Він народився у скромному паризькому передмісті, де про високу моду знали хіба що з телевізора, проте вже в дитинстві був переконаний: його доля — змінити цей світ.
Його називали enfant terrible («жахливою дитиною») французької моди. Він знищував поняття гендеру у своїх колекціях, одягнув Мадонну в культовий конусний бюстгальтер і першим вивів чоловіків у спідницях на подіум. А його фірмова матроська тільняшка стала символом цілої епохи.
Протягом своєї карʼєри тривалістю понад пів століття він не просто створював одяг — він руйнував кордони між чоловічим і жіночим, між вуличним стилем і високою модою, між провокацією та елегантністю. Його спадщина — це не колекції в модних архівах, це жива філософія свободи, що й досі надихає нові покоління дизайнерів.
Це історія геніального та неперевершеного Жана-Поля Готьє — людини, яка довела світу, що мода може бути мистецтвом, політичною заявою та актом любові одночасно. Її для Harper`s Bazaar Ukraine розповів стиліст і fashion-колумніст Єгор Воронкін.
24 квітня 1952 року у передмісті Парижа, Аркеї, народився хлопчик, якому судилося стати однією з найяскравіших постатей у світовій моді. Його батько працював бухгалтером, мати — касиркою в магазині, родина жила доволі скромно, проте затишно.
Ще зовсім маленьким Жан-Поль захопився одягом. Він годинами міг дивитися телевізійні програми про моду, гортати журнал Elle, що приносила його мати додому, та малювати власні ескізи суконь. З часом Готьє почав відтворювати свої задуми, використовуючи всі підручні матеріали, які міг знайти вдома.
Ключову роль у формуванні бачення та смаку маленького Жана-Поля відіграла його бабуся по материнській лінії — Марі Гарраб. Вона практикувала цілительство та давала клієнтам поради не лише щодо здоров’я, а й про те, як одяг може докорінно змінити життя людини. Саме бабуся познайомила онука зі світом моди та його магічною силою перетворення.
Особливе враження на хлопчика справляли корсети з бабусиного гардероба — пізніше вони стали однією з найвпізнаваніших фірмових рис дизайнера, його візитівкою, що назавжди увійшла в історію моди.
Ще з підліткового віку Жан-Поль почав створювати по дві колекції на рік просто для задоволення. Він черпав натхнення з роботи провідних кутюр’є, копіював їхній крій і фантазував над формами. Батьки підтримували його, хоча, звісно ж, мріяли про інше майбутнє для сина, бачачи його вчителем іспанської мови зі стабільною роботою, гідною зарплатнею та повагою в суспільстві.
Жан-Поль розумів, що через обмежені фінанси він навряд чи зможе дозволити собі профільне навчання. А тому, ще будучи в старшій школі, почав активно розсилати свої ескізи відомим паризьким дизайнерам із проханням про стажування. У день свого вісімнадцятиліття молодий Готьє отримав лист, який назавжди змінив його долю.
Жан-Поль Готьє
Це був лист від самого П’єра Кардена — легенди французької моди, чиє ім’я на той час гриміло по всьому світу. Кардена вразили малюнки юного самоука. Він запропонував Жану-Полю стажування та посаду асистента у своїй студії — для вісімнадцятирічного хлопця без профільної освіти це було як виграти мільйон у лотерею.
«Я ніколи не запитував, що мені треба зробити, я просто брав і робив»,
— згадував пізніше Готьє про ті перші роки становлення.
Рік роботи з Карденом став справжньою школою майстерності. Жан-Поль спрагло опановував усе, чому його могли навчити кравці, вишивальниці, конструктори та шевці майстерні Кардена. Проте амбітний юнак прагнув більшого, він хотів пізнати різні підходи до дизайну, різні філософії створення одягу та різні стилі.
1971 року юнак залишив модний дім Кардена та перейшов працювати до ательє Жака Естереля. А трохи згодом доля звела його і з Мішелем Гома — креативним директором модного дому Jean Patou, до якого він також влаштувався на роботу. Наступні два роки Готьє провів, створюючи дизайн у дусі інших майстрів, поглинаючи знання та навички подібно губці. Але в глибині душі мріяв про день, коли нарешті зможе говорити власним голосом.
