У Києві 5 червня стартував фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA, який щороку знайомить глядачів з роботами українських і закордонних режисерів, що досліджують психологію людини, актуальні політичні та соціальні питання, тему іміграції, збереження пам'яті та культури, і пошуку власної ідентичності.
Головна тема події цьогоріч — «Прості конструкції», що зосереджена на дослідженні базових цінностей суспільства. Вона нагадує про те, як ми «чинимо опір навантаженням — важким, несправедливим, непередбачуваним, а часом і таким, що здаються непідйомними».
Фестиваль давно став однією з ключових культурних подій в Україні; майданчиком, що дозволяє глибше зануритися у світ документального кіно та його героїв, що часто залишаються поза широкою медійною увагою. Докладніше про 7 фільмів, які варто побачити на 23-му Docudays UA, читайте в нашому матеріалі.
«Природжений фальсифікатор»
Стрічка, що відкрила фестиваль та увійшла до центральної програми «Прості конструкції» (реж. Ерек Бремер, Беньямін Рост).
Це важливий документальний фільм, який порушує питання: «Чому ми віримо в усе, що бачимо?». Усі ми час від часу брешемо. Але мало кому вдається зробити брехню такою прибутковою, як це зробив Майкл Борн. З 1990 до 1996 року цей журналіст-самозванець продав комерційним телеканалам у Німеччині понад двадцять фейкових новинних сюжетів. Автори фільму досліджують історію цього надзвичайного медіаскандалу глибше, ніж просто поверхову сенсацію. Завдання — проаналізувати самі медіа.
«Любов-22-Любов»
Фільм з з програми DOCU/АРТ (реж. Єрун Койманс).
Це ода любові, мистецтву й темряві. Створення мистецтва — сенс життя режисера Койманса, однак це також доводить його до глибокого відчаю. Коли Койманс знімає, як занурюється у психоз, ці образи нестерпно болісні й відверті. Однак передусім цей фільм — лист кохання до його дружини, яка вже понад 30 років є світлом у кінці його тунелю. «Любов-22-Любов» показує Койманса настільки оголено, наскільки це можливо. Він заходить далі, ніж наважувався будь-коли раніше, у цьому глибоко особистому фільмі — зізнанні в любові до самого життя.
«Якби голуби перетворилися на золото»
Фільм з програми з DOCU/ХІТІВ (реж. Пепа Лубояцкі).
Сира, зроблена власноруч і глибоко особистісна, ця стрічка присвячена проблемам залежності й травмі, що тягнеться з покоління в покоління. Кілька років режисерка Пепа фільмує своїх близьких, намагаючись зрозуміти, чому її улюблений старший брат і кузени не мають постійного місця проживання й вживають наркотики. Це грайлива, вигадлива за формою робота: відеощоденник вступає в діалог зі стилізованими спогадами, фотографіями з ШІ-анімацією та графічними втручаннями, формуючи множину голосів, що звертаються до минулого. У фільмі без зайвої сентиментальності простежуються причини та наслідки залежності, й ставиться питання, де завершується любов і починається контроль, і що насправді означає повага: рятувати чи відпускати.
«Кельтська утопія»
Фільм з програми «Деконструкції» (реж. Денніс Гарві, Ларс Ловен).
«Кельтська утопія» розповідає історію нової Ірландії та її яскравої музичної сцени, а заразом і постколоніального суспільства, що намагається осмислити власну спадщину — суспільства, де народна музика несе в собі як тягар минулого пригноблення, так і мрію про світле майбутнє. Відродження ірландської фолк-музики дозволяє митцям, що творять у жанрах панку, хіп-хопу та інших, переосмислити давню традицію й спрямувати її в несподівані напрямки. У «Кельтській утопії» вони подорожують островом, розповідаючи історії та співаючи пісень у спробах зрозуміти своє минуле й зцілити колоніальні травми. За допомогою архівних матеріалів режисери пов’язують теперішнє із непростою історією Ірландії та створюють багатошаровий портрет острова, що звикає до перших ста років часткової незалежності.
«Святі руйнувачі»
Фільм з програми «Литовський фокус» (реж. Айсте Жеґуліте).
«Святі руйнувачі» — це загадкова подорож невидимим світом організмів, що виникають під час розкладу органічної матерії. Йдеться про біодеструктори — мікрогриби, які існували за мільйони років до появи людини і, ймовірно, існуватимуть і після неї. Вони перетворюють трупи на виняткову енергію, що живить ґрунт і дає початок новому життю в цьому безкінечному циклі. Режисерка Айсте Жеґуліте поєднує архівні й нові кадри зі зйомками росту грибів і показує глядацтву, що відбувається під об’єктивом мікроскопа, поки людина й далі намагається протистояти часу, зберігаючи óбрази, спогади й тіла.
«Відкритий світ»
Фільм з програми «Міцні конструкції» (реж. Роман Хімей, Ярема Малащук).
Через кілька років після вимушеного переїзду з України внаслідок російського вторгнення Ярослав повертається додому за допомогою робота-собаки — свого механічного аватара, яким він керує з кімнати в Польщі. Завдяки цій дистанційній присутності юнак знову переживає спогади та відновлює зв’язок зі своїм минулим, яке тепер залежить від крихкої відеотрансляції, що може обірватися в будь-яку мить. Побачити фільм Романа Хімея та Яреми Малащука також можна в межах виставки «Радість», що триває в PinchukArtCentre.
Installation view: Open World, 2025. 36th Ljubljana Biennale of Graphic Arts, Museum of Modern Art, Ljubljana, Slovenia. Photo: Jaka Babnik. MGLC Archive
«Історії з Вовчої вулиці»
Фільм з програми DOCU/СВІТ (реж. Арджун Талвар).
Вулиця в центрі Варшави. Арджун Талвар іммігрував сюди десятиліття тому з Індії, але йому досі важко почуватися «своїм». На Вовчій вулиці це зробити непросто. У надії пришвидшити свою інтеграцію режисер починає знімати своїх сусідів, випробовуючи власні стосунки з ними і шукаючи способів подолати власне відчуження. За допомогою свого друга Мо, іншого режисера-іммігранта, Арджун відкриває для себе таємниці вулиці й знаходить цілу мережу харизматичних персонажів: поштар, який разом із листами доставляє ліки від самотності; вигнанець з Дамаска, який будує мінікопію свого рідного міста; мандрівний духовий оркестр та інші люди. Режисер усвідомлює, що вони такі самі, як і він, — люди, що живуть між минулим і сучасністю, між уявною та справжньою батьківщиною. Вулиця поєднує їх усіх, наче невидимою ниткою, і слугує відрадою від меланхолійного повсякдення.
