Сучасна індустрія моди все частіше стикається з проблемою швидкого звільнення креативних директорів. Чому це відбувається і що можна зробити, щоб забезпечити стабільність? Розповідаємо в нашому матеріалі докладніше.
У липні цього року бренд Tom Ford шокував новиною: його новий креативний директор, Пітер Гокінгс, іде зі своєї посади через рік після призначення, хоча перед цим він працював у компанії майже два десятиліття. Його місце зайняв Хайдер Акерманн, французький дизайнер колумбійського походження. В березні цього року також було оголошено, що П'єрпаоло Піччолі — дизайнер, який зробив фурор у Valentino і був пов'язаний з будинком протягом 25 років, — покинув бренд. Незмінно після його кутюрних показів всі майстри зі студій Valentino з'являлися на подіумі разом з ним — як данина майстерності людей, що втілюють його мрії та бачення в реальність. У червні Дріс ван Нотен поділився, що йде з посади креативного директора однойменного модного будинку після майже чотирьох десятиліть.
Отже, новини про відставки або звільнення креативних директорів за короткий період стають звичним явищем. Що є причиною такої тенденції і як індустрія може з цим впоратися? І що це говорить нам про майбутнє найбільших світових домів моди?
П'єрпаоло Піччолі
Пітер Гокінгс
Дріс Ван Нотен
Швидкі відставки креативних директорів у модних домах
Креативні директори відповідальні за створення історії бренду, яка резонує з емоціями споживачів. Їхня задача — об'єднати дизайнерів, стилістів та інших творчих фахівців для втілення єдиного бачення. Однак побудова такої концепції вимагає не лише майстерності, але й природного таланту. Прикладом креативного генія був Карл Лагерфельд, який понад три десятиліття очолював Chanel і відродив його завдяки інноваційним рішенням та візіонерському підходу. Лагерфельд поєднував класичні елементи з сучасними трендами, тим самим зберігаючи глобальну популярність бренду.
Після його смерті керівництво перейшло до Віржині Віар, яка працювала в Chanel майже 30 років пліч-о-пліч з Лагерфельдом. Її завданням було продовжувати втілювати візію Лагерфельда. Віар залишалася на посаді п’ять років, що в сучасних реаліях вважається значним терміном. Однак за цей час індустрія зазнала численних змін. Наприклад, Givenchy розпрощався з Меттью Вільямсом лише через три роки співпраці, а Вальтер Кьяппоні покинув Bluemarine після одного сезону.
Карл Лагерфельд
Чому креативні директори йдуть так швидко?
Хоча конкретні причини часто не називаються, існує декілька можливих пояснень цієї тенденції. Однією з основних причин є розбіжність між баченням креативного директора і керівництва бренду. Наприклад, Раф Сімонс покинув Dior через три роки через суперечки щодо творчого напряму бренду. Іншою проблемою є швидкі зміни в модній індустрії. Бренди прагнуть залишатися інноваційними, і часта зміна креативних директорів дозволяє їм бути в тренді, привертати нових клієнтів та зберігати конкурентоспроможність.
Проте часті зміни можуть призвести до втрати ідентичності бренду. Кожен дизайнер приносить своє унікальне бачення, і постійні зміни можуть створювати відчуття, що бренд втрачає чіткий напрямок, що може послабити довіру клієнтів. Крім того, такі зміни впливають на працівників: вони можуть втратити віру в бренд або не погоджуватися з новим баченням, що призводить до демотивації.
Раф Сімонс
Як індустрія моди може розв'язати цю проблему?
Ключовий урок полягає в тому, що тривалість роботи в компанії не завжди є показником успіху креативного директора. Важливо, щоб він мав чітке бачення, яке відповідало б ідентичності бренду, і зміг ефективно його втілювати. Тому замість того, щоб орієнтуватися виключно на досвід кандидата, модні будинки повинні звертати увагу на його здатність приносити унікальну візію та творчий підхід, що відповідатимуть духу бренду.