У 1974 році П’єр Карден, який не забув свого талановитого учня, запросив Готьє знову приєднатися до його команди — цього разу в Манілі, на Філіппінах. Там Готьє розробляв колекції для північноамериканського ринку, пізнаючи мистецтво адаптації європейської естетики до інших культур і смаків.
1975 року на одній з вечірок, улаштованих його друзями, Жан-Поль познайомився з Френсісом Менюжем. Між ними одразу спалахнула іскра, що згодом переросла в одну з найбільш романтичних і партнерських історій кохання в індустрії.
У 1976 році за підтримки Менюжа Жан-Поль Готьє наважився на найсміливіший крок у житті — заснував власний лейбл прет-а-порте.
Перший показ відбувся не в елітному салоні чи розкішному готелі, як тоді було заведено, а в планетарії Palais de la découverte у Парижі. Сама локація вже стала викликом, заявою про наміри: мода Готьє — це космос, це нові світи та сенси.
Дебютна колекція Готьє була створена з нетрадиційних і недорогих матеріалів, включаючи грубу бавовну та плетену солому. Більшість глядачів і критиків того показу одноголосно назвали його дизайни декадентськими, дивними та абсолютно незрозумілими. Хтось відверто сміявся, хтось обурювався. Проте були й ті, хто побачив у цьому юному бунтівникові справжнього генія.
Jean Paul Gaultier, весна-літо — 1976
Серед них були Мелька Треантон з Elle, Клод Бруе та Катрін Лардерʼє з Marie Claire — модні редактори вразилися креативністю та майстерністю крою Готьє. Вони почали писати про молодого дизайнера та популяризувати його роботи на сторінках своїх видань, доносячи до широкого загалу цінність і новаторство молодого дизайнера. І якби не їхня підтримка, то кар’єра enfant terrible могла б і не скластися.
1978 року до команди Готьє долучився Домінік Емшвіллер, менеджер паризького бутика Bus Stop, а також Йошіо Накамото з японської компанії Kashiyama. Японці, які завжди мали особливий нюх на авангард, одразу розгледіли в Готьє те, чого не бачили інші.
Для колекції весна-літо 1980 року Готьє створив культові жіночі сукні з пластикових сміттєвих пакетів, демонструючи свій абсолютно авангардний підхід до моди. Це був не епатаж заради епатажу — це була філософська заява про красу в найнеочікуваніших речах і про те, що матеріал не визначає цінність речі.
У 1981 році компанії Gibò та Equator стали виробничими партнерами бренду, а Kashiyama купила ексклюзивну ліцензію на лінію Jean Paul Gaultier для японського та далекосхідного ринків.
Жан-Поль Готьє на подіумі шоу Jean Paul Gaultier ВЕСНА-ЛІТО — 1981
1982-й став роком офіційного заснування модного лейбла Jean Paul Gaultier, а вже за два роки його одяг продавався в престижному Bergdorf Goodman у Нью-Йорку.
Наступний рік приніс бренду одразу декілька проривів. Колекція Boy Toy відродила популярність матроської смугастої тільняшки (marinière) для чоловіків. Річ, яка досі асоціювалася виключно з моряками та французькою провінцією, раптом стала символом стилю й елегантності.
Того ж року Готьє представив свої перші корсетні сукні — один із фірмових найвпізнаваніших дизайнерських елементів, що пізніше став справжнім предметом модного культу. Він не просто використав корсет як спідню білизну — він виніс його назовні, зробив головною деталлю образу, перетворив інструмент утиску на символ сили та жіночності.
Jean Paul Gaultier, 1980-ті роки
Готьє став одним з перших дизайнерів, хто почав популяризувати білизняний стиль у повсякденному житті. Тоді ж розпочалася і багаторічна співпраця з хореографкою Режін Шопіно. За десять років Готьє створив понад тисячу костюмів для її танцювальних шоу. Шопіно подарувала дизайнерові повну свободу реалізації, і, як результат, французька сцена отримала костюми, що були не просто одягом, а й самі по собі перформансом і мистецтвом.
Того ж року Готьє представив і першу чоловічу колекцію прет-а-порте — і це був маніфест нової маскулінності.
