Минулого сезону Ukrainian Fashion Week оголосив про початок програми «Одяг із функцією», покликаної зробити дизайн адаптивного одягу одним із пріоритетів індустрії. Щодня в Україні зростає кількість людей, які живуть із наслідками травм, поранень або ампутацій. У відповідь на це українські дизайнери стають світовими трендсетерами у створенні одягу з функцією.
«Ми живемо в країні, де інклюзивність — наша відповідальність, наша потреба, наша нова норма»,
— ділиться Ірина Данилевська, співзасновниця та CEO Ukrainian Fashion Week, коментуючи програму.
Сьогодні одяг із функцією — це більше ніж мода. Це речі, які взаємодіють із тілом, відповідаючи на його досвід. Одяг із функцією — це акт турботи. Він адаптується і підтримує, водночас залишаючись красивим та естетичним.
Коли мода звертає увагу на реальні потреби — народжується функція. Так, Harper`s Bazaar Ukraine підготував проєкт «Функціональний код стійкості» — серію інтерв’ю з українськими дизайнерами, які розвивають інклюзивний напрям моди в колекціях власних брендів.
Fashion-редакторка Аліса Єрмоленко поспілкувалася із засновником бренду MAKI Макаром Ципаном про розроблення проєкту «Одяг з функцією: рівність у розмаїтті» і роботу з фокус-групами, шляхи досягнення функціональності та майбутнє інклюзивної моди в Україні.
Як народився проєкт «Одяг з функцією: рівність у розмаїтті», що був представлений у межах Ukrainian Fashion Week? Які основні виклики постали перед вами на шляху до його реалізації?
Восени я був на конференції у Львові — на зустрічі випускників однієї американської навчальної програми від American Council. Ми рефлексували на тему, як молодий український бізнес може допомогти державі у питаннях відновлення. Там я познайомився з Ольгою Свист, фахівчинею з реабілітації після важких поранень, зокрема ампутацій і втрати зору, а також із ветераном Денисом, який працює у Superhumans.
У Дениса — дві ампутації ніг і висока ампутація руки, він повністю протезований. Мене дуже надихнула його історія. Я подумав: а як же одяг? Одяг — це один із перших бар'єрів, з яким стикаються ветерани.
Я займаюся волонтерством ще з 2014 року, а з 2022-го ми дуже багато шили одягу для військових і ТрО. З часом ми зрозуміли, що держава закриває цю потребу, тож ми робимо якісь більш точкові речі. Відповідно, я собі сказав, що хочу створити щось важливе для ветеранів.
Основним викликом стала відсутність інформації, ми першопрохідці у цьому напрямі. Насправді ця ніша взагалі не зайнята. Я зрозумів, що це потрібно популяризувати, про це треба говорити. Хай краще буде висока конкуренція, але у ветеранів буде вибір. Зараз потрібно забезпечити ринок таким одягом.
Унікальність проєкту полягає у тісній співпраці з фокус-групами. Розкажіть детальніше про їхню роботу.
Задача проєкту — створити максимально уніфіковані моделі, які будуть підходити якомога більшій кількості різних форм ампутацій. Ця війна є новітня, і травми, на жаль, теж новітні, з якими людство ніколи не стикалось. Особливо мікс різних травм: коли в людини, наприклад, високі ампутації обох ніг і немає кистей. Тож наразі у фокус-групах ми намагаємося зібрати складні випадки ампутацій. Коли ми навчимося працювати з цими формами та робити зручний функціонал, тоді для інших форм ампутації це буде реалізувати набагато легше.
Коли це вже буде випрацювано в маленькій фокус-групі, ми збільшимо кількість людей і продовжимо тестування, вноситимемо правки, робитимемо коригування. Таким чином потім це можна буде масштабувати в більші об'єми.
Мета проєкту — допомогти, підійти до цього максимально точно з технічного погляду. Для мене це все-таки більше наука, ніж фешн. Але і фешн тут теж має бути. Тому що дуже хочеться функцію зашити в дизайн, щоб це виглядало стильно. Функція не повинна говорити, що це тільки для когось окремого. Ні, це має бути для всіх. Просто хтось буде використовувати цю функцію, а хтось буде використовувати дизайн.
Поговорімо про функціональність одягу. Завдяки чому досягається легкість одягання та зняття одягу, як вам вдається забезпечити комфорт і довговічність виробів?
На старті здавалося, що це якась нереальна математика. Ми іноді думаємо, що треба вигадати велосипед у цьому форматі, але коли йдеться про дизайн, функціональність, раціональність, то все дуже просто. Я радий, що в мене виходить, — це дає мені ще більше енергії. Ми розробили пару моделей, які виявилися вдалими, і зараз займаємося їх патентуванням, тому що це дійсно наукова знахідка, як на мене.
Найвдаліший інструмент для зняття й одягання речей — це різні формати резинок. Застосовуються також застібки-блискавки, петлі, але вони мають бути стилізовані як дизайн, а не просто функція.
Якщо ми говоримо про повсякденне використання одягу, то липучки і кнопки не працюють. Липучки не завжди виходить рівно застібнути, а кнопки не підійдуть, якщо у людини немає пальців. Потрібно шукати інші шляхи реалізації. Магніти теж не є масовими, вони можуть бути допоміжною функцією, але не основною.
Є ветерани, які люблять носити шорти і показувати протези. Ми придумали, як зробити так, щоб їм було тепло всередині. Є у нас декілька механізмів, ми про них не можемо розповідати, я і так вже розказав деякі секрети. (Сміється. — Ред.)
Які ключові принципи ви враховуєте при розробленні дизайну одягу з функцією?
