Якби не дизайнером, майже зі 100% імовірністю він став би одним із найвеличніших театральних режисерів минулого століття. У його роботах були не просто краса та досконалість форм — у них були театральність і глибока метафоричність. Упродовж усього життя він невпинно писав оду жіночій красі, почасти романтичну та ніжну, почасти войовничу та сповнену фетишів.
Як і «його» жінки, які піддавалися метаморфозам на подіумі, він сам зазнав несподіваного перевтілення в житті. Й хоча публічно ніколи про це не шкодував, та близькі друзі знали: він ненавидів своє відображення.
Геніальний шоумен, неймовірний майстер крою і форми та один з найекстравагантніших дизайнерів XX століття — Тьєрі Мюглер.
Про його життєвий і творчий шлях ексклюзивно для Harper`s Bazaar розповів стиліст і fashion-колумніст Єгор Воронкін.
Тьєрі Мюглер народився у Страсбурзі 1948 року. Зростаючи творчою та витонченою натурою, з ранніх років він захопився танцями. У віці 9 років батьки віддали Тьєрі до балетної школи, а вже у 14 він виступав на сцені Національної Рейнської опери.
Окрім цього, хлопець навчався у Страсбурзькій школі декоративного мистецтва, де опановував малювання та ліплення з глини. Це стало фундаментом для його майбутнього рішення стати дизайнером одягу.
У 1968 році 24-річний Тьєрі Мюглер вирішив закінчити професійну балетну діяльність та вирушити до Парижа заради здійснення давньої мрії — створення власного світу. Як пізніше розповідав сам дизайнер, роки балетного навчання та вистав навчили його цінувати й розуміти мистецтво театрального виступу. Цей досвід заклав основу його майбутньої кар'єри та новаторського підходу до проведення власних показів.
«Коли ти на сцені, ти хтось інший»,
— казав Тьєрі Мюглер.
У Парижі він влаштувався оформлювачем вітрин бутика Gudule та розіслав свої ескізи до безлічі Модних домів. За два роки Мюглер вже розробляв одяг на замовлення для декількох великих Будинків прет-а-порте в Парижі, Мілані, Барселоні та Лондоні.
Трохи згодом він знайомився з Аззедіном Алаєю, який узяв молодого хлопця під опіку. Водночас Мюглер не боявся малювати та створювати образи, що різко йшли супротив загальноприйнятих тенденцій. У колекціях чітко промальовувався його стиль, що залишився впізнаваним у творчості Тьєрі протягом усього життя: гіпертрофовано широкі плечі, вузька талія та підкреслена лінія стегон і сідниць.
Говорячи про джерела його натхнення, можна сміливо сказати: це було щось на межі естетики 1940-х та 1950-х у поєднанні з футуристичними елементами костюмів із науково-фантастичних фільмів та культурою фетишів, що зробили вбрання дизайнера абсолютно позачасовими. Тьєрі Мюглер ставив для себе завдання створювати сильних жінок, сучасних амазонок та богинь у світі матріархату.
Розповідаючи про свої перші кроки у світі моди, сам Мюглер зазначав, що спочатку хотів створювати одяг «чистих паризьких силуетів»: маленькі чорні костюми, тренчі, сукні-русалки та пальта. Проте славу та впізнаваність йому принесла не паризька простота, а гротескна театральність його костюмів та шоу.
У 1973 році Тьєрі Мюглер дебютував з першою колекцією під власним ім'ям. Інвестором бренду став бізнесмен Ален Карадек, який узяв на себе усі витрати та організацію шоу у рамках Тижня моди в Парижі. Колекція отримала назву Cafе de Paris та поєднувала в собі витонченість та урбаністику, подібну тій, що пропонували Клод Монтана й Аззедіна Алайя. Це був новий погляд на класичні силуети та підкреслена сексуальність у поєднанні з лаконічністю і архітектурністю крою.