У 1984 році Жан-Поль Готьє остаточно закріпив за собою титул enfant terrible. Під час Тижнів моди у Лондоні та Парижі він презентував лінію спідниць для чоловіків, натхнену кілтом, що стало справжнім землетрусом у чоловічій моді та викликало шквал суперечок. Преса божеволіла. Консервативна публіка обурювалася. Релігійні діячі називали це аморальним. Проте Готьє стояв на своєму: чому жінки можуть носити штани, а чоловіки — не можуть носити спідниці? Де логіка? Хто встановив ці правила і чому світ має їм підкорятися?
Тоді ж виник і термін Gaultiered — для опису класичних елементів одягу, переосмислених дизайнером у зухвалій та провокативній манері. Якщо ви бачите щось знайоме, але абсолютно нове, шокуюче, але водночас елегантне — це, безсумнівно, буде gaultiered.
1985 року світ побачила культова колекція дизайнера — And God Created Man. У ній Готьє представив чоловічу спідницю як основний елемент гардероба, продовжуючи руйнування гендерних стереотипів світу моди.
За рік після цього відкрився перший бутик Jean Paul Gaultier у Galerie Vivienne в Парижі. 1988 року Готьє запустив колекцію Junior Gaultier, базові дизайнерські речі за більш доступними цінами для широкої публіки. Він вірив: мода не повинна бути привілеєм лише багатих, вона має бути доступною всім, хто почувається вільним.
У 1989-му дизайнер отримав пропозицію від режисера Пітера Грінуея розробити костюми для фільму «Кухар, злодій, його дружина та її коханець». Це стало першою великою роботою дизайнера для кіно, але далеко не останньою.
Того-таки року Готьє записав пісню в жанрі хаус — Aow Tou Dou Zat, бо для нього ніколи не існувало меж між видами мистецтва. Він робив те, що відчував, не боячись бути незрозумілим.
Наступний рік став найдраматичнішим у житті Жана-Поля Готьє: його багаторічний партнер Френсіс Менюж помер від ускладнень на тлі ВІЛ-інфекції. Френсіс був не просто коханим Готьє — він був співзасновником бренду, бізнес-партнером, опорою та музою для дизайнера. Разом вони пройшли шлях від першого показу в планетарії до всесвітнього визнання та вершини модного олімпу.
«Френсіс був моїм усім. Він вірив у мене тоді, коли ніхто інший не вірив»,
— говорив Готьє про втрату, яку так і не зміг пережити до кінця.
Проте того ж року Жан-Поль створив одну з найвідоміших у своїй кар'єрі речей — культовий конусоподібний бюстгальтер для туру Мадонни Blond Ambition Tour.
Мадонна з’явилася на сцені японського міста Тіба в чоловічому костюмі з розрізами спереду та знаковому бюстгальтері у формі конусів — це був момент, коли світ застиг у німому захваті. Її вбрання було не просто костюмом. Це був символ епохи, маніфест жіночої сили, еротизму та свободи.
Фото діви миттєво розлетілися сторінками газет і журналів світу, Готьє за одну ніч став найвідомішим костюмером планети, а його ім’я золотими літерами вписали в історію попкультури.
Мадонна, Blonde Ambition Tour, 1990 рік
Того ж року Готьє опублікував автобіографію À nous deux la mode («Мода, ми йдемо до тебе») — ілюстровану книгу, де розповів свою історію становлення як дизайнера мовою образів та ескізів різних років.
У 1992 році дизайнер запустив лінію Gaultier Jean’s, що складалася з джинсового одягу та базових речей, натхненних вуличною естетикою. Це дозволило залучити до бренду молодшу аудиторію та менш грошовитих покупців.
Сам Готьє ніколи не ставив заробіток на перший план, натомість він хотів поширювати свої ідеї усіма доступними способами, інколи навіть жертвуючи комерційною складовою.
За рік світ побачив і перший парфюм від Готьє — Classique, розлитий у характерні флакони у формі корсета. Аромат виявився настільки привабливим, що його змітали з полиць за лічені години, як тільки-но він зʼявлявся у магазинах. Відтоді флакон у вигляді жіночого торса, затягнутого в корсет, став настільки впізнаваним, що його копіювали інші бренди сотні разів. Проте оригінал так і лишився неперевершеним.
