Олександр Рудинський, український актор театру і кіно, робить впевнений крок у міжнародний кінопростір. У листопаді на Paramount+ відбулась прем’єра драматичного серіалу «Агентство» (The Agency), де Олександр виконав одну з ключових ролей — українського військового. Серіал, продюсований Джорджем Клуні, об’єднав зірковий склад, серед якого Річард Гір і Майкл Фасбендер, та розповідає історію відділу ЦРУ, що займається підготовкою агентів під прикриттям. Цей проєкт став важливим кроком у кар'єрі актора, відкривши перед ним нові горизонти на світовій сцені.
Раніше Олександр здобув популярність завдяки ролям у серіалі «Перші ластівки» та фільмі «Носоріг». Нещодавно Олександр став єдиним українським актором у серіалі Netflix «Декамерон», знімання якого проходили на кіностудії в Римі, що стало важливим етапом його кар'єри. Олександр також блискуче проявляє себе на сцені Театру ім. Івана Франка — «Співай, Лоло, співай» і «Кар’єра Артуро Уї» Дмитра Богомазова, «Пер Гюнт» і «Калігула» Івана Уривського. Постановка про римського імператора, до прикладу, з успіхом представляла Україну на престижних фестивалях у Румунії та Франції.
В ексклюзивному інтерв’ю для Harper's Bazaar з шеф-редакторкою Катериною Поповою Олександр розповідає про карʼєру в театрі та кіно, досвід роботи з Майклом Фассбендером, зйомки на Paramount+, свої враження від співпраці з міжнародними командами та творчі плани на 2025 рік.
Пальто — Litkovska, топ — THEO
Бліц
Яка ваша улюблена роль на сьогодні?
У театрі це «Калігула», а в кіно — ролі в серіалі «Перші ластівки» та фільмі «Камінь, ножиці, папір».
Ваші улюблені режисери?
У кіно — Паоло Соррентіно, Пол Томас Андерсон і Квентін Тарантіно. У театрі мене надихають Іван Уривський, Дмитро Богомазов і Давід Петросян.
Якості, які найкраще вас характеризують?
Я б виділив дві риси: наполегливість та імпульсивність.
Ваші улюблені фільми?
«Велика краса» Паоло Соррентіно, «Майстер» Пола Томаса Андерсона та «Одного разу в Голлівуді» Квентіна Тарантіно.
Чи є у вас акторський ритуал перед виходом на сцену чи зніманнями?
Мій ритуал залежить від вистави чи знімань. Атмосфера в театрі та на майданчику сильно відрізняється. Інколи потрібно відтворити сцени в уяві або проговорити їх із партнерами. Часом хочеться побути на самоті або послухати музику. У мене навіть є окремий плейлист для вистав, наприклад для «Калігули».
З ким з акторів ви б хотіли зіграти в майбутньому?
Леонардо Ді Капріо та Хоакін Фенікс.
Сорочка — Litkovska, пальто — Gudu, брюки — THEO, Кафа — EARS & FINGERS
Кар'єра та шлях у театрі та кіно
Олександре, розкажіть, як починався ваш шлях у театрі та кіно? Чи пам’ятаєте ви момент, коли зрозуміли, що хочете бути актором?
Мій шлях почався ще в театральній студії в Миколаєві. Я навчався в Академії дитячої творчості, де після п’ятого класу у нас був предмет «Сценічне мистецтво». Саме там, у 5-6-му класах, я почав розуміти, що театр — це моє.
Після цього був театральний університет, а першою виставою стала «Дванадцята ніч» Дмитра Богомазова й Андрія Самініна в Театрі на Лівому березі Дніпра. Після випуску я приєднався до Театру Франка, і зараз це вже мій сьомий сезон там.
Щодо кіно, мій дебют був у фільмі «День Незалежності. Родина Бунь» Юлії Павлової — драмі, заснованій на реальних подіях часів Другої світової війни. Це був 2016 рік. Цікаво, що зараз, через 8 років, я знову працюю з тією самою режисеркою та її чоловіком, оператором Сергієм Ревуцьким. Це своєрідне повернення до витоків.
У вас багато різнопланових ролей. Як ви обираєте персонажів? Які ролі найбільше привертають вашу увагу?
