Що б не відбувалося, українську культуру та її розвиток не зупинити. Harper's Bazaar Ukraine продовжує цикл інтерв’ю з представниками індустрії, які працюють над формуванням культурної спадщини нашої країни, закарбовуючи свої імена на власних полотнах та сторінках історії.
«Моя мистецька практика зосереджена навколо експресивних картин і робіт на папері, створених на основі зацікавленості психічним здоров’ям, людськими взаємовідносинами та емоціями. Мої роботи — це репрезентація життя барвистим і саркастичним способом із постійною присутністю двозначності: складного та легкого, трагічного та смішного».
Дзвіня Подляшецька народилася у Львові, у 2022 році переїхала до Австрії й зараз мешкає та працює у Відні.
Професія графічного дизайнера здавалася батькам Дзвіні престижною та перспективною, тому у 2010 році вона вступила на відділ графічного дизайну Львівського державного коледжу декоративного і ужиткового мистецтва імені Івана Труша, де отримала диплом бакалавра образотворчого мистецтва (департамент книжкової та станкової графіки) Української академії друкарства у Львові.
«Мої академічні роботи завжди відрізнялись від інших своєю «неправильністю», і критики від викладачів та насмішок з боку інших студентів було чимало. Але на мене це ніяк не впливало — я просто прийняла той факт, що я бачу по-іншому. Завжди будуть люди, яким буде подобатись те, що я роблю, і будуть ті, хто «не розуміє». Знаю, що моє мистецтво завжди викликає якусь емоцію — байдуже, хорошу чи негативну, — і це для мене головне. Думаю, що гірше, коли люди просто проходять повз, тоді це, мабуть, боляче»,
— розповідає Дзвіня, згадуючи часи навчання.
Однак графічний дизайн був не до душі Дзвіні: ще з дитинства вона любила малювати й прагнула побудувати життя так, щоб можна було заробляти, не працюючи на когось. І це їй вдалося. Наразі роботи мисткині затребувані у всьому світі — понад два десятки групових виставок по всьому світу (Австрія, Естонія, Франція, США, Німеччина, Франція, Іспанія, Данія, Польща, Великобританія та інші) та майже 10 персональних як в Україні, так і за її межами.
Про власний шлях та рушії змін, ключові моменти та першу продану роботу, про те, що найскладніше в процесі створення картини та чому інколи освіта заважає, про стан українського мистецтва, його проблеми й те, як починаючому митцю заявити про себе, Подляшецька Дзвіня поділилася з Лесею Пахариною в інтерв’ю для Harper's Bazaar Ukraine.
БЛІЦ
Ваш улюблений художник. З українських класиків: Голосій, Примаченко, Кремницька, Сельський, Ягода. Зі світових: Пікассо, Матісс, Модільяні, Гоген, Баскія.
Ваша улюблена картина. Це як вибрати улюблену пісню — неможливо.
Ваш улюблений напрям у мистецтві. Кожен стиль є цікавий і неповторний. Але, мабуть, мені ближче арт брют, фовізм та експресивний фігуративізм.
Ваш улюблений музей/галерея. Tate, Pompidou, Steve Turner LA, OTI.
Ваш улюблений фільм про мистецтво. «Оксамитова бензопила», «Без назви» (Untitled).
Ваші улюблені кольори, поєднання кольорів. Люблю холодні насичені кольори. Улюблений — краплак. Найбільше мені до вподоби, коли поєднуються протилежні кольори.
Малювання — це дар чи ремесло? Як для кого. Залежно від контексту та наміру, що стоїть за актом малювання.
Опишіть своє мистецтво кількома словами. Сміливе, іронічне, загадкове.
Якби не мистецтво, то… Наше життя було б позбавлене візуальної краси та здатності досліджувати й передавати складні ідеї різними засобами. Мистецтво збагачує наше існування, воно надихає та спонукає до роздумів.
Ви інтроверт чи екстраверт? Інтроверт, як і більшість художників.
Ваш найбільший страх. Прожити життя лише як біологічна фізична істота, так і не дізнавшись, що я безсмертна душа або вигадка штучного інтелекту.
У порядку пріоритетності: самореалізація, слава чи гроші? Самореалізація, гроші, слава.
З ким із митців або відомих людей ви б хотіли зустрітися? З Грейсоном Перрі, Девідом Хокні, Ларрі Гагосяном, Oh De Laval, Трейсі Емін, Кейт Бредфорд, Роуз Вайлі, Садхгуру.