У дизайні найважливішими є композиція, балансування. Якщо функція йде на одну сторону, вона має бути симетричною.
Коли робиш одяг, що вирішує питання однієї людини, ти повинен розуміти, що він має закривати і потреби когось іншого. Тут враховується і дизайн, і функціонал, і матеріал. Треба думати глобально. Мені допомагає, що я за освітою архітектор, маю просторове мислення і стратегічний погляд. Ти повинен завжди занурюватися у проблему. Для того щоб зрозуміти ветерана, треба спробувати, з якими викликами стикається він сам.
Дизайн має бути безпосередньо поєднаний з функцією. Речі, які ми робимо, дуже урбаністичні, трендові й цікаво стилізуються. На фешн-віку люди підходили до одягу і спочатку не розуміли, що він для ветеранів з ампутованими кінцівками і втратою зору. Вони казали: «Ой, прикольні штани, а де їх можна купити?» Я вважаю, що це успіх, коли люди хочуть купити штани, бо вони цікаві по дизайну.
Адаптація одягу для різних типів протезування та різних видів інвалідності — це процес. Зараз, оскільки працюємо з меншими фокус-групами, ми робимо моделі, які будуть закривати проблему конкретної людини. Але я постійно думаю над оптимізацією дизайнів, щоб розв’язувати питання інших груп ампутацій.
Для проєкту ми визначили 10 найбільш поширених форм травм. Якщо ми зможемо задовольнити всі ці 10 груп по функції, то напевно зможемо задовольнити 99% людей, які мають різні форми ампутацій, втрати зору. Зараз ми можемо говорити про штани, і ми точно закриваємо всі потреби.
Я розробив одні штани, які можуть задовольнити всі ці 10 груп. Це суперуніфікована модель, і я сам від неї кайфую.
Як ви плануєте розвивати напрям одягу з функцією у межах власного бренду? Які моделі хотіли б розробити найближчим часом?
Ідей наразі дуже багато. Перш за все мені хочеться сформувати базову лінійку речей, що охоплює спорт-кежуал, смарт-кежуал і класичні варіанти костюмів, сорочок. Я поставив собі за мету розробити одяг на всі випадки життя. Людина їде на пікнік, збирається на дачу або просто прогулятися в парку — вона має що вдягнути. Чоловік хоче піти з дружиною в ресторан — знову ж, є що вдягнути. Чоловік працює у державній установі, де потрібен костюм, — у нього є цей костюм.
Люди повинні мати доступ до одягу, можливість його придбати, тому що наразі цього немає взагалі. Хочу, щоб повноцінна лінійка була, але, звісно, треба почати з базового і поступово додавати більш специфічні вироби.
У мене вже є декілька цікавих смарт-кежуал речей «а-ля спорт» — не в сенсі професійного спорту, а радше одяг для прогулянок. Але зараз маємо також запити від ветеранів, які займаються спортом, і це відкриває окремий напрямок — доволі складний, оскільки потребує спеціальних матеріалів для спорту, що вбирають вологу. Це цікаво, але вимагає більше часу.
Ще одна велика задача — розробити спідню білизну для чоловіків, які не можуть самостійно вдягнути її. Це дуже складно, але хочеться з усім впоратися і зробити, щоб людям було комфортно. Ми поки в роздумах щодо реалізації, але маю надію, що в нас вийде. І таким чином можна буде розробити щось і для пляжного сезону. А можливо ця функція допоможе вирішити й інші питання та виклики.
Мені подобається, що в рамках цього проєкту мій бренд теж розвивається. Ми поєднуємо все: міксуємо різні стилі, створюємо еклектичні образи — це виглядає цікаво й працює візуально. І якщо є правильний посил, то люди його зчитують. Як-то кажуть: «Роби правильні речі — і правильні речі стануться з тобою».
Яким ви бачите майбутнє інклюзивної моди в Україні?
Я дуже хочу, щоб те, що ми зараз робимо, перетворилося на великий масмаркет — щоб це було суперякісно, красиво, у великих тиражах. Щоб у людей був доступ — і в кількісному, і в якісному, і в грошовому сенсі. Я бачу це як бізнес із соціальною складовою і хотів би, щоб інші українські дизайнери теж звертали на це увагу. Не просто виготовляли кілька речей, а створювали повноцінні колекції, колаборації.
Одяг має бути з функцією, але ця функція повинна бути «зашита» в сам дизайн. Щоб його купували всі — не лише певна аудиторія. Ми не маємо створювати сегрегацію. Вже сам факт поділу — це бар'єр. Тут дуже важливо правильно сформулювати посил.
Сьогодні в Україні дуже багато людей із травмами, і я не хотів би, щоб ми їх виокремлювали. Ми всі маємо бути рівними: жити повноцінно, ходити на роботу, відпочивати, одягатися. Для мене це дуже важливо. Рівність має бути у ставленні, у доступі. Треба розуміти, що ніхто не обирав травму, люди обрали захищати нас, свої родини, нашу країну і стикнулися з такими наслідками. Задача суспільства — підтримати. Але не виділяти в окрему групу. Я бачу цю рівність, зокрема, через інклюзивну моду в майбутньому України.
Я б дуже хотів — і, власне, так і роблю — створювати такі речі, які хотілося б носити самому. Просто тому, що вони класні. Для дизайнера важливо насолоджуватися тим, що ти створюєш. І я насолоджуюсь, і хочу, щоб мої колеги, які мають бажання (а це важливо — робити не тому, що треба, а від чистого серця), теж долучалися до цієї теми. Тоді все вийде.
Я за конкуренцію — тому що тільки в конкуренції виграє споживач. І я хочу, щоб вигравав споживач. Щоб він мав якісний продукт за класну ціну.
