Самореалізація, гроші, слава.
З ким із митців або відомих людей ви б хотіли зустрітися? Денні Фокс, Баскія, Девід Гокні, Алекс Кац, Філіп Ґустон — це одні з моїх улюблених художників, я хотів би побувати в їхніх майстернях і поспілкуватися з ними. Але я досить спокійно ставлюся до зустрічі з художниками, без фанатизму. З письменників — Роальд Даль, Гемінґвей, Генрі Міллер, Селінджер: вони цікаві мені не тільки своїми творами, а й багатим і насиченим життям. З Юргеном Клоппом — головним тренером футбольного клубу «Ліверпуль», який повідомив про те, що йде з клуба за завершення сезону після майже 9 років на посаді. Ця новина наштовхнула мене на роздуми, в яких я прийшов до вдячності — не тільки Юргену за всі ті емоції, що він мені дав, а й іншим людям, які були в моєму житті чи продовжують бути поряд. Хотів би міцно обійняти його, впевнений, що спілкування з Юргеном виявилося б дуже цікавим, корисним та таким, що надихає.
Коли та з чого почався ваш творчий шлях? Чи пам'ятаєте ви свою першу роботу і якою була реакція інших на неї?
Я рахую це в два етапи. Перший етап — у 15–16 років, коли захопився стріт-артом і малював своїх персонажів (здебільшого на папері, на вулиці мало) та дизайни скейтбордів. Саме тоді в мене з'явилося відчуття, що я можу цим заробляти собі на життя.
Другий етап — вже в більш дорослому віці, у 24 роки, коли звільнився з роботи, усвідомивши, що більше не можу і не хочу працювати в офісі, а хочу бути художником.
Перші полотна, 2011 р.
Я почав створювати полотна з тих напрацювань, що зробив у віці 16–18 років. Вирішив повернутися до коріння.
Реакція мого оточення на те, що я тоді створював, була досить жвавою, мені подобалося бачити те, що відбувалось в очах моїх друзів, коли я їм показував свої малюнки, полотна та скейтборди.
З виставки I Love Kyiv, 2012 р.
Розкажіть, будь ласка, про техніку малювання, яку ви використовуєте.
Зараз це тільки акрилові фарби. Раніше я ще використовував акриловий маркер для контуру. Це все.
Чи відбулися якісь зміни у вашому мистецтві протягом творчого шляху? Якщо так, то які? Що було їхнім рушієм, причиною?
Так, зміни відбуваються весь час. Від серії до серії, з року в рік. Можу розділити свою творчість на декілька етапів. Перший етап, з 2011-го до 2017-го, — це серії робіт з персонажами, витоки яких сягають періоду мого захоплення стріт-артом.
Перший етап, 2011–2017 рр.
Другий етап, з 2017-го до 2021-го, — відмова від зображень персонажів: я став малювати інтер’єри, екстер’єри, спортмайданчики, тварин, зокрема собак, а також пейзажі. Для мене особисто це були нові та незвичні теми після попереднього періоду.
Перший будинок і перший пейзаж з дорогою відкрили для мене нові серії робіт. Паралельно я продовжив працювати над іншими картинами, тим самим розширив для себе цикл, в якому стало 7 чи 8 серій на різні сюжети. Таким чином я чергував серії між собою і після певного циклу повертався до створення нової роботи в якійсь із серій вже з новим для себе досвідом.
Перша робота з інтер'єром
Перша робота з будинком
Одна з перших робіт із собакою
Перший пейзаж з дорогою
У перший рік кожна картина була для мене чимось зовсім новим, бо я також почав малювати полотна на різні теми і серії на відміну від того, як робив раніше, — одна за одною серіями. Також змінювалась кольорова гама та її яскравість.
Я навчився краще працювати з кольором, та і загалом моя майстерність розвивалася, якщо говорити про технічні аспекти роботи. Погляд теж трансформувався, теми картин стали глибшими, і що мені особливо подобається — я відійшов від емоційності попереднього періоду. Хоча вона також залишається в тому, що я роблю, але вона стала іншою.
Другий етап, 2017–2021 рр.
Третій період — з 2021 до сьогодення. Я продовжую свої сюжети з попереднього періоду, але завдяки іншій для мене техніці додалися й нові, де я вже відмовився від контуру та рівної заливки фрагментів, став більше працювати з текстурою, з'явилися об'єм і світло.
Третій етап, з 2021-го до сьогодення
Коли я шукав для себе щось нове, думав, куди мені рухатись далі, я робив перші спроби на маленьких полотнах: 10х15, 20х30, 30х40 см. Загалом зробив 9, і на дев'ятому — з велотреком — зрозумів, що це саме те, що я шукав, саме так я хотів би зробити серію з Києвом.
Хоча на великих полотнах я почав працювати з першого маленького полотна з собакою, саме ця робота відкрила для мене новий період.