Коли та з чого почався ваш творчий шлях? Чи пам'ятаєте ви свою першу роботу і якою була реакція інших на неї?
З раннього дитинства. Мої перші малюнки були на стінах нашого дому, і це були не просто палочки та карлючки, це були композиційні схеми та образи. Пам'ятаю чітко свій перший малюнок — мені було десь два-три роки, і це була велика голова з очима, носом, ротом, вухами та шиєю. Мої рідні відразу побачили, що в мене талант до малювання від моєї прабабусі, і підтримували мене (до певного часу), адже ніхто в родині нічим творчим не займався.
Розкажіть, будь ласка, про техніку малювання, яку ви використовуєте.
Тут все просто: полотно/папір, акрил/олія, пастель, спрей, олівці. Як-то кажуть, трохи мішана техніка.
Чи відбулися якісь зміни у вашому мистецтві протягом творчого шляху? Якщо так, то які? Що було їхнім рушієм, причиною?
Я людина, яка завжди змінюється, і разом зі мною змінюється моє мистецтво. Мій творчий шлях — це постійні злети та падіння, а мої основні рушії — це кризи, я наче помираю і народжуюсь заново.
Скільки картин ви створили? Чи є якась певна робота або серія, яка, на вашу думку, була ключовою або дуже вагомою у вашій кар’єрі?
За все своє життя я створила ну дуууже багато робіт, я завжди щось малювала, ескізувала. Я працюю не «серіями», а «періодами». Знаю, які картини в який період мого життя я створювала. Взагалі кожна робота — це нова історія, нове життя. Будь-яка моя робота — як погана, так і хороша — є важливою, бо це мій шлях.
Хоча все ж можу виділити один вагомий проєкт — великий мурал у Копенгагені, на який мене запросив відомий куратор Єнс-Петер Браск. Це був розпис зовнішньої стіни 15 метрів заввишки та 25 завдовжки. Ключовим моментом було те, що я його створювала, будучи на 7-му місяці вагітності. Це було нелегко, але мені допомагали мій коханий чоловік Данило Ковач та ще один професійний данський графітчик.
Чи відокремлена ваша ідентичність як мисткині від вашої ідентичності як особистості?
Я і моє мистецтво — це одне ціле. Це як мати та немовля.
Чи стикалися ви з критикою? Як відноситеся і реагуєте на неї? Чи впливає це на бажання продовжувати займатися улюбленою справою?
З критикою я дуже добре знайома ще зі студентських часів у коледжі. Мої академічні роботи завжди відрізнялись від інших своєю «неправильністю», і критики від викладачів та насмішок з боку інших студентів було чимало.
Але на мене це ніяк не впливало — я просто прийняла той факт, що бачу по-іншому. Завжди будуть люди, яким буде подобатись те, що я роблю, і ті, хто «не розуміє». Знаю, що моє мистецтво завжди викликає якусь емоцію — байдуже, хорошу чи негативну, — і це для мене головне. Думаю, що гірше, коли люди просто проходять повз, тоді це, мабуть, боляче.
Звідки ви черпаєте натхнення? Чи відомі вам так звані муки творчості? Якщо так, то як з ними впоратися?
Я не знаю, що таке натхнення і муки творчості. Я малюю, бо не можу не малювати, це моє життя, моя терапія для душі. Єдина проблема — це триматись одного стилю та ідеї, для мене це важко, бо я дуже різностороння людина, і мені часто хочеться зображати різні речі, про які я думаю та які відчуваю, і часто хочеться малювати в різних стилях та кольорах залежно від настрою.
Що найбільше сприяє творчості? Якщо говорити як про внутрішні стани, так і про зовнішні фактори.
Для мене це рефлексія, самотність, розкутість та відвертість, а також усунення обмежень, які блокують творчий потенціал.
Що найскладніше в процесі створення картини? Яка картина далася вам найскладніше?
Найскладніше для мене — це вчасно зупинитися. Часто я перенасичую свої роботи деталями та елементами, не залишаючи вільного місця. Найскладніше мені даються ті картини, до створення яких я підходжу занадто серйозно. Коли все відбувається легко, в душевному пориві, тоді народжуються шедеври.
Як ви вважаєте, ваша творчість більше виражає ваші внутрішні почуття чи відображає зовнішній світ? Що ви хочете транслювати своїми роботами?
Моя творчість завжди виражала мої внутрішні почуття, але це природна реакція на зовнішній світ. Не знаю, як може бути по-іншому. Я транслюю те, як сприймаю світ. Світ чудовий, багатогранний, цікавий усіма своїми темними та світлими сторонами, хочу, щоб інші побачили його моїми очима.
