До 24 серпня – 35-ї річниці проголошення (а за фактом – відновлення) незалежності України, ми підготували суб’єктивну п’ятірку цікавих книжок, які можуть допомогти краще зрозуміти Україну й українців. Насамперед ця добірка – для внутрішньої аудиторії, однак деякі книжки мають іншомовні переклади, тож ними варто поділитися і зі знайомими іноземцями.
«Енеїда», Іван Котляревський
Здається, це найбанальніше, з чого можна почати підбірку до Дня незалежності України – але неуникненне. Професійні літературознавці лякають нас такими формулюваннями як «перша книга, написана живою українською мовою». Для тих, хто не боїться – це справді сильний, беззаперечний аргумент. А з іншого боку – просто подумайте, що Іван Котляревський написав свою версію Вергілієвої «Енеїди» у 90-х роках XVIII сторіччя, тобто десь за 300 років до того, як у 1991 році Верховна Рада проголосувала за незалежність України. І як 300 років тому, як 35 років тому, так і сьогодні ми читаємо цей текст – і розуміємо його, бо це цілком актуальна, зрозуміла нам, сучасним українцям, українська мова.
Важливий і міжнародний контекст «Енеїди» Котляревського. Адже тоді Європою ширилася мода писати подібні бурлескні адаптаціє Вергілієвого твору, тож Котляревський дуже навить тямив у тодішніх літературних трендах.
Зрештою, «Енеїда» Вергілія – це римська адаптація давньогрецької «Одіссеї» Гомера, яку ми всі щойно передивилися в кінотеатрах завдяки Крістоферу Нолану. Тож не буде перебільшенням сказати, що «Енеїда» Котляревського – така ж багатошарова, загадкова, емоційна й цікава, як і твори Нолана.
За більш ніж 300-літню історію цієї книги, її видавали безліч разів, і нині її можна придбати в різних версіях, від бюджетних до подарункових і вінтажних. Якщо ж вам трішки ліньки читати друковану книгу, послухайте її безплатно в аудіоформаті у неперевершеному виконанні диктора українського радіо й артиста Бориса Лободи – почуєте повноцінну радіовиставу.
«Кобзар», Тарас Шевченко
Гаразд, очевиднішим вибором, ніж «Енеїда», може бути тільки «Кобаз» Тараса Шевченка. Зі шкільного дитинства для кожного з нас незалежно від віку це страшний сон, адже важко заперечити, що більшість вчителів просто казали що «це важливо». Однак дитині, яка навіть в радянські часи все ж мала такий-сякий комфорт порівняно з тим, як жили селяни, тим паче кріпаки, у Шевченкові й більш ранні часи, було просто не зрозуміти проблем 200-річної давнини.
У цьому й криється підступ: сам Шевченко писав простою мовою, про важливі для нього і для людей речі, досліджував історію України, зокрема, повстанську (поема Гайдамаки). Але в совітські часи з нього зробили ікону «боротьби з клятими капіталістами», і за довгі десятиліття цей образ так міцно закріпився за цим, припав нафталіновим пилом, що лише вторгнення росії в Україну 12,5 років тому почало струшувати цей пил і показувати нам справжню цінність Шевченкових творів
Ми на власному досвіді переконались у формулі «москалі – чужі люди, зроблять лихо з вами».
Пишатися Шевченком варто й потрібно, він – наш літературний зачинатель боротьби за незалежність і боротьби проти росії. До річниці проголошення незалежності України видавництво «Основи» повідомило про чергове перевидання Кобзаря української й англійською мовами. Але якщо хочете, то можете запропонувати почитати Кобзар практично будь-якому іноземцеві, адже ця книга - український рекордсмен з кількості перекладів, яких зараз налічується вже більше ніж 100.
