Що б не відбувалося, українську культуру та її розвиток не зупинити. Harper's Bazaar Ukraine продовжує цикл інтерв’ю з представниками індустрії, які працюють над формуванням культурної спадщини нашої країни, закарбовуючи свої імена на власних полотнах та сторінках історії.
Наш новий герой — 40-річний Єгор Зігура, скульптор, автор інсталяцій та артоб’єктів. У своїх роботах він майстерно поєднує античний спадок із сучасністю, створюючи твори, що досліджують вічні теми й висвітлюють актуальні проблеми глобального суспільства.
«Людство має осягнути себе поза примарних ідей, заяложених штампів, сумнівних цінностей та марних прагнень і отримати надію на майбутнє, що сповнене саме духовних цінностей, які закладені з давніх часів»,
— зазначає Єгор.
Єгор народився у Дніпрі та змалечку жив у творчій атмосфері. Його батько, теж скульптор, став важливою фігурою, яка надихнула хлопця на вибір цього шляху. Також великий вплив мав учитель Єгора в школі мистецтв.
У 2003 році Єгор закінчив Державну художню середню школу ім. Т.Г. Шевченка, після чого вступив до Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури, де у 2009 році отримав диплом на кафедрі скульптури. Першу творчу роботу продав, коли було 15.
Сьогодні роботи Єгора Зігури здобули світове визнання. Вони представлені на престижних аукціонах, таких як Phillips і Sotheby’s, демонструвалися на міжнародних арт'ярмарок (Spectrum Miami, Art Palm Beach, Tokyo International Art Fair та інших), прикрашають скульптурні парки (Niwot Sculpture Park, Sculpture on the Lawn) та зберігаються у приватних колекціях по всьому світу.
«Пропоную подивитися мої роботи в Україні: скульптури “Єднання”, “Новий Прометей”, “Перша крапля” у Києві, а також “R/Evolution” і монументальну скульптуру “Атлант” у Дніпрі»,
— запрошує Єгор побачити його скульптури у публічних просторах.
Нині шанувальники мистецтва мають чудову нагоду побачити його персональний виставковий проєкт «Розломи пам’яті» в Kirisenko Art Gallery, що триватиме до 26 січня.
«Це справжня подорож крізь час і простір. У ньому античні образи набувають нового життя, стаючи дзеркалом сучасних суспільних викликів»,
— зазначає кураторка виставки, галеристка Вікторія Кірісенко.
Особливістю проєкту є його зв’язок із першою серією митця «ПісляСьогодні». Саме цю серію Єгор Зігура вважає початком свого творчого шляху, яка продовжує дивувати й надихати глядачів.
Про творчий шлях та історію викрадення роботи, яку митець вважає початком своєї кар’єри, про виклики професії скульптора, проблеми й перспективи розвитку сучасного українського мистецтва, про плюси й мінуси художньої освіти та як митцям-початківцям заявити про себе — про це та інше Леся Пахарина розпитала в Євгена Зігури в інтерв’ю для Harper's Bazaar Ukraine.
БЛІЦ
Ваш улюблений художник? Генрі Мур.
Ваша улюблена картина? «Враження. Схід сонця». Клод Моне.
Ваш улюблений напрям у мистецтві? Модернізм.
Ваш улюблений музей/галерея? Британський музей.
Ваш улюблений фільм про мистецтво? «Роде́н».
Ваші улюблені кольори, поєднання кольорів? Коричневий, зелений.
Малювання — це дар чи ремесло? Дар.
Опишіть своє мистецтво кількома словами. Працюю з формою, образами та сенсами.
Якби не мистецтво, то… Гуманітарні науки.
Ви інтроверт чи екстраверт? Інтроверт.
Ваш найбільший страх? Безпомічність.
Назвіть у порядку пріоритетності: самореалізація, слава чи гроші? Самореалізація, гроші, слава.
З ким із митців або відомих людей ви б хотіли зустрітися? З Анішем Капуром.
Коли та з чого почався ваш творчий шлях? Чи пам'ятаєте ви свою першу роботу і якою була реакція інших на неї?
Наш батько — скульптор. Ми з братом зростали у творчій атмосфері. Це дійсно вплинуло на вибір шляху. Також великий вплив на становлення світогляду мав вчитель в школі мистецтв — непересічна особистість і талановитий скульптор Олександр Чоботар.
