Серіал «Бріджертони» здобув прихильність глядачів в усьому світі, ставши одним з найпопулярніших проєктів в історії Netflix. Костюмована драма розказує про дітей благородних родин, що прагнуть знайти кохання в Лондоні XIX століття, а також про загадкову «пліткарку» — леді Віслдаун, яка викриває їх найпотаємніші секрети й веде власну гру з королевою. У червні ми побачили 3-й сезон шоу, який завершився викриттям леді Віслдаун та укладанням нових романтичних союзів.
Однак це далеко не фінал історії. Відомо, що Netflix вже почав роботу над 4-м сезоном серіалу, заснованого на романах Джулії Квінн, — прочитати все, що про нього відомо, можна в нашому матеріалі. А поки що пропонуємо ознайомитися з ексклюзивним уривком 3-ї книги серії «Бріджертони. Пропозиція джентльмена» від харківського видавництва Vivat.
Цього разу головним героєм роману став Бенедикт Бріджертон — вільний художник, що досліджував свою сексуальність і нарешті по-справжньому закохався в дівчину на ім'я Софі Бекетт, з якою в майбутньому вирішив одружитися. Твори Джулії Квінн екранізують не в хронологічному порядку, тож цих подій ми ще не бачили на екрані.
Люк Томпсон в ролі Бенедикта Бріджертона
Але хто він? Бенедикт. Напевно, це Бенедикт. Софі подумки подякувала леді Віслдаун, яка одного разу присвятила цілий випуск підказкам, як відрізнити Бріджертонів одне від одного. Софі пригадувала, що Бенедикта вона описала як найвищого.
Чоловік, через якого її серце билося втричі швидше, на добрий дюйм вищий за брата…
…і він, як раптом зауважила Софі, виразно дивився на неї.
— Тепер зрозуміло, чому ти пішов, — сказав Колін (напевно це Колін, бо він достоту не Ґреґорі, якому всього чотирнадцять, а Ентоні одружений, тож був би байдужий до Бенедиктової втечі з балу, бо йому не довелося б самому розважати дебютанток). Брат хитро подивився на Бенедикта. — Чи можу я попросити нас познайомити?
Бенедикт звів одну брову.
— Можеш спробувати, але сумніваюся, що тобі пощастить. Я сам ще її імені не знаю.
— Ви й не питали, — не втрималася Софі.
— А якби спитав, ви сказали б?
— Щось та й сказала б, — відрубала дівчина.
— Але не правду.
Вона похитала головою.
— Ця ніч не для правди.
— Люблю такі ночі, — безтурботним голосом відгукнувся Колін.
— Ти нікуди не поспішаєш? — спитав Бенедикт.
Колін похитав головою.
— Гадаю, мати воліла б, щоб я поспішав до танцювальної зали, але вона не наполягала б.
— Я наполягаю, — відтяв Бенедикт.
Софі відчула, як у горлі булькотить хихотіння.
— Ну гаразд, — зітхнув Колін, — тоді я забираюся звідси.
— Чудово, — озвався Бенедикт. — Сам-самісінький протистоятиму лютим вовчицям…
— Вовчицям? — перепитала Софі.
— Гідним юним леді, — пояснив Колін. — Це зграя лютих вовчиць, і їх безліч. За винятком присутнього тут товариства, ясна річ.
Кадр із серіалу «Бріджертони»
Софі вирішила не вказувати на те, що вона до числа «гідних юних леді» зовсім не належить.
— Мати… — заговорив був Колін.
Бенедикт застогнав.
— …нічого так сильно не прагне, як побачити мого любого старшого браточка одруженим. — Він помовчав і обміркував сказане. — Хіба тільки побачити одруженим мене.
— Хіба для того, щоб ти не тинявся в неї перед очима, — сухо сказав Бенедикт.
Тут Софі вже таки захихотіла.
— Але знову ж таки, він старіший за мене, — вів далі Колін, — тож, можливо, йому вже й помирати час… е-е-е, себто зійти під вінець для початку.
— У чому суть? — прогарчав Бенедикт.
— Ні в чому, — зізнався Колін. — Але я в цілому нечасто кажу щось суттєве.
Бенедикт повернувся до Софі:
— Це правда.
— Отже, — Колін виконав розмашистий жест у бік Софі, — чи змилуєтеся ви над моєю бідолашною багатостраждальною матір’ю та заженете мого любого браточка до вівтаря?
— Він не запрошував, — відповіла Софі, намагаючись дотримуватися гумористичного тону розмови.
— Це ж скільки в тобі алкоголю? — буркнув Бенедикт.
— У мені? — перепитала Софі.
— У ньому.
— Аніскілечки, — радісно запевнив Колін, — але я серйозно міркую все виправити. Бо скидається на те, що тільки це й допоможе мені витримати вечір.
— Якщо твоє споживання алкоголю звільнить мене від твоєї присутності, — процідив Бенедикт, — то це буде єдиним, що допоможе витримати вечір мені.
Колін вишкірився, весело відсалютував і пішов.
— Як прекрасно, коли двоє братів люблять один одного, — пробурмотіла Софі.
Бенедикт погрозливо витріщався на двері, у яких зник брат, але після цих слів звернув увагу на неї.
— Оце ви називаєте любов’ю?
Софі подумала про Розамунду й Позі, які постійно одна з одною чубились, і то вочевидь не жартома.
— Саме так, — твердо сказала дівчина. — Неозброєним оком видно, що ви за нього життя поклали б. І навпаки.
— Гадаю, ваша правда. — Бенедикт приречено зітхнув, але потім зіпсував ефект смутку усмішкою. — Хоч мені це й неприємно визнавати.
