У квітні Верховна Рада у першому читанні підтримала проєкт нової редакції Цивільного кодексу України. Документ подається як модернізація та «дерадянізація» цивільного права, однак частина правозахисників попереджає про ризики для прав жінок, дітей та вразливих груп.
Цивільний кодекс визначає правила приватного життя — від сімейних відносин до майнових прав і захисту гідності. Як зміни до нього впливають не лише на юридичну систему, а й на повсякденні життєві сценарії людей розбираємося разом з Юлією Спориш, засновницею та директоркою ГО «Дівчата», амбасадоркою гендерної рівності в Україні, та наводимо приклади з улюблених фільмів.
Права дитини: ризик дорослоцентричного підходу
У проєкті зберігаються норми, які можуть обмежувати дитину як повноцінного суб’єкта права. Серед ключових ризиків — недостатній захист права дитини на знання свого походження та на безпеку в цифровому середовищі.
Також зберігаються застарілі механізми обмеження або позбавлення дієздатності, що можуть посилювати залежність вразливих осіб від рішень третіх сторін.
Як це виглядає в кіно: «Гаррі Поттер»
Уявіть, що Гаррі Поттер був би позбавлений юридичного права дізнатися правду про своїх батьків, оскільки закон надавав би пріоритет «таємниці походження» або рішенню опікунів (Дурслів), а не праву дитини на власну ідентичність. Поточна редакція кодексу не забезпечує достатніх гарантій для реалізації права дитини на знання своєї історії, що є критичним для її благополуччя.
«Доброзвичайність» як юридична категорія
Окреме занепокоєння викликає поняття «доброзвичайності», яке використовується як оціночна юридична категорія без чіткого визначення.
Це створює ризик суб’єктивного трактування поведінки людини у судових спорах, зокрема у сімейних та майнових процесах. Правозахисники попереджають, що така конструкція може мати дискримінаційні наслідки.
Як це виглядає в кіно: «Оповідь служниці»
Коли закон починає оперувати категоріями «моральної поведінки» або «доброзвичайності» для обмеження прав, ми робимо перший крок до Гілеаду. Будь-яка жінка, чия поведінка не вписується в патріархальний стандарт, може бути визнана «недоброзвичайною» у майновому чи сімейному спорі.
Сімейне право і механізми «примирення»
Проєкт передбачає можливість затягування процесу розірвання шлюбу через процедури примирення.
У складних або насильницьких ситуаціях це може створювати додатковий тиск і фактично відтерміновувати юридичний захист людини.
Як це виглядає в кіно: «Велика маленька брехня»
У законопроєкті є норма про можливість суду затягувати розлучення через «примирення». Для героїні Селести Райт у виконанні Ніколь Кідман, яка потерпає від домашнього насильства, це «примирення» – не шанс на порятунок сім'ї, а додатковий час для кривдника, протягом якого він зберігає контроль і вплив.
Репродуктивна автономія
Окремі положення можуть впливати на доступ до допоміжних репродуктивних технологій і ставити додаткові умови для реалізації репродуктивного вибору.
Правозахисники звертають увагу, що це може обмежувати особисту автономію жінок у питаннях материнства.
Як це виглядає в кіно: «Секс і місто»
Згадаймо шлях Шарлотти до материнства. У світі, де репродуктивні технології доступні лише за суворими «медичними показаннями», тисячі жінок, які не мають партнера або мають інші життєві обставини, позбавляються шансу на дитину. Якщо жінка хоче скористатися донорською спермою або іншими методами без «діагнозу» у медичній картці, новий кодекс може стати юридичним бар’єром. Це перетворює систему охорони здоровʼя з помічника на інструмент державного контролю над тілом жінки.
Сім’я і правова невидимість партнерств
У проєкті зберігається підхід, за якого сім’я визначається як союз чоловіка і жінки.
Це означає, що інші форми партнерства не отримують повного правового визнання, що впливає на спадкування, майнові права та юридичний захист.
Як це виглядає в кіно: «Назви мене своїм ім’ям»
Ми пам'ятаємо цю історію як глибоку оду першому коханню. Але уявімо її продовження в юридичній площині. Якби герої Еліо та Олівер вирішили жити разом в Україні, за нинішньою редакцією проєкту кодексу вони б зіткнулися з повною правовою невидимістю. В українському законодавстві сім’я визначається виключно як шлюб між чоловіком та жінкою.
Навіть через десятиліття спільного побуту закон вважав би їх сторонніми людьми. Це означає відсутність права на спільну власність, неможливість успадкування за законом, прийняття критичних рішень за партнера в реанімації тощо. Держава фактично ігнорує існування таких пар, залишаючи людей без базових правових гарантій.
Між реформою і міжнародними стандартами
Попри заявлену мету оновлення, частина норм викликає дискусії щодо відповідності міжнародним стандартам у сфері прав людини, зокрема: Конвенції ООН про права дитини, CEDAW, Стамбульської конвенції, практиці ЄСПЛ.
Правозахисні організації наголошують на необхідності доопрацювання документа до другого читання із залученням експертів і громадянського суспільства.
Цивільний кодекс — це не лише технічний юридичний документ. Він визначає, як держава бачить приватне життя людини. Саме тому дискусія навколо нової редакції виходить за межі права і стає питанням балансу між реформою та захистом базових свобод.