Я почав ліпити ще в п'ять років. Потім були довгі роки навчання, художня школа та академія мистецтв. Робота, яка, я вважаю, стала справжнім початком творчого шляху — це «Колос, що руйнується». Це була перша скульптура з серії «ПісляСьогодні», що стала її початком. Реакція була: ти можеш це робити, але це ніколи ніхто не придбає.
Це було на першому курсі аспірантури-стажування в НАОМА. Я мав майстерню в академії, стипендію, невеликі замовлення й основне — час для творчості. Кожен рік я мав брати участь у звітній виставці, тому почав готуватись. Я надихався мистецтвом доби Стародавньої Греції, побував в Афінах, в музеї Акрополісу та в інших музеях.
Скульптура «Колос, що руйнується» про швидкоплинність часу нашої сучасної, занадто глобалізованої цивілізації, що надзвичайно схожа з античною добою, яка майже зникла в одну мить.
Цікава подальша доля першого екземпляру цієї скульптури. Вона була викрадена з однієї з виставок. Через багато років я побачив на одному з закордонних сайтів цю скульптуру. Виявилось, що після викрадення її купив на одному з блошиних ринків колекціонер. Вона довго була у нього в колекції, але, побачивши, що роботи з цієї серії представлені на міжнародних аукціонах в Британії та США, він вирішив продати її.
Проєкт «Розломи пам'яті», який зараз представлено в Kirisenko Art Gallery, є продовженням першої творчої серії «ПісляСьогодні». Візуально проєкт спирається на прозорі образи, їх віддзеркалення, застиглі, ніби у кризі пам'яті, золоті та бронзові деталі скульптур. Центральною скульптурою є напівпрозорий триптих «Розчинення. Сходження. Явлення».
Мене цікавить тема пам'яті, збереження, музеєфікації історії та мистецтва. Для мене атмосфера історичних музеїв та галерей стародавнього та класичного мистецтва невимовно приваблива.
Розкажіть, будь ласка, про техніку, яку ви використовуєте.
В основному я працюю з глиною, бронзою та іншими класичними техніками створення скульптур, але комбіную їх із сучасними матеріалами.
Також я використовую у своїй художній практиці нержавіючу сталь, кортенову сталь, різні полімери та фарбовані елементи. Також працюю над створенням інсталяцій з повсякденних речей. Планую додати до своїх пошуків відеоарт, але не як окремий вид, а як один з елементів доповнення художніх творів.
Чи відбулись якісь зміни у вашому мистецтві протягом творчого шляху? Якщо так, то які саме і що було їхнім рушієм?
Людина постійно змінюється, особливо митець. Але дещо всередині залишається незмінним. Це внутрішні стрижні та опори, закарбовані постулати обраного шляху.
Скільки робіт ви створили? Чи є якась певна робота чи серія, яка, на вашу думку, була ключовою або дуже вагомою у вашій кар’єрі?
Навіть приблизної кількості не памʼятаю. Найцікавішими та найскладнішими є роботи для публічного простору. Таких скульптур та артоб'єктів було створено чимало, більшість з них у співавторстві з братом Микитою Зігурою. Одна з моїх робіт, без перебільшення, є українською скульптурою, що мандрує найбільше: від Австралії та Японії до Північної Америки.
Йдеться про диптих «Пробудження» — центральну композицію серії «ПісляСьогодні».
Диптих Awakening передає момент пробудження «свободи духу» людини за сучасної доби, коли нинішня цивілізація споживання, за авторським баченням, увійшла в кризову стадію свого розвитку.
Головна ідея «Пробудження» — людство має осягнути себе поза примарними ідеями, заяложеними штампами, сумнівними цінностями та марними прагненнями й отримати надію на майбутнє, що сповнене саме духовних цінностей, які закладені з давніх часів.
Тож звернення до образів грецького мистецтва, культури, що своїми високими естетичними та моральними ідеалами справила вирішальний вплив на всю культуру Європи, не є випадковим.
Чи відокремлена ваша ідентичність як митця від вашої ідентичності як особистості?
Складне питання. А чи відокремлене тіло від духу, процес від результату? Можливо частково, але якщо все життя займатися однією справою, то стаєш ніби-то одним цілим з тим чим займаєшся. Але все ж таки особистість має більше граней, ніж мистецька самоідентифікація.
Чи зіштовхувались ви з критикою? Як реагуєте на неї? Чи впливає це на ваше бажання продовжувати займатися улюбленою справою?