Жан-Поль Готьє на презентації парфуму свого бренду
Цього ж року дизайнер почав співпрацю з британським телеканалом Channel 4 як співведучий програми Eurotrash з Антуаном де Кон.
Eurotrash позиціонувалася як шоу про життя в Європі, але насправді це був гіперболізований формат, який показував крайні прояви сексуальності, фетишів та тілесності у субкультурах і нічному житті Європи. Готьє вів програму до 1997 року і виявився настільки ж талановитим і харизматичним ведучим, як і дизайнером.
1994 року лінія Junior Gaultier була переформатована в унісекс-лінійку JPG by Gaultier, що повністю втілювала ідею дизайнера про плинність статей і гендерну нейтральність.
«Чому жінка не може носити те, що носить чоловік? Чому чоловік не може носити те, що носить жінка? Хто встановив ці правила? І чому ми маємо їм підкорятися?»
— запитував Жан-Поль Готьє.
Жан-Поль Готьє у чоловічій спідниці, 1992 рік
Наступного року світ побачив один з найкомерційніших ароматів в історії парфумерії — Le Male by Jean Paul Gaultier. Флакон у вигляді чоловічого торса в матроській тільняшці на довгі роки став невіддільною частиною парфумерного гардероба по всьому світу.
Точні дані з продажів у Gaultier, звісно ж, не розкривали, проте бізнес-експерти вважають, що за обсягом продажів Le Male став третім найпопулярнішим ароматом у світі.
Також 1994 року Готьє створив костюми для фільму «Місто загублених дітей» режисерів Марка Каро та Жана-П’єра Жене — темної казки, де його костюми стали повноправними персонажами історії.
У 1996 році відбулася одна з найбільш успішних колаборацій в історії моди та кіно — співпраця Жана-Поля Готьє та режисера Люка Бессона над фільмом «П'ятий елемент». Для стрічки дизайнер створив понад 900 унікальних костюмів — футуристичних, провокативних, незабутніх.
Під час роботи над «П'ятим елементом» дизайнер використав тисячі своїх ескізів, від найраніших до сьогоденних. Він переосмислював свої набутки, створював з нуля і невпинно імпровізував, адже Бессон дав йому повну свободу реалізації.
Образ Готьє для Лілу, героїні Міли Йовович, білий бандаж з бинтів з ідеальними вирізами став одним із найвпізнаваніших у науково-фантастичному кіно.
Образ Лілу, героїні Міли Йовович, з фільму «П'ятий елемент» від Jean Paul Gaultier
1997 року Жан-Поль Готьє представив світу свою першу колекцію haute couture під назвою Haute Couture Salon Atmosphere. Готьє — enfant terrible, бунтівник і провокатор, який нехтував одвічними законами моди, раптом ступив на священну територію традиційної високої моди.
Перший показ став одним з найбільш обговорюваних шоу сезону. Одні критикували дизайнера за відсутність традиційних силуетів і класичних ремісничих технік, інші ж стверджували, що це зовсім не haute couture.
Але були й ті, хто аплодував метру стоячи, називаючи це революцією та новим шляхом розвитку традиційної високої моди.
З того дня сезон за сезоном Готьє доводив критикам та світу: haute couture може бути сміливим, провокативним і молодим.
1999 року Дім Hermès придбав 35% лейблу Готьє за 150 мільйонів франків. Це була не просто фінансова угода — це було визнання дизайнера з боку однієї з найстаріших та найповажніших модних династій світу.
У 2001 році Готьє здобув одну з найвищих нагород країни, що вручається за видатні заслуги перед нацією — орден Почесного легіону. Для «хлопчика з передмістя» це було найвищим визнанням, яке лише можна було собі уявити.
За два роки Жан-Поль отримав пропозицію, від якої неможливо було відмовитися, — стати новим креативним директором Hermès. Наступні 7 років, з 2003 по 2010 рік, Готьє створював колекції для легендарного французького дому, привносячи свою сміливість у його класичну елегантність.
За цей час з-під руки Готьє вийшли культові моделі Birkin Shoulder, Shadow Birkin, Picnic Kelly, Kelly Pochette та Jypsière.
