Сьогодні Джон Гальяно, один із найбільш знакових і водночас контроверсійних дизайнерів сучасного світу моди, опублікував заяву в Instagram, у якій відмовився від весняної виставки Інституту костюма про себе.
Раніше Метрополітен-музей анонсував експозицію John Galliano: Horizons («Джон Гальяно: Горизонти»), зосереджену на спадщині Гальяно. Він мав стати третім дизайнером за життя удостоєним персональної виставки у стінах MET.
«Я глибоко вдячний Музею мистецтва Метрополітен, а особливо Максу Голляйну, Ендрю Болтону та Анні Вінтур за надзвичайну честь — пропозицію присвятити моїй творчості виставку. Те, що мій творчий шлях був розглянутий інституцією, якою я захоплювався протягом усього життя, зворушило мене більше, ніж я можу висловити словами. Я назавжди залишуся вдячним Максу, Ендрю, Анні та всій команді Метрополітен за довіру, турботу та ґрунтовний підхід, які вони привнесли в цей проєкт. Після тривалих роздумів і обговорень з усіма, хто був залучений до проєкту, я вирішив, з великим сумом, що зараз буде правильніше, аби виставка не відбулася».
Рішенню про скасування виставки Інституту костюма передувала низка критичних публікацій у ЗМІ і соціальних мережах, а також листів до Музею. Причиною стали, зокрема, антисемітські висловлювання дизайнера, які свого часу коштували йому посади креативного директора Christian Dior.
«Я й надалі повністю беру на себе відповідальність за біль, якого завдали мої слова в минулому, особливо за шкоду, якої я завдав єврейській та азійській спільнотам, і я й надалі глибоко про це шкодую. Я розумію, що справжнього спокути неможливо досягти завдяки виставці, інституційному визнанню чи одному публічному жесту. Це безперервна відповідальність, яка проявляється у вмінні слухати, навчатися та у своїй поведінці протягом часу».
У своїй заяві Джон Гальяно додав, що він не хоче, аби суперечки довкола його постаті поставили Метрополітен-музей у складне становище або відвертали увагу від роботи Інституту костюма.
Наприкінці Гальяно ще раз подякував Музею Метрополітен, Максу Голляйну, Ендрю Болтону та Анні Вінтур, а також відзначив їхню віру у важливість моди як мистецтва, культури та історії, їхнє розуміння людської вразливості та можливості змінюватися й розвиватися.