Як часто казав сам Мюглер, у моді його особливо приваблювали роботи Крістіана Діора, Крістобаля Баленсіагі, Чарльза Джеймса та британця Оссі Кларка. Проте він сам прагнув створити особливу квінтесенцію з жіночності, сексуальності, романтизму та брутальності.
Лінійку Cafе de Paris надзвичайно схвально прийняли і журналісти, і критики, а байєри провідних магазинів Парижа вишикувались у довжелезну чергу до шоуруму дизайнера. Однак з виробництвом були суцільні проблеми: не налагоджені стосунки з підрядниками, відсутність власних потужностей і дефіцит персоналу практично поставили хрест на глобальних продажах першої колекції Дому.
Тоді Тьєрі стало зрозуміло, що необхідно перезапускати бренд самостійно, але спершу — налагодити усі процеси виробництва та логістики сировини і товарів. Мюглеру довелося позичити гроші у батьків і взяти великий кредит у банку.
«Мені довелося протягом трьох років працювати, не покладаючи рук, та навіть не думати про вихідні чи відпустку, аби окупити витрати та розрахуватися з банком»,
— пізніше зазначав дизайнер.
Розвитку кар'єри Мюглера допомогла найвпливовіша модна редакторка того часу — Мелка Трентон, яка очолювала Depeche Mode. У 1976 році вона запросила Тьєрі продемонструвати свої роботи на виставці у Токіо, організаторами якої виступив Shiseido. Роботи молодого дизайнера настільки припали до душі критикам і редакторам глянцю, що вони одразу ж охрестили його своїм новим улюбленцем, а Shiseido запропонував дизайнеру інвестиційний проєкт для розвитку бренду.
За два роки Тьєрі Мюглер відкрив свій перший бутик у Першому окрузі Парижа, тоді ж продемонстрував і першу чоловічу колекцію.
Spirale Futuriste («Футуристична спіраль»), осінь-зима — 1979/80
Популярність дизайнера зростала, його одяг все частіше зʼявлявся на сторінках модних видань, а до ательє стали вчащати зіркові клієнти. Проте любов Мюглера до сексуалізації робіт не всім була до смаку. Здебільшого дизайнера критикували феміністки, називаючи його одяг сексистським.
Так у 1982 році в одному з паризьких видань модна критикиня написала:
«Усі зусилля зі звільнення жінок від ролі сексуальних об'єктів пішли коту під хвіст за 10 днів паризьких показів весна-літо…».
Проте Мюглера це анітрохи не зачепило, він знав, чого хоче і яким саме бачить майбутнє свого бренду.
«Мене завжди захоплювала найкрасивіша тварина на Землі — людина»,
— говорив Тьєрі Мюглер про процес своєї роботи.
Дизайнер прагнув створити для клієнтів одяг, що перетворював його власників на футуристичних, фатальних особистостей, чиїми надздібностями були вміння спокушати та впевненість у собі.
У 1984 році Тьєрі представив перший в історії показ для відкритої публіки. Гостями шоу Le Zenith стали понад 6000 осіб, більшість з яких були звичайними людьми, які нічого не розуміли в модній індустрії, проте мали 26€ на вхідний квиток. Показ спонсорували давні друзі Мюглера — Shiseido.
На той момент це було по-справжньому новаторське рішення. З кулуарної та закритої для широкого загалу висока мода стала об’єктом попкультури, яким могли надихатися всі.
Ескіз образу Архангела Гавриїла з колекції 1984 року
«Сьогодні є два способи проводити модні покази: або дуже тихо та конфіденційно, або так, як це роблю я. Мені здається, публіка віддає перевагу другому»,
— коментував своє рішення Тьєрі Мюглер.
Оформленням шоу дизайнер займався самостійно, він вигадав освітлення та величезний подіум з руками, що ніби обіймав глядачів. Хореографію виходу моделей Мюглер також поставив самостійно. Шоу відкривала модель Пет Клівленд — вона погодилася приміряти на себе роль Богородиці й спустилася на подіум прямо зі стелі, будучи на шостому місяці вагітності.
