Мода не раз переживала революційні зрушення — такі, що назавжди змінювали уявлення про красу, доречність і силу одягу. Але те, що ще вчора ламало систему, сьогодні стало класикою. Від культової маленької чорної сукні до естетики японських авангардистів — історія знає приклади справжніх стильових переворотів. Та чи можна сказати, що 2025 рік теж стане роком модної революції? Чи, можливо, ми остаточно перейшли в епоху мікротрендів, які спалахують і згасають з TikTok-швидкістю? Спробуймо розібратися, що насправді керує модою сьогодні.
Мода: від революцій до алгоритмів
У ХХ столітті модні революції були прогнозовані. Клер Маккарделл, яка подарувала Америці демократичну альтернативу haute couture, створила pop-over dress — просту, зручну сукню з кишенями, що коштувала $6.95. Клер знала, що мода може бути функціональною і привабливою водночас. У 1960-х Ів Сен-Лоран запропонував жінкам смокінг — річ, що змусила переосмислити гендерні ролі в одязі. А в 1970-х японські дизайнери підняли на поверхню те, що раніше вважалося неприйнятним: складні тканини, незвичні фактури, дивна краса.
Yohji Yamamoto, весна-літо — 1999
Двигуном кожної модної революції завжди є одне й те саме — жага до чогось, що не схоже на попереднє. І дуже часто результат викликає обурення — особливо у тих, хто звик міряти все категорією доречності в одязі. Так було, наприклад, зі світською левицею Нан Кемпнер, яку в 60-х роках не пустили до ресторану La Côte Basque в Нью-Йорку лише тому, що вона прийшла в брюках. Але, якщо придивитися уважніше, можна побачити, що спочатку таке обурення дисонує, а потім несподівано вбудовується в пентаграму свого часу, стає частиною культурного порядку денного.
Сьогодні навряд чи хтось назвав би маленьку чорну сукню від Chanel телеґрафним паралелепіпедом, як це робили в минулому, чи вигнав би клієнтку у класичних брюках. Революції минулого вже давно вщухли. Але що з тими, що народжуються сьогодні? Що нині може викликати той самий захоплений вигук у дусі Кармель Сноу: «О, це ж New Look!»?
У 2020-х ситуація абсолютно інша. Світ великої моди консолідувався. Власниками брендів стали великі групи, які більше турбуються про фінансову стабільність, ніж про новаторство. Як наслідок, креативні директори змінюються як у грі в музичні стільці, а самі колекції стають більш передбачуваними.
Paco Rabanne, весна-літо 1969
В епоху «core»: коли тренд живе тиждень
Можна згадати кілька яскравих прикладів. Наприклад, кутюрну колекцію Maison Margiela, представлену у січні минулого року: тоді Джон Гальяно, колишній креативний директор бренду, показав справжню підземну фантасмагорію, яка викликала у публіки захоплення. Корсети на межі конструктивних можливостей, «примарні» моделі в нарядах fin de siècle, драматичні силуети, перуки в стилі Франкенштейна, хитка, майже інопланетна хода. Це не була революція в буквальному сенсі — радше нове прочитання вже наявних архівних образів Гальяно. Але саме так виглядала різка й потужна відмінність від останніх сезонів.
Схожі кроки зробили й інші дизайнери: Джонатан Андерсон із його сюрреалістичними наративами або Демна Гвасалія, який продовжує міксувати люксовість, урбаністичну грубість та спадщину Balenciaga. Вони демонструють творчу сміливість, але все ж це не прориви, які змінюють мову моди. Швидше, це нові тенденції. А точніше, мікротренди. Ті самі core.
Maison Margiela Haute Couture весна-літо — 2024
У цьому контексті народжується нова стратегія: замість глибоких змін пропонується поверхнева варіативність. Це мікротренди. Вони швидкі, виразні, часто пов’язані з культурними мемами та майже завжди мають суфікс core. Barbiecore, cottagecore, grandmacore, normcore — тренди, що живуть у стрічці Pinterest, Instagram і TikTok. Їхня тривалість життя — кілька тижнів. Їхнє завдання — створити візуальний настрій.
Із філологічного погляду суфікс core походить від латинського cor — «серце». Колись його використовували для позначення хардкорних поглядів у музиці чи політиці. Тепер це радше мем у формі естетики — зручний для хештегів і готовий до тиражування.
2023-й був роком Barbiecore — рожевого, глянцевого і дещо гротескного. 2024-й — роком cottagecore і його варіацій: від ретроградного grandmacore до антисвітського normcore. Але що далі?
Valentino Couture, осінь-зима — 1992/93
Medievalcore і не тільки: що диктує 2025-й
Схоже, 2025 рік заявляє про себе через естетику середньовіччя. Medievalcore, castlecore, bardcore — слова, які вже з’являються у Google Trends. Це мереживні панчохи, важкі тканини, гобелени, мережки, шнурівки й навіть рицарські елементи у взутті та аксесуарах. Здається, візуальна культура серіалів і комп’ютерних ігор дала новий поштовх до романтизації епохи мечів та готики.
Паралельно ми бачимо mermaidcore — морську естетику із хвостоподібними силуетами, бірюзовими кольорами та гумовими чоботами, натхненими пляжною амуніцією. Ще одна течія — mob wife glamour: хутра, золоті прикраси, леопардові принти й драматизм стилю Кармела Сопрано.
На Pinterest зростає популярність тегу Goddess Complex — естетика міфологічного шику з ламе, плісе, скульптурними сукнями й натяками на грецьких богинь. До цього додається moto boho — суміш бохо і мотоциклетного бунту з металевими деталями, дерев’яними платформами та об’ємними куртками.
Можливо, це не революція. Але це — карта культурних коливань, яку не можна ігнорувати.
Valentino весна-літо — 2025
Чи можливе повернення до великих ідей?
Попри домінування мікротрендів, є ознаки потенційних глобальних змін. У 2025-му мінімум 8 ключових модних брендів отримали нових креативних директорів — це може дати простір для нових підходів. Аналітики з BoF говорять про можливе уповільнення ротації трендів на користь глибших візуальних контекстів. А Майкл Епплер із Trendalytics назвав мікротренди абстракціями, схожими на меми.
Отже, 2025-й може стати хоч і не роком нової модної революції, але роком її підготовки.
Джерело: Harper's Bazaar Italy