Всі стикаються з критикою. Поважаю конструктивну критику, а також ту, що заснована на знаннях і глибинному розумінні предмета дискусії. На бажання працювати критика не впливає.
Звідки ви черпаєте натхнення? Чи відомі вам так звані муки творчості? Якщо так, то як з ними впоратися?
З кіно, музики, природи. спілкування та споглядання. Так, муки творчості — це не вигадка. Це невіддільна частина шляху митця.
Що найбільше сприяє творчості? Якщо говорити як про внутрішні стани, так і про зовнішні фактори.
З мого досвіду це виділяти конкретний час на креативні пошуки, вільні думки та начерки. В професії скульптора занадто багато ремесла та організації виробничого процесу, тому треба відокремлювати конкретний час на «чисту» творчість.
Що найскладніше в процесі створення скульптури? Яка робота далася вам найскладніше?
Найскладніше — це монументальна скульптура. Апогеєм усього була для мене скульптура «Єднання», що була зроблена в співавторстві з братом і встановлена на Дніпровський набережній у Києві.
Це скульптура про єдність двох початків — чоловічого і жіночого, інь та янь у загальному розумінні. Основна її ідея в тому, що вона розташована у вивіреному місці й на заході сонце сідає між двома обличчями композиції.
Кожен з нас відчуває себе в просторі, в навколишній дійсності. Всесвіт складається з крихітних часток, мільярдів атомів, нескінченних потоків енергій. Кожен предмет і жива істота складається з певних елементів, що нерозривно зв'язані один з одним.
Як ви вважаєте, ваша творчість більше виражає ваші внутрішні почуття чи відображає зовнішній світ? Що ви хочете транслювати своїми роботами?
Спостерігаючи зовнішній світ, я передаю внутрішні переживання та враження.
Чи потрібно додавати пояснення до картин, на вашу думку?
В більшості.
Ідеальна атмосфера для творчості — це…
Пленер на відкритому повітрі та затишна тиша власної художньої студії.
Як ви оцінюєте стан сучасного українського мистецтва? Які є у ньому проблеми? І які шляхи їх вирішення можуть бути?
Основною проблемою є нефінансування масштабних культурних проєктів та інституцій, відсутність цілеспрямованої централізованої державної політики щодо розвитку вітчизняного мистецтва. Не бачу можливих централізованих змін.
Які перспективи розвитку ви бачите для сучасного українського мистецтва?
В глобальному плані — тільки приєднання до світових інституцій. У нас проблеми на найвищому рівні. Ми — єдина країна у світі, яка не має національного музею сучасного мистецтва. Про який глобальний розвиток може йти мова, якщо держава ігнорувала це питання тридцять років?
Кого з українських митців ви можете виділити? З ким ви споріднені духом?
Не буду відокремлювати когось особисто, скажу тільки, що українські митці надзвичайно талановиті, освічені, наполегливі та розумні.
Чи важлива відповідна освіта для митця, на вашу думку?
Складне питання. З одного боку, освіта дає майстерність, впевненість, основу, з іншого — забирає твою самобутність. Все досить індивідуально.
Як митцю-початківцю заявити про себе та почати продавати свої роботи?
Зараз безліч онлайн-галерей, є інстаграм тощо. Головне — наполегливо і творчо працювати, а продажі будуть. На перше місце завжди треба ставити внутрішній розвиток художника, професійну майстерність та освіченість.
Чи пам'ятаєте ви, як уперше продали свою картину? Які це були емоції? Що ви купили на зароблені кошти?
Я почав працювати на замовлення з пʼятнадцяти років. Першу творчу роботу продав десь у 25 у галереї «Триптих».
Що, на вашу думку, робить митця великим, видатним?
Креативність, майстерність, розум.
Про що ви мрієте як митець та як людина?
Мрію про внутрішній спокій.
Чим ви любите займатися, крім малювання?
Плавання, подорожі.
Як на вашу творчість вплинула війна?
Багато переосмислив — цінність мистецтва та мирного життя.
Чи є картини, які були намальовані в період, коли ви відчували себе дуже щасливою, і навпаки? Як вони називаються?
В більшості, я довго працюю над своїми роботами. І за цей час можу перебувати в різних станах. Але є один невеликий рельєф, що я створив за один вечір. Він має невимушену назву «Поцілунок». Я думаю, що не треба пояснювати в якому стані він створений.