Чи потрібно додавати пояснення до картин, на вашу думку?
Гадаю, пояснення можуть покращити глядачеві розуміння значення картини, але не є обов’язковими у візуальному мистецтві, на відміну від концептуального. Хоча кожен може побачити у творі мистецтва щось своє, все ж таки цікаво знати задум автора.
Ідеальна атмосфера для творчості — це…
Будь-коли, коли дитина спить або гарно проводить час з кимось іншим.
Як ви оцінюєте стан сучасного українського мистецтва? Які є у ньому проблеми? І які шляхи їх вирішення можуть бути?
Українське сучасне мистецтво стрімко розвивається, в нас є дуже багато талантів, але, на жаль, не так багато інституцій та установ, які могли б забезпечити ці таланти. Думаю, це найбільша проблема. Для її вирішення потрібно, щоб в держбюджеті виділяли більше грошей на культуру та розвиток мистецтва.
Які перспективи розвитку ви бачите для сучасного українського мистецтва?
Важко сказати, я не аналітик, але чомусь мені здається, що люди, у яких є гроші, мають купувати твори живих художників, а не золоті унітази. Непогано було б змінити систему мистецької освіти, а то інколи здається, що ми застрягли у 19-му столітті. Держава, банки також мають вкладати в розвиток культури, закуповувати українських митців та створювати прозорі фонди, гранти, конкурси.
Кого з українських митців ви можете виділити? З ким ви споріднені духом?
Дмитро Молдованов, Юрій Болса, Люся Іванова.
Чи важлива відповідна освіта для митця, на вашу думку?
Якщо є талант, тоді не потрібна. Мені особисто художня освіта дуже заважає, бо все ж таки в голові є певні рамки, за які іноді складно виходити.
Як митцю-початківцю заявити про себе та почати продавати свої роботи?
Думаю, перш за все потрібно визначитися з темою та стилем на якийсь час, щоб запамʼятатись. Для мене спрацював інстаграм: я просто почала викладати там свої картини, і люди з усього світу стали їх купувати. Звісно, ціна на той час була невисока, але саме через соціальні мережі на мене згодом вийшли галеристи та дилери. Для когось може спрацювати участь у конкурсах та open calls. Або дружба з іншими художниками.
Чи пам'ятаєте ви, як уперше продали свою картину? Які це були емоції? Що ви купили на зароблені кошти?
Це було у 2019 році. Робота на папері розміру А4 за 100 доларів. Це було неочікувано і дуже приємно. Я подумала: «А що, так можна? Заробляти мистецтвом?» І відтоді я поставила собі ціль бути фултайм-художницею. На той час я працювала наглядачем галереї й додатково брала проєкти графічного дизайну, а у вільні дні активно готувалася до виставки в Києві, тому гроші витратила на матеріали.
Що, на вашу думку, робить митця великим, видатним?
Оригінальність, новаторство.
Про що ви мрієте як мисткиня та як людина?
Знайти внутрішній баланс і єдність душі та розуму.
Чим ви любите займатися, крім малювання?
Люблю проводити час із сином, читати розвивальну літературу, слухати лекції та подкасти з психології та мистецтва, відвідувати виставки, займатися йогою, люблю час наодинці з природою, писати щоденник, подорожувати та дізнаватися щось нове.
Як на вашу творчість вплинула війна?
До повномасштабного вторгнення я працювала з темою травми, адже сама в минулому страждала на депресивні стани та інші психологічні труднощі. Коли на нас напала Росія й окупанти робили всі ті жорстокі та криваві речі з нашими людьми, я перемикнулася з особистої травми на колективну під назвою «війна». Всі ці негативні емоції намагалася не залишати в собі, виплескувала на полотно та папір усе, що було на душі, — імпровізація, яку я називаю терапією.
Проте зараз мої картини більше про позитивне: про єдність душі та розуму, віру в добро, турботу про довкілля, захист тварин, любов та інші важливі цінності, про які люди мають пам’ятати. Адже я виховую маленького сина і хочу в майбутньому бачити його вільним та свідомим громадянином світу.
Чи є картини, які були намальовані в період, коли ви відчували себе дуже щасливою, і навпаки? Як вони називаються?
Звісно. В минулому мені ставили діагноз «біполярний розлад», тому всі мої картини були зроблені або в депресивній фазі, або в маніакальній.
Зліва — картина, яка була намальована в стані депресії, справа — в манії