«Бояриня», Леся Українка
Недооцінениц і не найбільш популярний твір Лесі Українки, який вийшов друком вже після смерті письменниці. Цю поему вона написала лише за три дні у квітні 1910 року, коли в сонячному й спекотному Каїрі лікувалась від сухот (туберкульозу). В основі сюжету - доля української дівчини з заможної родини, яка з великої любові виходить заміж за обрусілого українця і їде за ним у Москву, де стає формально бояринею, а реально - безправною тінню свого чоловіка. Дія поеми відбувається в часи Руїни, у 1670-х роках.
Попри такі загрозливі для сучасного читача речі, як поема, історичний твір, Руїна, класика - цей твір сприймається сама зараз як ніколи зрозумілим. Ще 125 років тому Леся Українка зі снайперською власністю описала різницю в менталітетах українців і московитів, провівши цю історичну паралель з XVII століття на початок XX і аж в майбутнє, в якості ми нині живемо.
Щоб допомогти читачеві подолати певні застереження, можемо порадити послухати Бояринею у виконанні легендарної Ади Роговцевої, яка вклала в це читання весь свій досвід - життєвий, театральний і соціальний.
«Диво», Павло Загребельний
Роман Диво «Енеїда» став першим історичним для Павла Загребельного. Автор написав його у 1968 році, коли вже згорнулася Відлига, тому в тексті є елементи соціалістичного реалізму, обов'язкового на той час. Однак головна історія книги - будівництво Софійського собору. Головний герой - Синьоок, звичайний хлоп, який мандрує середньовічною Європою, вчиться грамоті, будівельній справі й життєвій мудрості. Він побуває в Царгороді, Болгарському царстві, повернеться в Київ і долучиться до створення головної святині України. Це саме той твір, де в легкоплинній художній формі ми бачимо й уявляємо, як виглядала середньовічна Русь, як жили люди і як зводились і оздоблювалися стіни Софії Київської.
Ще дві історичні лінії описують зимовий Київ під час німецької окупації 1940-х і так само Київ часів написання роману. За Дивом Загребельний написав іще романи «Смерть у Києві», «Первоміст», «Євпраксія» - усі про часи Русі.
Історичний роман, в основі якого стоїть будівництво знакової споруди - це світовий тренд. Одним з перших був Собор Паризької богоматері Віктора Гюго першої половини ХІХ століття, а в ХХ столітті подібним бестселером став роман британського автора Клена Фоллетта Стовпи землі з Кінгсбріджського циклу. Тільки це було на 20 з лишком років пізніше за Диво.
«За Перекопом є земля. Кримський роман», Анастасія Левкова
Ця книга - зовсім свіжа історія, яку поточні покоління українців тільки проживають і яку ми досі не до кінця розуміємо. У своєму романі Анастасія Левкова проходить цей шлях пошуку себе як українки і свого місця в Україні через героїню, котра живе в Криму і в момент початку захоплення його зеленими чоловічками опиняється в епіцентрі політичних і воєнних подій. Однак до 2014 року і після цього вона - дівчина, чиє ім'я ми дізнаємося лише на останніх сторінках книги - досліджує себе, українську й кримськотатарську культуру, своє коріння, шукає відповідей - і більшість із них не знаходить. Але, здається, зрештою знаходить себе.
Коли книга вийшла у 2023 році, вона стала бестселером через те, що дала багатьом читачам реалістичне, людське уявлення про те, що відбувалося в Криму в 2014 році, як відбувалося його захоплення росією і як поводили себе місцеві мешканці. На зустрічах із авторкою багато хто казав, що ця книга резонує їм повною мірою, хоча вони - не з Криму, а з Донеччини чи Луганщини.
Ця книга - болісна відкрита рана, написана неймовірно приємною, легкою і нескінченно гарною мовою. Тут багато історичних і культурних екскурсів в історію кримськотатарського народу.
Твір уже перекладено словацькою і польською мовами, переклад англійською все ще заплановано. Ця книга - розлоге пояснення, після якого у читача вже не залишиться жодних сумнівів щодо того, «чий Крим».
Авторка тексту: Наталія Кушнір
