Джаз часто здається музикою, до якої потрібно підготуватися: знати імена ключових артистів, розбиратися в історії жанру та починати з альбомів, які давно стали класикою. Але насправді знайомство з ним може відбуватися зовсім інакше — через інтуїцію, живі виступи, танець, моду чи навіть звичайну розмову.
«Джаз — це не про те, що ти слухаєш. Це про те, як ти слухаєш». Так співачка та співзасновниця міжнародного проєкту Memento Odesa Анастасія Показ пояснює своє ставлення до жанру, який давно став для неї способом мислення. В матеріалі для Harper's Bazaar Ukraine вона розповідає, чому знайомство з джазом не варто починати зі списку «обов'язкових» альбомів і пропонує кілька неочікуваних способів відчути його філософію.
Miles Davis — Bitches Brew (1970)
Bitches Brew — один із найсміливіших альбомів в історії джазу. Його психоделічна обкладинка, створена художником Mati Klarwein, давно стала іконою попкультури, а музика всередині назавжди змінила уявлення про те, яким може бути джаз. Це той випадок, коли візуальне мистецтво й музика однаково геніальні.
Спробуйте довіритися інтуїції. Зайдіть у вініловий магазин (Gram Record Store, Vinylotheca, Play Vinyl). Запитайте, де полиці з джазом, блюзом і соулом. Не шукайте знайомих імен, а навпаки, оберіть кілька платівок виключно за обкладинками. Попросіть поставити їх на програвач, послухайте по декілька хвилин кожну й довіртеся першому відчуттю. Заберіть додому ту, яку захочеться дослухати до кінця. Нехай це буде ваш перший джазовий трофей. Саме так, мені здається, музика знаходить людину. Не через алгоритми, а через цікавість.
Makaya McCraven, Shabaka Hutchings, Tomeka Reid & Junius Paul — Inner Flight
Чотири музиканти. Жодного головного героя. Зверніть увагу на те, як вони слухають одне одного. Як передають ініціативу. Як залишають простір. Як одна музична думка народжує наступну. Саме так звучить справжня розмова.
Навчіться слухати її. Наступного разу, коли побачите афішу джем-сейшну (Barman Dictat, Fusion Jams, 32 Jazz Club) — йдіть. Не намагайтеся зрозуміти гармонію чи порахувати такти. Краще спостерігайте за тим, як музиканти спілкуються між собою. Хто ставить запитання, хто відповідає, хто перебиває, хто жартує, а хто навмисно витримує довгу паузу. У якийсь момент ви зрозумієте, що джаз — це не набір складних акордів. Це жива розмова.
Prince — Mellow (Альбом The Rainbow Children)
Можливо, джаз уже давно живе у вашому Spotify. Prince, Stevie Wonder, D’Angelo, Erykah Badu, Kendrick Lamar — усі вони по-своєму говорять мовою джазу.
Mellow я раджу послухати саме в цьому контексті: не шукайте тут обов’язково знайомих джазових формул, а зверніть увагу на свободу, з якою Prince працює з ритмом і музичною структурою. Іноді знайомство з джазом може початися не з нового для вас жанру, а з нового погляду на музику, яку ви вже любите.
Kendrick Lamar — untitled 05 | 09.21.2014 (Альбом untitled unmastered)
У Кендріка Ламара джазова мова проявляється не як буквальна стилізація, а як спосіб мислення всередині музики. Зміни ритму, нестандартна структура, відчуття живого процесу та простір для імпровізації роблять його музику близькою до того, як працює джаз.
Цей трек варто послухати, якщо вам здається, що джаз починається і закінчується в межах одного жанру. Насправді його принципи давно проникли в хіп-хоп, соул, R&B та сучасну попмузику.
D’Angelo — Till It’s Done (Альбом Black Messiah)
Ще один приклад того, як джазова свобода може існувати в іншій музичній формі. У Till It’s Done (Tutu) варто звернути увагу на ритм, взаємодію інструментів і вокалу та відчуття, що музика не рухається за наперед заданим маршрутом.
Мені подобається повертатися до таких треків саме тому, що вони допомагають почути джаз не як набір правил, а як ставлення до музики — уважне, гнучке й відкрите до несподіваного.
Moses Yoofee Trio — PUSH
Якщо джазовий гардероб мав би саундтрек, це був би саме PUSH. У ньому немає відчуття заздалегідь продуманого шляху, тут кожне музичне рішення ніби народжується в моменті. Не стилізуйте, імпровізуйте.
Цей принцип можна перенести й за межі музики — наприклад, у власний гардероб. Зайдіть у вінтажний магазин (Rotten Bloom, КОНИК) і оберіть свій statement piece. Не думайте, з чим ви будете його носити. Просто почніть збирати образ навколо нього. Як у хорошому джазовому соло: кожна наступна нота народжується з попередньої. Не відкривайте Pinterest. Не шукайте референсів. Не придумуйте привід вдягнути цей образ. Просто джазуйте.
Cautious Clay feat. Ambrose Akinmusire & Immanuel Wilkins — Yesterday's Price
Цей трек рухається так само, як contemporary-танець. Не за правилами, а за відчуттям. Тут немає бажання вразити технікою. Є уважність до партнера, простір для реакції й абсолютна довіра до моменту. Саме тому ця музика так природно зустрічається з тілом.
Саме тому я раджу стежити за contemporary dance сценою, якщо хочеться зрозуміти джаз через тіло. Мої улюблені Apache Crew — Настя Харченко, Катя Куйбишева, Марина Хрущова, Даяна Манковська та багато інших — для мене справжні джазмени. Ми обожнюємо працювати разом, бо говоримо однією мовою. Просто замість нот у них тіло: вони імпровізують, слухають партнерів і миттєво реагують один на одного.
«У хорошому джазі музиканти не чекають своєї черги зіграти. Вони чують одне одного, реагують і разом створюють щось нове. З людьми працює так само», — зазначає наостанок Анастасія Показ.
Познайомитися з джазом також можна буде наживо 28 серпня на концерті Memento Odesa у Київському національному академічному театрі оперети.