Пет Клівленд в образі Богородиці, 1984 рік
У 1989 році на одному зі світських заходів Тьєрі Мюглер познайомився з виробником корсетів Mr. Pearl (він же Марк Ерскін-Пуллін) та запропонував попрацювати над його майбутнім показом. Цей досвід настільки сподобався обом дизайнерам, що вони продовжили співпрацювати протягом багатьох років, створюючи культові корсети з вінілу, металу, латексу, штучного хутра та діамантів.
Mr. Pearl працює над кутюрним вбранням з лінійки 1998 року
Зібравши численну кількість відданих шанувальників і досягнувши статусу улюбленця супермоделей і знаменитостей, у 1990-х роках Mugler став одним з найкомерційніших дизайнерів свого часу і продавався по всьому світу: від Лондона і Парижа до Токіо та Нью-Йорка.
У 1992 році французький Синдикат високої моди запропонував Мюглеру вступити в їхні ряди та випустити першу кутюрну колекцію. У ній дизайнер об'єднав елементи наукової фантастики та свої фірмові силуети пісочного годинника, відтворивши образи у латексі і тканинах, що нагадували чи то луску, чи то панцир. Разом із 20 швачками Мюглер працював над колекцією трохи більше двох місяців, залишаючи на сон буквально кілька годин на добу.
Показ відбувся у паризькому готелі Ritz. За задумом Мюглера його перша колекція Haute Couture мусила сподобатись «і Майклу Джексону, і Першій леді Франції Даніель Міттеран». Остання на той момент вже була постійною клієнткою бренду та часто з'являлася на публіці в сукнях від Thierry Mugler.
Відгуки про колекцію були блискучими, критики один перед одним розхвалювали «графічну точність форм» і «складну архітектурність силуетів», подарувавши дизайнеру престижну репутацію у світі Haute Couture.
«Думка про те, що потрібно місяцями вдосконалювати одну сукню, викликала в мене захват, — розповідав Тьєрі Мюглер. — Мене називали провокаційним, і я не одразу зрозумів чому. Я не хотів просто шокувати, я хотів струсити модну спільноту та пресу, які ставилися до себе надто серйозно».
Єва Герцигова у вбранні з кутюрної колекції 1992 року, Еллен фон Унверт
Протягом своєї кар'єри дизайнер випустив не один десяток образів, які назавжди увійшли до історії моди. Серед найзнаковіших — корсет-мотоцикл, представлений на показі Spring/Summer — 1992.
Створена у співпраці з Mr. Pearl, сукня-корсет була прикрашена металевими вставками, вогняними візерунками та навіть бічними дзеркалами і ручками керма, що переходять у китиці- батоги. 17 років по тому Бейонсе звернулася до Тьєрі та отримала дозвіл узяти цей костюм для свого туру I Am… 2009 року. За словами костюмера співачки, вона побачила цю неймовірну роботу на виставці Superheroes Метрополітен-музею, та сказала: «Я хочу, щоб він мене одягав».
Бейонсе у корсеті-мотоциклі, світовий тур I Am… 2009 року, Пітер Ліндберг
Крім роботи над своїм брендом, Мюглер також випустив кілька книг, зокрема, Thierry Mugler: Photographe та Thierry Mugler: Fashion Fetish Fantasy.
Також Мюглера завжди цікавив кінематограф. У 1993 році він розробив костюми Демі Мур для фільму «Непристойна пропозиція», а також брав участь у створенні багатьох кліпів та короткометражних стрічок, працював над костюмами для опери, театральних постановок, знаменитого Cirque du soleil та концертних турів кількох музикантів.
Одним із найвідоміших проєктів Мюглера того періоду став кліп Джорджа Майкла Too Funky. Мюглер особисто розробив сценарій, виступив режисером та, звісно ж, художником з костюмів. У відеоролику, що вийшов на екрани у 1992 році, Джордж Майкл постав у ролі режисера, що зняв модний показ Mugler з його улюбленими супермоделями в головних ролях. Кліп був приурочений до дня боротьби зі СНІДом, тому всі моделі та й сам дизайнер працювали безкоштовно.