Чи справді мої ролі різнопланові — вирішувати глядачам. Але я завжди прагну до цього, адже боюся стати «актором одного амплуа».
В театрі вибір ролі зазвичай залежить від режисера, а от у кіно я можу дозволити собі обирати. Ключовий критерій для мене — рівень цікавості. Якщо роль мене надихає, я погоджуюся; якщо ні, можу відмовитися.
Сорочка — Litkovska, пальто — Gudu, брюки — THEO, Взуття — ZARA
Що було найскладнішим на вашому шляху до успіху? Чи були моменти, коли ви сумнівались у своєму виборі?
Чесно кажучи, я не дуже люблю слово «успіх». Для мене це щось абстрактне. Якщо порівнювати, наприклад, із Леонардо Ді Капріо, який у 19 років був номінований на «Оскар», або з Тімоті Шаламе, чия кар’єра на вершині у 29 років, то я усвідомлюю, що ще багато маю зробити.
Моменти сумнівів були, але це нормальна частина будь-якого вибору. Коли я вже вирішую щось, сумніви зникають. Замість цього я обмірковую, як найкраще реалізувати задумане, і вірю, що зробив правильний вибір.
Якби ви могли зіграти будь-яку легендарну кінороль, то яку б обрали і чому?
Це цікаве питання, але складне, адже легендарні ролі вже виконані блискучими акторами. Проте я б хотів попрацювати з режисером Полом Томасом Андерсоном і спробувати себе в ролі, яку зіграв Хоакін Фенікс у фільмі «Майстер».
Також було б цікаво спробувати зіграти Джокера, але ця роль вже стала культовою завдяки Гіту Леджеру та Хоакіну Феніксу. Вони встановили таку високу планку, що перевершити її майже неможливо.
Пальто — Litkovska, зажим для краватки — BEVZA
Робота в серіалі Джорджа Клуні «Агентство»
Олександре, як ви дізналися про кастинг у серіал «Агентство»? Що ви відчували, коли отримали роль у такому масштабному міжнародному проєкті?
Про кастинг мені розповіла моя агентка. Спочатку я проходив кілька турів самопроб, а потім мав Zoom-зустріч із режисером. Коли дізнався, що отримав роль, був дуже щасливий, але водночас хвилювався. Було багато організаційних моментів. Але загалом я був у захваті від такої можливості.
Розкажіть про свого персонажа — українського військового. Як ви готувалися до цієї ролі та чи спілкувалися в процесі з нашими військовими? Були якісь моменти, які вас особливо зачепили під час роботи?
Мій персонаж — Саша Бутенко, український військовий, який виконує завдання під прикриттям лікаря як на підконтрольній, так і на окупованій території України.
Підготовка до ролі включала тиждень інтенсивних репетицій у Лондоні. Ми працювали з інструкторами, серед яких були колишні військові — вони виступали нашими консультантами. Окрім того, у мене є друзі серед військових, а також я, як і багато українців, цікавлюся їхньою роботою, переглядаючи інтерв’ю.
Особливо зачепили моменти, які виникали вже в процесі знімання: деякі сцени ми додавали разом із режисером, вони не були прописані в сценарії, але стали дуже важливими для розкриття персонажа.
Чи був Джордж Клуні присутній на знімальному майданчику і чи мали ви можливість поспілкуватися особисто?
На жаль, я жодного разу його не бачив. Знімання проходили в Естонії та Англії, і Клуні не приїжджав на майданчик. У мене навіть не було часу замислитися над цим, бо був повністю занурений у роботу.
У серіалі знялися такі актори, як Річард Гір і Майкл Фасбендер. Чи вдалося вам обмінятися досвідом або спостерігати за їхньою роботою?
Ми бачилися з ними лише поверхово. Наприклад, на базі в один із днів у нас були одночасно репетиції, але в кадрі ми не перетиналися.
З Річардом Гіром перетнувся в готелі, а ось із Майклом Фасбендером наші персонажі взагалі не взаємодіяли за сюжетом: мій герой виконує завдання в Україні, а їхні — в Англії.
Пальто — Litkovska, брюки — THEO
Знімання проходили на міжнародній арені, зокрема для Paramount+. Чим цей досвід відрізнявся від роботи в українських проєктах? Чи виникали якісь культурні чи професійні виклики?
