Для Кості Омелі українська вишивка — це не архівний код, який потрібно точно відтворити, а жива традиція, з якою можна продовжувати діалог. Його знайомство з українським ремеслом почалося з поїздки до Косова, а згодом переросло в окремий етнонапрям OMELIA, де старовинні орнаменти зустрічаються з кристалами, стеклярусом і бісером.
На виставці Behind the Craft, яка стане одним із ключових проєктів сезону Ukrainian Fashion Week SS’27, буде представлена сорочка з декором. В інтерв'ю дизайнер розповідає про майстринь, пошук власної техніки та про те, як перетворити традицію на річ, яку хочеться носити сьогодні.
Як ви познайомилися з крафтовою технікою і що вас у ній захопило?
Моє знайомство з крафтовими техніками української вишивки відбулося кілька років тому. Після свого дня народження в серпні я вирушив у невелику експедицію до Косова — місця, де українські ремісничі традиції досі залишаються живими. Там можна знайти автентичні вишиванки ручної роботи, старовинні речі й, що для мене було особливо важливо, особисто познайомитися з майстринями, які зберігають і продовжують ці техніки. Думаю, саме цю подорож можна вважати моїм справжнім знайомством із традиційними техніками вишивання сорочок. Відтоді почався мій глибший інтерес до українського ремесла та бажання працювати з ним уже мовою OMELIA.
Чому саме цей напрямок ви вирішили зробити частиною візуальної мови бренду?
Рішення запустити окремий етнонапрям у бренді OMELIA народилося передусім із внутрішнього бажання та певної інтуїції. Я відчув, що вишиті сорочки, натхнені традиційною українською вишивкою, можуть стати самостійною частиною бренду — напрямом, через який ми зможемо працювати з українською культурною спадщиною, переосмислюючи її.
Для мене важливо не просто відтворювати традиційні орнаменти, а давати їм нове життя в сучасному контексті. Адже українська вишивка — це не лише декоративність. У ній закладені символи, історії та певні послання.
Мені цікаво працювати саме з цими кодами: зберігати їхній зв’язок із минулим і водночас переносити їх у сьогодення.
Як сьогодні виглядає процес створення виробів, адже дизайнери брендів жаліються, що наразі ми переживаємо дефіцит спеціалістів у крафтовій галузі?
Створення таких сорочок — непростий процес. Він потребує особливих навичок, знання технік вишивання та майстерного володіння ними. Саме виробництво також займає багато часу — це дуже кропітлива робота. За цей час ми напрацювали співпрацю з майстринями, які створюють для OMELIA ці вишивки. Я надзвичайно ціную їхню майстерність і внесок у задум, який ми разом реалізовуємо.
Чи складно знайти майстра?
Я постійно перебуваю в пошуку і уважно ставлюся до всього, що мене оточує.
Коли твій фокус спрямований на певну тему, потрібні люди та ідеї часом з’являються у найнесподіваніших обставинах. Так сталося під час одного з моїх відряджень до Чернівців. Просто на вулиці я побачив жінку, яка продавала прикраси з бісеру ручної роботи.
Ми познайомилися, почали спілкуватися, і згодом я запропонував їй разом спробувати створити прикрасу для OMELIA. Так з’явився чокер, який став однією з найбільш упізнаваних речей етнонапряму бренду.
Складність процесу накладає певні обмеження у дизайні. Як ви працюєте з цими технологічними нюансами?
Оскільки ми не відтворюємо традиційну вишивку буквально, а переосмислюємо її та адаптуємо до естетики OMELIA, для нас важливим є пошук власної техніки й матеріалів. У наших вишиванках ми працюємо з кристалами, стеклярусом і бісером, надаючи знайомим орнаментам нового звучання. За основу ми беремо малюнки з традиційних українських вишиванок, а далі починається окремий етап роботи: трансформуємо орнамент, розробляємо малюнок і технологію його виконання, шукаємо правильне поєднання матеріалів та елементів. У результаті традиційний мотив зберігає свій зв’язок із першоджерелом, але набуває нового вигляду й стає впізнаваною частиною візуальної мови OMELIA.
Використання даної техніки мало відгук серед шанувальників бренду?
Хоча фінальна вартість виробів етнонапряму вища за середню вартість сорочки OMELIA — передусім через складність технік, ручну роботу та час, необхідний для їхнього створення, — ми отримали дуже позитивний відгук від нашої аудиторії. Більше того, цей напрям привів до бренду нових людей — тих, хто цінує речі з особливим змістом і хоче мати у своєму гардеробі вироби, натхнені українським культурним корінням. Для них це не просто ще одна сорочка чи елемент образу, а річ, яка має емоційну та культурну цінність і може зайняти особливе місце в гардеробі.
Як ви думаєте цей крафтовий напрямок має потенціал для масового виробництва?
Я не розглядаю етнонапрям як масовий. OMELIA загалом складно масштабувати у звичному розумінні через наш sustainable-підхід до виробництва, адже практично кожна сорочка є унікальною. Так само й етносорочки через складність технік і значну частку ручної роботи не можуть вироблятися великими тиражами. І саме в цій унікальності для мене полягає їхня особлива цінність.
