Напередодні свого дебютного кутюрного показу для Dior Джонатан Андерсон залишив лише кілька підказок: папороть і роботи американської художниці Лінди Бенгліс. Для більшості це ім'я може бути маловідомим, однак у світі сучасного мистецтва Бенгліс — одна з ключових постатей другої половини ХХ століття. Саме вона першою дозволила матеріалу стати повноцінним автором твору, а не лише інструментом художника.
Її вислів «У кожного матеріалу свій характер» сьогодні читається як маніфест нової кутюрної колекції Андерсона. Плісирована спідниця, що рухається наче листя, костюм із десятків латать, сумки у формі мушлі, риби чи кактуса, силуети, які нагадують медуз або рослини, — дизайнер ніби дозволяє тканині жити за власними законами. Не дивно, що й саундтрек показу складається зі співу птахів, стрекоту комах і майже непомітної музики, яка лише підсилює діалог із природою.
Що варто знати про Лінду Бенгліс
фото: wikipedia.org / Cheim & Read, New York. e-mail, CC BY 3.0
Вона буквально «спустила» живопис зі стіни на підлогу. У 1960-х Бенгліс почала виливати кольоровий латекс просто на підлогу галереї, стираючи межу між живописом та скульптурою. Сьогодні ці роботи вважаються одними з найважливіших для розвитку process art.
Для неї матеріал був співавтором. Художниця працювала з латексом, воском, поліуретаном, бронзою, склом, алюмінієм, керамікою та навіть дротом. Вона не прагнула повністю контролювати процес — навпаки, дозволяла гравітації, температурі й властивостям матеріалу формувати остаточний образ твору.
фото: National Museum of Women in the Arts, Gift of AT&T Inc.
Її найгучніша робота не була скульптурою. У 1974 році Бенгліс розмістила в Artforum власну фотографію, де позувала оголеною з фалоімітатором. Реклама викликала грандіозний скандал і стала одним із найвідоміших жестів в історії феміністичного мистецтва, поставивши під сумнів подвійні стандарти арт-середовища.
Вона була піонеркою відеоарту. Паралельно зі скульптурою Бенгліс створювала експериментальні відеороботи, у яких досліджувала жіночу ідентичність, тілесність і способи репрезентації жінок у мистецтві та медіа.
Її любов до складок має особисту історію. Відомі металеві «вузли» Бенгліс відсилають до тканин, бантів і драпірувань. Частково вони народилися зі спогадів про бабусю, яка навчила художницю бачити красу в ремеслі та декоративному мистецтві.