Головна відмінність — це організація процесу. У нас в Україні режисер зазвичай працює над усім проєктом сам або за підтримки невеликої команди. У випадку з «Агентством» 10 епізодів знімали п’ять різних режисерів із різних країн, кожен відповідав за два епізоди.
Звісно, бюджет і технічні можливості теж значно відрізняються.
Але я знаю, що у нас в Україні є безліч талановитих людей, здатних створювати неймовірні історії. У нас, можливо, немає таких ресурсів, але ідеї — фантастичні.
Що було найскладнішим у роботі над серіалом?
Найскладніше для мене було перебувати далеко від сім’ї. Це, мабуть, єдине, що давалося важко. Усе інше пройшло чудово, адже я давно мріяв про цей проєкт і працював над собою, щоб опинитися на такому рівні.
Як ви вважаєте, чим серіал «Агентство» може зацікавити глядачів і чи є в ньому щось, що ви вважаєте особливо важливим для себе як актора?
«Агентство» — це шпигунський детективний серіал на 10 епізодів, який вражає своїм кастингом. Крім Майкла Фасбендера та Річарда Гіра, там знімається Джеффрі Райт, номінант на «Оскар» минулого року. Також над серіалом працювали відомі режисери, наприклад Філіп Мартін, який знімав «Корону», та Джо Райт, режисер «Темних часів» із Ґері Олдменом.
Що для мене особливо важливо, це тема України, яка проходить лінійно через увесь сюжет. Мій персонаж є частиною цієї лінії, особливо у другій, третій, дев’ятій та десятій серіях. Є одна сцена, де мій герой наважується на вчинок, про який, мабуть, мріють усі українці. Хотілося б, щоб подібне траплялося не лише у кіно, а й у реальному житті.
Чи бачите ви роль у цьому серіалі як старт нових можливостей у вашій міжнародній кар’єрі?
Можливо, так. Але поки що рано загадувати. Все покаже час — світ загадковий. (Посміхається. — Прим. ред.)
Пальто — Litkovska, брюки — THEO, Взуття — ZARA
Про роль у серіалі «Декамерон»
Ви чудово зіграли у серіалі «Декамерон» від Netflix, де були єдиним українським актором. Як ви готувалися до цієї ролі? Що вас найбільше вразило під час знімань?
Моя роль охоплює дві серії — першу та шосту. Підготовка була звичайною, але сам процес фільмування вразив своїм масштабом. Знімали на легендарній кіностудії Cinecittà в Римі — це одне з найвідоміших місць у кінематографі. Ще один важливий аспект — режисер Майкл Аппендаль, який працював над серіалом «Фарго», моїм улюбленим. Усі ці моменти створювали справжню магію на майданчику.
Що вас найбільше вразило у знімальному процесі на кіностудії в Римі? Чи є якісь моменти або технічні нюанси, що стали для вас відкриттям?
Найбільше вразила масштабність підходу до деталей. У кожному департаменті — чи то костюми, чи грим — працює значно більше людей, ніж зазвичай в Україні. У кожного актора свій вагончик, велика команда на майданчику, триваліший знімальний графік. Наприклад, на одну серію «Декамерона» виділяють 10-20 знімальних днів, тоді як в Україні восьмисерійний проєкт можуть відзняти за 30-40 днів. Це велика різниця, яка залежить від бюджету. Якби ми мали такі ресурси, у нас теж було б більше можливостей і робочих місць.
Після участі в такому масштабному проєкті, як серіал «Декамерон», чи відчули ви зміни у своїй кар’єрі?
Не можу сказати, що прокинувся знаменитим, але участь у такому проєкті принесла багато приємного досвіду. Я познайомився з неймовірними акторами з різних країн, і ми продовжуємо спілкування. Приємно, що тепер у мене є нова позначка на IMDb, а ще більше радує, коли колеги підходять і кажуть, що дивилися «Декамерон». Це дійсно надихає.
Жакет — Litkovska, намисто — BEVZA
Залаштунки творчої роботи актора
Що зазвичай відбувається «за лаштунками» вашої роботи? Як проходить підготовка до ролі?