ЛІНДА ЄВАНГЕЛІСТА З СУМКОЮ SHOULDER BIRKIN НА ШОУ HERMÈS ОСІНЬ-ЗИМА — 2004
У 2004 році дизайнер створив костюми для фільму «Погана освіта» режисера Педро Альмодовара — це стало їх другою співпрацею після фільму Кіка. Союз двох екстравагантних митців згодом подарував світу ще одну надзвичайну роботу — «Шкіра, в якій я живу» з Антоніо Бандерасом у головній ролі. Як говорив сам Альмодовар, без костюмів від Готьє його фільми були б прісними, як страви без спецій.
У 2006 році Мадонна знову запросила Готьє зайнятися розробкою її гардероба для нового туру Confessions — це було визнанням геніальності Жана-Поля як костюмера жінкою, яка, як і він, протягом життя руйнує сталі канони краси, сексуальності та моралі.
2010 року Готьє представив свою останню колекцію для Hermès і повернувся до власного бренду. Того ж року він випустив капсульну лінійку для американської роздрібної мережі Target, вчергове доводячи світу: мода — для всіх, а не лише для обраних.
За рік у Нью-Йорку дизайнер отримав нагороду amfAR Inspiration Award за внесок у розвиток чоловічої моди та незмінну відданість гуманітарним справам, особливо боротьбі зі СНІДом — темі, яка була особисто близькою для Готьє після втрати Френсіса.
У 2011 році каталонська група Puig стала мажоритарним акціонером Дому Jean Paul Gaultier, викупивши частку Hermès та отримавши 60% акцій компанії.
Того ж року Монреальський музей витончених мистецтв відкрив ретроспективну виставку The Fashion World of Jean Paul Gaultier: From the Sidewalk to the Catwalk («Модний світ Жана-Поля Готьє: від тротуару до подіуму»), що містила понад 100 робіт дизайнера та подорожувала світом — від Монреаля до Стокгольма, від Сан-Франциско до Парижа.
У 2012 році Готьє запросили до журі міжнародного Каннського кінофестивалю. Вперше представник модної індустрії став частиною великого кіножурі.
Журі Каннського кінофестивалю 2012 року, у центрі — Жан-Поль Готьє
За два роки, після показу колекції весна-літо — 2015 у рамках Паризького тижня моди, Готьє офіційно оголосив, що закриває обидві прет-а-порте лінії бренду, аби зосередитися виключно на створенні одягу haute couture. Це рішення шокувало галузь. Тоді як більшість домів haute couture закривалися, не витримуючи конкуренції з масовим ринком, Готьє йшов у зворотному напрямку. Він обрав складніший, дорожчий, елітарніший шлях — бо для нього мода завжди була мистецтвом, а не комерцією.
У 2016 році компанія Puig придбала ліцензію на парфуми Jean Paul Gaultier за 79,2 мільйона доларів. При цьому більша частина акцій компанії та роялті від продажів лишалися в самого Готьє.
2018 року дизайнер представив кабаре-шоу Fashion Freak Show у театрі Folies Bergère в Парижі. Це був автобіографічний перформанс, де Готьє розповів власну історію мовою моди, музики та театру. Над костюмами для шоу Готьє працював понад рік.
Ще за рік світ побачила й одна з найгучніших стритвеар-колаборацій — Supreme х JPG, що викликала величезний ажіотаж серед шанувальників моди. Колекцію розпродали практично миттєво, а Готьє вкотре довів, що може говорити мовою вулиці так само вільно, як і мовою haute couture.
«Мода — це не лише одяг. Це спосіб вираження себе, своїх ідей, своєї свободи. Це мова, якою ми говоримо без слів».
Supreme х JPG
17 січня 2020 року у своєму Twitter Жан-Поль Готьє оголосив у відеозверненні, що його наступне паризьке шоу haute couture стане ювілейним та останнім після 50 років роботи.
«Це моя остання колекція, але, будьте впевнені, Haute Couture продовжить жити з новою концепцією»,
— сказав він у відео, усміхаючись крізь сльози.
