В український прокат вийшла нова фантастична стрічка південнокорейського режисера Пон Джун-Хо, автора фільму «Паразити», що здобув популярність в усьому світі, приніс автору «Оскар» та нагороду Каннського кінофестивалю. Було лише питанням часу, коли режисер створить проєкт з голлівудськими акторами, не менш оригінальний та сміливий.
На головну роль в картині «Мікі 17» Пон Джун-Хо запросив Роберта Паттінсона, зірку франшиз «Сутінки» і «Гаррі Поттер», стрічок «Маяк» та «Бетмен». Актор давно вийшов за рамки амплуа романтичного героя та не боїться братися за експериментальні ролі.
У фільмі «Мікі 17» він зіграв чоловіка на ім'я Мікі Барнз, який погоджується на незвичну роботу, щоб забезпечити себе. Герой досліджує нові планети, де на нього очікує безліч небезпек — від екстремального холоду до хижаків, від яких неможливо врятуватися. Щоразу після того, як Мікі помирає, на спеціальному принтері друкують нову версію його тіла, що знову відправляється на завдання. Після 17 «воскресінь» герой раптово зустрічає власного клона і розуміє, що вижити з них має лише один.
В ексклюзивному інтерв'ю Harper's Bazaar Ukraine Роберт Паттінсон розказав про свій досвід роботи над стрічкою, співпрацю з режисером Пон Джун-Хо, свого екранного героя та найбільші виклики на знімальному майданчику.
Ви сказали, що, прочитавши сценарій «Мікі 17», вирішили, що він ризикований у найкращому сенсі цього слова. Що саме вас у ньому привабило?
Фірмовий стиль Пон Джун-Хо. Він знімає трагікомедії, а це досить рідкісний та унікальний жанр. Різні аспекти фільму — комічність, трагічність і фантастичні елементи — поєднуються в нестандартний і, на перший погляд, ризикований спосіб. До того ж сценарій був справді оригінальним: незвичний гумор, нетипова структура. І ще: грати із самим собою — це цікавий виклик. Спочатку здається, що все зрозуміло, але варто заглибитися — і відкриваєш безліч нюансів, які непросто реалізувати на екрані. Але Пон Джун-Хо як режисер впорався блискуче.
Розкажіть трохи про вашого героя Мікі Барнса. Що ми дізнаємося про нього на початку історії?
Мені подобається описувати Мікі Барнса як кондитера-невдаху. Він мріяв відкрити магазин макаронів на Землі, але бізнес не склався. Він вліз у борги перед не надто чесними людьми й не зміг їх повернути, тому вирішив утекти з планети... але не прочитав дрібний шрифт у своєму контракті на космічну колонізацію. У підсумку його життя перетворюється на справжнє пекло. Та іронія в тому, що після всіх невдач на Землі це, можливо, найкраще, що з ним будь-коли траплялося. Він кумедний персонаж, але водночас у ньому багато світла.
Якою була ваша перша зустріч із режисером Пон Джун-Хо? Чи мали ви якісь очікування?
Я дуже хвилювався. Нічого не знав про проєкт, а він — легендарна постать, тож я не мав жодного уявлення, чого очікувати. Наша перша зустріч вийшла кумедною: він намагався обговорити тему, не розкриваючи, про що саме буде фільм, а ще все це перекладалося з корейської на англійську. Тож це був справді цікавий досвід, і він мені одразу сподобався. Я також захоплююся тим, як він працює з акторами. У його фільмах завжди неймовірна гра. Я знав, що б він не задумав, це буде щось нестандартне… а саме такі проєкти мене й приваблюють.
У фільмі є два персонажі: Мікі 17 і Мікі 18. Що було для вас найбільшим викликом у відтворенні двох версій себе, особливо зважаючи на те, що ви майже завжди грали із самим собою?
Ми перебуваємо на космічному кораблі, де небагато інших членів екіпажу, тож мої персонажі не могли бути надто несхожими на оточення. Але водночас для глядачів їхня різниця мала бути очевидною. Ми багато експериментували: змінювали зовнішність, пробували протезні вуха та інші божевільні деталі. Але врешті-решт стало зрозуміло, що зовнішні зміни не такі важливі. Найбільша відмінність — у погляді. Саме він одразу дає зрозуміти, хто є хто.
Як це — працювати з Пон Джун-Хо і бути на знімальному майданчику під його керівництвом?
Це було справді весело. До зйомок ми не так вже й багато говорили про мого персонажа. Так, щось обговорювали, але загалом просто кілька разів перекусили й більшу частину часу дискутували про футбол. (Сміється.) Але коли потрапляєш на знімальний майданчик, цей гігантський космічний корабель, здається, ніби опинився на іншій планеті. Величезний акторський склад, знімальна група, купа людей у кадрі й поза ним. Я думав, що буду нервувати більше, ніж було насправді. Але Пон Джун-Хо створює на майданчику особливу атмосферу: він завжди спокійний, доброзичливий, з веселим настроєм. І ти просто відчуваєш, що з ним усе буде добре, що все йде так, як треба. Думаю, саме тому всі йому так довіряли. Це був дійсно приємний знімальний процес.
Що, на вашу думку, приваблює глядачів з усього світу у фільмах Пон Джун-Хо?
Я думаю, що він один із тих людей, які мають унікальний погляд на світ. Це цікаво, адже зазвичай здається, що людина, здатна знайти спільну мову з величезною аудиторією, має мислити як більшість. Але Пон Джун-Хо зовсім не такий. Він бачить речі по-своєму, і саме це робить його фільми особливими. Гадаю, це спільна риса всіх геніальних митців. Їхнє бачення змушує тебе сприймати реальність інакше. І щоразу, дивлячись його фільми, розумієш: ніхто інший не зміг би зняти щось подібне. Вони абсолютно унікальні.
У вас багато сцен із Наомі Акі, а стосунки між Мікі та Нашою — це дивовижна історія, за якою приємно спостерігати. Що вона привносить в образ Наші та як вам працювалося з нею?
Наомі — дуже весела, неординарна і трохи непередбачувана. Я ніколи не знав, що вона зробить наступної миті, і це було захопливо. Але водночас у ній є якесь природне тепло. Стосунки між Нашою та Мікі досить дивні. Мікі — не зовсім той хлопець, про якого скажеш: «О, це той, з ким я хочу бути». Він навіть не зовсім людина, але Нашу це, здається, зовсім не бентежить. Вона приймає його таким, яким він є. Вона, безумовно, бачить глибше, не судить про книгу за обкладинкою. А може, навпаки, судить — і їй просто дуже подобається ця обкладинка, незалежно від того, що всередині. (Сміється.)
Нагадуємо, що фантастична стрічка «Мікі 17» вийшла в український прокат 6 березня. У картині також зіграли Наомі Акі, Стівен Йон, Тоні Коллетт, Марк Руффалло і Голлідей Грейнджер.