Залаштунки роботи — це довгий і непростий шлях. І знімальний процес, і вихід вистави — це завжди емоційні гойдалки. Інколи виникає відчуття знецінення себе, коли щось не виходить. Потім настають моменти радості. Бувають і сварки, коли складно знайти спільний знаменник. У цьому процесі є багато всього — сумніви, пошуки, але й натхнення.
У театрі роль створюється на репетиціях, на які зазвичай виділяють три місяці. У цей час ти працюєш вдома над текстом, шукаєш інформацію про персонажа, дивишся інтерв’ю, референси, аналізуєш подібні ситуації з життя. Режисер може порадити якісь образи чи ідеї. У театральній «кухні» безліч підходів і методів, як «приготувати» роль.
У кіно це трохи інакше. Іноді бувають репетиції перед зніманнями, а іноді ти знаходиш персонажа вже безпосередньо на майданчику. Бувають моменти, коли рішення щодо героя народжуються спонтанно, просто в процесі. Такі «відкриття» трапляються випадково, і це особливо цікаво.
Жакет — Litkovska, брюки — Theo, намисто — BEVZA
Як ви справляєтесь із творчими викликами чи психологічним напруженням під час виконання важких ролей?
Я не справляюся з психологічним напруженням у традиційному розумінні. Найбільше викликів виникає під час репетицій, коли не виходить щось знайти або розкрити. Це нормально для процесу роботи над роллю чи виставою.
Але коли вистава чи сцена вже відбулася, ти можеш п’ять-сім хвилин обговорити з колегами, що вдалося, а що ні, і все. У сам момент гри чи виконання ти повністю занурюєшся у процес, і це допомагає відпустити все інше.
Чи маєте ви особистий підхід чи методики для перевтілення у різних персонажів?
Так, у мене є власний метод. Кожна людина має свої унікальні ознаки: характер, темперамент, зовнішність, стиль. Під час роботи ти шукаєш ці особливості у персонажа.
Велику роль відіграють художники по костюмах і гриму. Коли одягаєш костюм, він одразу задає певний тон, допомагає відчути героя. Ти починаєш розуміти, як ця людина рухається, які у неї звички, як вона реагує на ситуації.
Також я шукаю зовнішні зміни: яку зачіску носить персонаж, як він поводиться — чи імпульсивний, чи, навпаки, інтровертний. Цей процес може бути довгим і дуже детальним, але саме так поступово створюється образ героя.
Жакет — Litkovska, брюки — Theo, намисто — BEVZA, взуття — Zara
Плани на 2025 рік та особисті амбіції
Якими є ваші головні професійні цілі на 2025 рік?
На 2025 рік у мене є кілька важливих цілей. Я хотів би отримати цікаву роль у театрі, яка стане для мене справжнім викликом і новим кроком у творчості, щось, чого я ще не робив і не грав.
У кіно я мрію знятися в авторському проєкті, який дасть змогу розкритися по-новому. Також дуже хочеться продовжувати розвивати міжнародну кар’єру, працювати в проєктах за кордоном. Загалом, хочеться рости, пробувати нове і реалізовувати те, що ще не вдалося.
Чи є нові проєкти, які зможуть здивувати ваших шанувальників?
Так, є кілька проєктів. Вже цієї весни вийде повнометражний фільм польського режисера «Дві сестри». Також у прокаті з’явиться короткометражний фільм «Камінь, ножиці, папір» британського режисера німецького походження Франца Бума. Робота заснована на реальних подіях, що відбулися в Україні під час повномасштабної війни. Знімання проходили в Лондоні, і зараз фільм бере участь у фестивалях.
Окрім цього, планується вихід 8-серійного драматичного серіалу «Повернення». Ще працюємо над комедійним фільмом «Збори ОСББ», який вийде у прокат уже 12 грудня. Можливо, буде ще щось, але про це поки зарано говорити.
Чи є мрії або амбіції, які ви ще не реалізували в акторській кар'єрі?
Мрії та амбіції є, і їх ще дуже багато. Якщо оцінювати, то, можливо, я реалізував лише 10% того, чого хотів би досягти. Але моя професія настільки непередбачувана, що інколи мрією стає те, про що ти навіть і не думав. Це додає роботі особливого захоплення і сенсу.
Команда:
Photographer — Katya Teller
Styling — Yuliya Postushna
Interview — Kateryna Popova