22 січня 2020 року в легендарному паризькому Théâtre du Châtelet відбулося останнє шоу Жана-Поля Готьє. Це було грандіозне святкування 50-річчя його кар’єри та справжня лебедина пісня короля епатажу. Тут зібралася абсолютно вся модна еліта світу: Ніколя Жескьєр, Ізабель Маран, Крістіан Лубутен, Жульєн Доссена, Мері Катранзу, Крістіан Лакруа, Дріс Ван Нотен і багато інших.
Апофеозом шоу став фінальний вихід Готьє на поклон під пісню Шер I Got You Babe. Жан-Поль танцював, обіймався з моделями, плакав і сміявся одночасно.
Публіка аплодувала стоячи, вірні піддані прощалися із королем, який протягом пів століття дарував їм красу, провокацію та свободу. Це було прощання з Готьє, але не кінець.
Святкування Жана-Поля Готьє під час ювілейного та останнього показу Jean Paul Gaultier haute couture у січні 2020 року
Після виходу на пенсію він запровадив унікальну концепцію: кожного сезону новий дизайнер матиме можливість переосмислити спадщину Готьє та створити свою колекцію haute couture для легендарного дому. Це був безпрецедентний експеримент — адже ніхто раніше не робив нічого подібного.
Так, першу колекцію для Jean Paul Gaultier осінь-зима — 2021/22 розробила Чітосе Абе, засновниця та креативна директорка бренду Sacai. Її інтерпретація з технічним нашаруванням, печворком смуг, жіночими корсетами й морськими деталями була надзвичайно високо оцінена критиками.
У своєму експерименті Абе довела: спадщину Готьє можна розвивати та переосмислювати, зберігаючи її ДНК.
Jean Paul Gaultier haute couture осінь-зима — 2021/22 від Чітосе Абе
Колекцію весна-літо — 2022 презентував Гленн Мартенс, нинішній креативний директор Maison Margiela. Він старанно черпав натхнення з архівів дому, включивши класичні та знакові силуети: конусний бюстгальтер, бретонський топ і андрогінні силуети.
Jean Paul Gaultier haute couture весна-літо — 2022 від Гленна Мартенса
Осінь-зиму — 2022/23 створив для бренду Олів’є Рустен з Balmain. Він надав кодам Готьє гламурного оновлення, виготовивши колекцію-триб’ют культового шоу SS’94 Les Tatouages з прозорими тканинами та принтами, що імітували татуювання.
Jean Paul Gaultier haute couture осінь-зима — 2022/23 від Олів’є Рустена
За розробку наступної колекції, весна-літо — 2023, відповідав Хайдер Акерманн. Він привніс свою стриману чуттєвість і мінімалізм, створивши лінійку зі струмливими драпіруваннями та гострим кроєм. Критики одностайно визнали це одним з найкращих показів сезону. А імʼя Готьє вчергове пролунало на весь модний світ.
Jean Paul Gaultier haute couture весна-літо — 2023 від Хайдера Акерманна
Своє бачення естетики дому в колекції осінь-зима — 2023/24 продемонстрував Жульєн Доссена з Paco Rabanne. Його баченням Jean Paul Gaultier стало чуттєве поєднання футуризму Рабанна з еротичною провокативністю Готьє.
Колекція весна-літо — 2024 стала вшануванням спадщини метра британською дизайнеркою Сімон Роша. Вона запропонувала жіночність і делікатність, огорнуті у квіткові мотиви на тлі готичних казкових суконь. Авторка поєднала в колекції світлі кольори та чуттєві силуети з характерною для себе поетичністю із провокативною сексуальністю Готьє.
Присутній на показі метр розплакався, не стримавши емоцій від захвату.
Jean Paul Gaultier haute couture весна-літо — 2024 від Сімон РошА
Колекція осінь-зима — 2024/25 стала можливістю для Ніколя ді Феліче, креативного директора Courrèges, представити своє бачення ДНК Jean Paul Gaultier. Він обрав мінімалістичний підхід, зосередившись на чистих лініях і футуристичній естетиці.
Jean Paul Gaultier haute couture осінь-зима — 2024/25 від Ніколя ді Феліче
Наступну колекцію, весна-літо — 2025, показав молодий французький дизайнер Людовік де Сен-Сернен. Він завершив еру запрошених дизайнерів гучним показом Le Naufrage («Корабельна аварія»).