Рушієм для змін завжди була цікавість як стосовно себе (чи зможу я зробити щось інше, не те, що роблю зараз), так і загалом — чи цікаво мені це робити. Насамперед я хочу проводити час цікаво для себе, і, коли мені щось набридає, я шукаю щось нове, що може мене зачепити.
Якщо додати до цього ще й те, що світ навколо також змінюється, то виходить, що в тебе не залишається іншого вибору, як змінювати себе та світ, в якому ти живеш. Це моє особисте бачення.
Скільки картин ви створили? Чи є якась певна робота або серія, яка, на вашу думку, була ключовою чи дуже вагомою у вашій кар’єрі?
Кількість картин я точно не знаю. Знаю, що більше сотні, але скільки саме — сказати не можу. Є картини, які відкривали той чи інший період або серію, їх можу виділити серед усіх інших.
Чи відокремлена ваша ідентичність як митця від вашої ідентичності як особистості?
Моя ідентичність як митця і є моя особистість. Все те, чим я цікавлюсь чи захоплююсь, відображається в тому, що я роблю. Всі речі взаємопов'язані між собою.
Чи стикалися ви з критикою? Як відноситеся і реагуєте на неї? Чи впливає це на бажання продовжувати займатися улюбленою справою?
Інколи прошу друзів по цеху висловити свою думку, саме конструктив, а не вподобання — це корисно і цікаво почути. Рідко буває, коли хтось емоційно висловлює своє негативне ставлення, це може бути неприємно, але я точно не сприймаю таке як критику, це вже кому що подобається.
Загалом можу сказати, що точно не впливає, бо, коли починав цим займатися, людей, які підтримували моє рішення, було дуже мало. Тож точно можу сказати, що на моє бажання займатися тим чи іншим будь-які люди впливу не мають.
Звідки ви черпаєте натхнення? Чи відомі вам так звані муки творчості? Якщо так, то як з ними впоратися?
Я завжди казав і буду казати, що натхнення приходить в роботі, коли ти працюєш. Особисто у мене завжди так. Коли працюю над полотном, то воно мене надихає на створення іншого. Це може бути якийсь фрагмент або ж кольорова комбінація чи сюжет. Я також не викреслюю той факт, що, дивлячись навкруги, можна вхопити ідею для створення чогось нового. В мене таке часто буває, але ж я і працюю над тим, що мене оточує.
Минулого року в мене була певна криза, я трохи заплутався в тому, що я роблю, куди йду та як робити ті чи інші речі. Не було тої впевненості в собі, яка була раніше. Але якось з часом в роботі над собою та в роботі загалом криза минула і все стало на свої місця.
Що найбільше сприяє творчості? Якщо говорити як про внутрішні стани, так і про зовнішні фактори.
Я думаю, що є щось всередині тебе, що спонукає тебе до дій, і ти це робиш. Зовнішні фактори, внутрішні стани — вони завжди були й будуть різними. І хоча вони також мають вплив, однак оте, що всередині, і є головною рушійною силою.
Що найскладніше в процесі створення картини? Яка робота далася вам найскладніше?
Інколи буває, що просто не можу знайти вдале рішення для певного фрагмента і роблю дуже багато варіантів у фотошопі, або ж перероблюю саме на полотні по декілька разів. Бувало, що замальовував невдалу роботу і малював заново, або ж просто зафарбовував і писав іншу.
Буває таке, що через велику кількість різних задач відволікаюсь від полотна, і робота над ним розтягується на довгий період, стає важко його закінчити, зникає зацікавленість і хочеться вже почати нове. Загалом робота над кожним полотном залежить від багатьох факторів.
Як ви вважаєте, ваша творчість більше виражає ваші внутрішні почуття чи відображає зовнішній світ? Що ви хочете транслювати своїми роботами?
Внутрішні почуття через зовнішній світ. Я схильний дивитись навколо себе, на те, що мене оточує, та бачити в тих чи інших речах точки для роздумів, мрій чи спогадів. Пропускаю це через внутрішній фільтр зі своїм баченням і створюю картину, якою хочу дати глядачеві самому обирати, що відчувати і про що думати, дивлячись на неї. Хоча це завжди конкретні речі, але кожен глядач вбачає щось своє.
Чи потрібно додавати пояснення до картин, на вашу думку?
Залежить від роботи та напряму. Є такі, коли це необхідно, а є такі, коли це зовсім недоречно.
Ідеальна атмосфера для творчості — це…
Я залежний від місця, де працюю, тож для мене це моя студія і період часу, коли ніхто не турбує і не відволікає, ну і ще коли світить сонечко.
Як ви оцінюєте стан сучасного українського мистецтва? Які є у ньому проблеми? І які шляхи їх вирішення можуть бути?
Чесно кажучи, я не дуже в контексті проблем сучасного мистецтва. Але наразі можу сказати, що українське сучасне мистецтво зростає швидкими темпами, і це дуже добре.
