Паризький тиждень моди завершився показом Louis Vuitton. Для фіналу Ніколя Геск’єр обрав відповідні декорації: над Cour Carrée Лувру зависли десятки автомобілів, а подіум перетворився на міську дорогу. На цьому видовищність майже закінчилася. Сама колекція виявилася напрочуд легкою й практичною: замість складних конструкцій — свобода руху та речі, які підлаштовуються під тіло. Розбираємо п’ять ідей, які найкраще пояснюють цей поворот.
1. Майбутнє більше не потребує обладунків
Сам Геск’єр перед показом іронічно назвав себе «спеціалістом з обладунків» — і це, мабуть, найкраща точка входу в колекцію. За роки роботи дизайнер справді привчив нас до жорстких конструкцій, неопрену, перебільшених пропорцій і речей, які часом більше нагадують захисну оболонку навколо тіла. Цього сезону він робить майже протилежне. Показ відкривають напівпрозорі білі сукні, далі з’являються тонкий трикотаж, м’які жакети, шовкові брюки, нейлонові анораки. Одяг більше не створює навколо людини нову форму — він рухається разом із нею. Тому футуризм колекції насправді значно цікавіший за літаючі автомобілі над подіумом. Геск’єр ніби визнає: можливо, майбутнє моди полягає не в тому, щоб вигадати ще складніший силует, а в тому, щоб перестати заважати тілу жити.
2. Ергономіка стає модним поняттям
Колекція отримала назву Ergonomie, і це слово тут варто сприймати буквально. В офіційних нотатках йдеться про дизайн, сформований можливостями, умовами й рухами людського тіла. Звучить майже як опис промислового дизайну — і саме тому цікаво бачити цей принцип у люксовій моді. Сукні повторюють контури тіла, трикотаж розтягується разом із ним, крой стає м’якшим, а речі конструюються так, щоб забезпечувати свободу руху. При цьому комфорт не означає спортивний одяг або спрощення. Геск’єр робить те, що вміє найкраще: ускладнює конструкцію. Просто тепер результат цієї роботи має бути майже непомітним.
3. Пальто може важити менше за футболку
І ось тут починається найцікавіша технічна частина колекції. Те, що на подіумі здається простотою, насправді вимагало серйозної роботи з матеріалами й конструкцією. Для двосторонніх пальт Louis Vuitton використовував, зокрема, картатий кашемір завтовшки й вагою майже як шарф, а деякі інші double-face тканини були тоншими за шифон. За словами Геск’єра, більшість пальт у колекції важать менше за звичайну футболку. Це хороший приклад того, як сьогодні може виглядати розкіш без очевидної демонстративності. Найскладніше в речі не обов’язково має бути видно. Іноді результат місяців розробки — це пальто, яке просто майже нічого не важить.
4. Клімат уже змінює наш гардероб
За всією цією легкістю стоїть ще одна, менш романтична причина. Геск’єр говорив про підвищення температур і про те, що кліматичні зміни вже змушують його інакше думати про розробку тканин та одягу. І тут колекція виходить за межі красивої сезонної концепції. Напівпрозорі сукні, тонкий трикотаж, нейлон, невагомі пальта й м’який тейлоринг починають виглядати не просто як естетичний вибір, а як реакція на світ, у якому звичні уявлення про сезонний гардероб поступово перестають працювати. Можливо, саме тому Геск’єр цього разу майже не вигадує нових типів одягу. Він бере добре знайомі речі — кардиган, сукню, блузон, пальто, прямі брюки — і намагається зробити їх придатнішими до реальності, яка змінюється швидше за наші шафи.
5. Але дивність нікуди не зникла
Усе це могло б перетворитися на дуже правильну колекцію про функціональність, якби Геск’єру не було так цікаво залишати в ній щось дивне. Звідси — переливчасті аплікації, бахрома, футуристичні окуляри й головні убори, незвичні способи носити цілком знайомі речі. Louis Vuitton не переходить до мінімалізму, а Геск’єр не відмовляється від власної ексцентричності. Він просто прибирає вагу — буквально й метафорично. І можливо, саме тому автомобілі, що літають над подіумом, зрештою здаються майже другорядними. Найфутуристичніша ідея показу значно простіша: одяг майбутнього не обов’язково має виглядати так, ніби він прибув із майбутнього.