Гендерно нейтральна колекція з гладкими корсетами та прозорими тканинами стала гідним фіналом п’ятирічного експерименту бренду й однією з найцитованіших колекцій сезону.
Jean Paul Gaultier haute couture весна-літо — 2025 від Людовіка де Сен-Сернена
У квітні 2025 року керівництво Jean Paul Gaultier оголосило про призначення голландського дизайнера Дюрана Лантінка на пост креативного директора Дому. Одночасно з цим бренд відновив повноцінний випуск лінійки pret-a-porter.
37-річний Дюран Лантінк відомий сталим підходом до моди через використання перероблених матеріалів. Він створює колекції з deadstock-тканин і вінтажного одягу, розрізаючи та з’єднуючи їх у нові форми — принцип, який ідеально резонує з сучасними екологічними викликами.
Дизайнер живе між Амстердамом і Парижем і розвиває свій іменний бренд. Лантінк виграв кілька престижних нагород, серед яких премія LVMH 2024 року для молодих дизайнерів, а також Woolmark Prize 2025 року.
Сам Готьє прокоментував призначення словами, що звучали, як благословення:
«Я бачу в ньому енергію, сміливість і грайливий дух через моду, які я мав на початку власної подорожі: нова жахлива дитина моди».
Дюран Лантінк став новим креативним директором Jean Paul Gaultier
У вересні 2025 року під час Паризького тижня моди Дюран Лантінк представив першу колекцію. Ефект від неї порівнювали з бомбою, що вибухнула, — критики були нещадними.
Авторитетні модні інсайдери стверджували, що це перше за багато років шоу в Парижі, у фіналі якого дизайнеру не аплодували, а сама колекція видавалася знущанням з багаторічної історії бренду.
Хтось описував її як «колекцію випускника текстильного коледжу, з якою йому допомагала мама». Ванесса Фрідман з New York Times назвала колекцію «провокацією заради провокації», а демонстрацію геніталій — «дитячою несформованістю».
WWD описали її як «щось сповнене футуристичними силуетами, які начебто вийшли з науково-фантастичного лихоманного сну, з відсутністю жодного комерційного потенціалу».
Проте були й ті, хто хвалив дебют Лантінка. Модний критик Андерс Крістіан Мадсен у своїй колонці написав, що «Дюран Лантінк створив образи, які відчуваються як JPG, але не прикуті до архіву». Він нагадав, що в 90-х Гальяно та Макквін теж не робили точні копії Bar jackets для Dior, а створювали щось абсолютно нове.
Так чи так, естафету поколінь було передано. Нова жахлива дитина прийшла у Дім, аби започаткувати його новітню главу.
Станом на 2025 рік чистий статок Жана-Поля Готьє оцінювався приблизно в 300 мільйонів доларів. Він складається з десятиліть інноваційної роботи в моді, світових продажів парфумів, дизайну костюмів для кіно та ліцензійних угод.
Готьє ніколи не йшов на компроміси заради грошей, але гроші прийшли до нього саме тому, що він залишався вірним собі.
Жан-Поль Готьє — не просто дизайнер. Це культурний феномен, що протягом п’яти десятиліть формував уявлення про моду, красу, гендер і свободу. Сміливість, креативність і відданість інклюзивності зробили його іконою не лише модної індустрії, але й сучасної культури загалом.
Він прийшов у цей світ хлопчиком з передмістя, який малював сукні замість того, щоб забавлятися іграшками, а залишить його легендою, чиє ім’я назавжди вписане в історію моди.
Колись, через багато років, модні історики писатимуть про кінець XX та початок XXI століття, й ім’я Жана-Поля Готьє сяятиме серед найяскравіших зірок на небосхилі моди. Поруч із Шанель, Діором, Сен-Лораном і Скіапареллі — у пантеоні тих, хто не просто створював одяг, а змінював саму його культуру та суть.
«Я ніколи не думав, що шокую людей.
Чи усвідомлював я, що це може бути шокуючим? Так. Але я просто хотів показати те, що вважав красивим. Краса — це не те, що ти носиш.
Краса — це те, як ти себе відчуваєш, коли це носиш. Якщо ти відчуваєш себе вільним — ти прекрасний»,
— казав Жан-Поль Готьє.