Які перспективи розвитку ви бачите для сучасного українського мистецтва?
Хороші перспективи, на мій погляд. Ті зміни, які я бачу, починаючи з 2011 року, можу охарактеризувати як позитивні. Суспільство зростає у своєму відношенні до українського мистецтва, цікавиться ним, починає цінувати, купує, дарує, розповідає — це все дуже хороший показник того, що ми на правильному шляху. Треба час, ми ще молода країна.
Кого з українських митців ви можете виділити? З ким ви споріднені духом?
За останні роки з'явилося багато нових імен, вартих уваги, що насправді дуже добре, але потрібен час, щоб вони розкрили свій потенціал. Дуже рідко буває, коли це трапляється швидко, як у випадку Ірини Максимової. Вона, на мій погляд, одна з яскравих зірочок на нашій сцені. Те, що вона робить, мені дуже близьке.
Чи важлива відповідна освіта для митця, на вашу думку?
І так, і ні. Освіта може дати тобі інструменти, навчити різних технік, дати знання і показати, як треба «робити правильно», і водночас вона може зламати тебе, забрати у тебе себе і бути тягарем для творчості. Є дуже багато прикладів того, як студенти починають працювати під впливом викладача і втрачають себе. До речі, відразу помітно, що у художника є освіта: він технічно і майстерно малює, але це все сухо, без власного мислення і бачення. Мають зійтися зорі, щоб освіта пішла митцю на користь.
Як митцю-початківцю заявити про себе та почати продавати свої роботи?
Гадаю, зараз це робити легше, ніж 10, 20 років тому, я вже не кажу про часи ще раніше. Бо є соцмережі, де про тебе дуже швидко можуть дізнатися багато людей. До цього додається ще й той час, в якому ми живемо і можемо бачити багато різних художників. Люди стали більш відкритими для мистецтва, для соціуму, це вже не є такою дивиною, як було раніше.
Щоб продавати свої роботи, треба цього хотіти і не ставити високі ціни, якою б «дорогою» не була для тебе картина. Продаючи, ти матимеш змогу малювати нові та йти далі, розвиватися.
Пікассо радив своєму другу — фотографу Брассаю, коли той показував йому свої картини, не ставити на них занадто високі ціни, щоб вони продавалися і щоб запустився необхідний колообіг. Пікассо точно знав, як усе це робиться.
Чи пам'ятаєте ви, як уперше продали свою картину? Які це були емоції? Що ви купили на зароблені кошти?
Це було так давно, що я не дуже пам'ятаю свої емоції. Але знаю точно, що витратив кошти на матеріали.
Що, на вашу думку, робить митця великим, видатним?
Унікальність, пристрасть і характер. Вміти йти своїм шляхом і захоплювати цим інших. І звісно ж, вплив на інших художників.
Про що ви мрієте як митець та як людина?
Я помітив, що ті речі, про які я мрію, є цілком реальними в моєму житті, і просто треба працювати над їхньою реалізацією, а тому я схильний до того, щоб не говорити, що я хочу, а йти до своїх мрій і вже після того, як здійснюється те чи інше бажання, говорити про це.
Чим ви любите займатися, крім малювання?
Люблю кіно, читати, грати у футбол, дивитися футбол, інколи бокс. Люблю засмагати, подорожувати, відвідувати барахолки, ходити багато пішки на прогулянки, робити тренування. Люблю проводити час із друзями, особливо останні роки, вони стали ціннішими.
Раніше любив кататись на велосипеді, лонгборді, грати у сквош. Останнім часом, до речі, знову почав думати про велосипед. Восени після довгих років бажання потрапити на скачки нарешті здійснилося, і це для мене нове захоплення та нові враження.
Як на вашу творчість вплинула війна?
На початку повномасштабного вторгнення я був розгублений, як і більшість із нас. Трохи більше ніж за місяць я повернувся до роботи. Але впродовж 2022 року і на початку 2023-го час від часу почував себе розгубленим, і в якийсь момент заплутався в тому, що я маю робити і куди йти у своїй творчості. Можливо, ця криза була внутрішньою, а можливо, воно все разом впливало. І зовнішні події також, сто відсотків. Мені здається, що це була боротьба як за себе, так і за своє Я. З весни 2023 року я знову вийшов на шлях до себе, і мені подобається те, як я з цим впорався.
Чи є картини, які були намальовані в період, коли ви відчували себе дуже щасливим і навпаки? Як вони називаються?
Я не знаю, як це відбувається в інших, але можу сказати, що в моєму житті бували різні періоди — як хороші, так і не дуже. І мабуть, це не дуже відображається в моїх роботах, окрім того періоду, коли моя палітра була досить бліда (так я себе тоді почував), або ж, навпаки, на початку, коли була досить яскрава. Але це все пов'язано не тільки з внутрішнім станом, але і з технічною стороною, бо є певні нюанси, коли ти працюєш, шукаєш, знаходиш.
