Найбільший художній музей Фінляндії Атенеум змінив підписи під картинами Іллі Рєпіна — тепер художника позначатимуть як українського, а не російського митця. У 2023 році до аналогічного кроку вдався Музей мистецтв «Метрополітен» у Нью-Йорку, що відновив історичну справедливість, визнавши українцями не тільки Іллю Рєпіна, а й Архипа Куїнджі та Івана Айвазовського.
Ілля Рєпін народився 5 серпня 1844 року в місті Чугуєві на Харківщині. Його пращури по батьківській і материнській лініях проживали тут ще з XVII століття, несучи службу в Чугуївському козацькому полку.
«Портрет Тараса Шевченка», 1888
Вже у віці 13 років майбутній митець влаштувався в іконописну майстерню і почав працювати з живописом. Пізніше він продовжив навчання в Петербурзькій академії мистецтв і проходив стажування в Парижі.
Ілля Рєпін створював портрети сучасників та історичні полотна і був визнаним одним із провідних митців у жанрі реалізму. Хоча він провів значну частину свого життя в Росії, художник ніколи не втрачав зв'язку з Україною і неодноразово звертався у своїх роботах до української культури та історії.
«Софія Драгомирова в українському вбранні», 1889
У 1880 році художник створив знамениту картину «Запорожці пишуть листа турецькому султану» під впливом свого друга та відомого дослідника історії козацтва Дмитра Яворницького — його Рєпін зобразив у центрі композиції в образі писаря.
В основі сюжету полотна пам'ятка історії — лист, який козаки адресували султану Мегмеду IV. На його пропозицію здатися без бою вони дали рішучу відмову і поглузували з османського війська. Ймовірно, лист не є історичним документом, а був створений як художній твір у XVII столітті.
«…ніхто у всьому світі не відчував так глибоко свободи, рівності й братерства, як козаки»,
— підкреслював Ілля Рєпін у приватному листі.
«Запорожці пишуть листа турецькому султану», 1880
Серед символічних робіт автора також «Портрет Тараса Шевченка», написаний в 1888 році, картини «Українка біля тину», «Софія Драгомирова в українському вбранні», «Українська хата», «Гайдамаки», «Вечорниці», «Козаки на Чорному морі» та динамічне і яскраве полотно «Гопак».
Ілля Рєпін підтримував Спілку образотворчих мистецтв ім. В. Верещагіна в Миколаєві, був учасником Київської літературно-артистичної спілки та Київської спілки старовини й мистецтва. Серед учнів митця були українські художники Олександр Мурашко, Микола Пимоненко, Семен Прохоров, Ігор Грабар та інші.
«Вечорниці», 1881
Останні 30 років життя Ілля Рєпін провів у своїй садибі «Пенати» в фінському місті Куоккала, де і був похований.
«Любі і милі мої земляки! Прошу вибачення за мою малограмотність в українській мові. Зізнаюся, що ваші листи втішають мене і я шкодую, що не можу відповісти на любій моєму серцю мові дорогої України. Прошу вас повірити в моє почуття відданості і нескінченний жаль через те, що я не можу переїхати жити в солодкій, веселій Україні. Доля заповіла мені мати могилу й домовину тут, у своєму саду. З дитинства люблячий вас, Ілля Рєпін»
— так митець писав своїм землякам із Чугуєва після Жовтневої революції, коли Фінляндія вийшла зі складу Російської імперії та стала незалежною країною. Ілля Рєпін помер 29 вересня 1930 року.
«Гопак», 1927