Того ж року Тьєрі Мюглер випустив дебютний парфум свого Модного дому під назвою Angel, що став першим в історії гурманським ароматом. Ідею, яку дизайнер виношував понад 13 років, вдалося втілити під керівництвом відомого парфумера Олів'є Креспа. Впізнаваним став не лише аромат, а й флакон у вигляді зірки, зроблений за спеціальною технологією у старовинній скляній майстерні Verreries Brosse.
Angel одразу ж назвали культовими парфумами нового покоління. Пізніше Mugler продовжив розширювати лінійку: у 1996 році в продажі з'явився аромат Angel Men, а у 2005-му — Alien.
Тьєрі Мюглер і Даяна Росс на Saks Fifth Avenue під час презентації парфуму Angel
Одним із найвидовищніших показів як в історії Дому Mugler, так і в історії моди по праву вважається кутюрне шоу весна-літо — 1995 на честь 20-річчя бренду. Організацією та режисурою шоу займався сам дизайнер. Воно відбулося в легендарному паризькому Cirque d’Hiver у богемному та андеграундному Одинадцятому окрузі Парижа.
Для показу Тьєрі побудував гігантську білу декорацію з двома подіумами на двох рівнях і задником у вигляді зірки, що повторював форму флакона аромату Angel. Шоу тривало майже годину, протягом якої дизайнер показав 300 луків і всіх своїх улюблених моделей і муз різних епох: Кармен Делль’Орефіче, Верушку, Джеррі Холл, Наомі Кемпбелл, Єву Герцигову, Кейт Мосс, акторок Тіппі Хедрен, Джулі Ньюмар і навіть Патті Герст.
Клаудія Шиффер, Надя Ауерман, Лінда Євангеліста, шоу з нагоди 20-річчя Mugler
Одним зі знакових елементів колекції стала сукня The Venus Dress, натхненна картиною Сандро Боттічеллі «Народження Венери». 26 років по тому цю сукню знову обговорюватиме весь світ після появи в ній Cardi B на церемонії вручення премії «Ґреммі».
Ще одним знаковим костюмом з того показу вважається Robot Woman, що закріпив за Мюглером звання одного з революційних дизайнерів того часу.
Образ із показу Mugler, 1995 рік
Зендея у вінтажному костюмі Тьєрі Мюглера 1995 року на прем'єрі фільму «Дюна. Частина друга» в Лондоні
Не менш культовим для дизайнера став образ із колекції осінь-зима — 1997: авдиторію вразила модель, що нагадувала скоріше дику істоту, ніж жінку. Голову дівчини прикрашало довге пір'я, очі підкреслювали яскраві жовті лінзи, а сама вона була вдягнена в ще один неймовірний корсет від Mr. Pearl.
«Це було щось між рибою, птахом та звіром, — згадував Mr. Pearl. — Напевно, це був мій найнапруженіший проєкт. Ми витратили на нього шість тижнів цілодобової роботи. Були денні та нічні зміни. Над цим костюмом працювали двадцять людей».
Образ із колекції осінь-зима — 1997/98
І хоча як одяг, так і косметична лінія Mugler користувалися попитом, з часом бренд почав переживати кризу. У 1997 році косметична компанія Clarins стала мажоритарним акціонером будинку Mugler, викупивши понад половину акцій компанії. Однак злиття з великою фірмою та необмежена кредитна лінія не допомогли бренду втриматися на плаву, і 2002 року Тьєрі Мюглер оголосив про закриття Дому, вирішивши залишити модну індустрію.
«Мода — це чудово, це як 3D мистецтво на людині. Але сьогодні цього мені недостатньо, тож я вирішив творити в інших сферах. Мода для мене стала недієвим інструментом, але парфумерія цікавить досі»,
— коментував своє рішення Мюглер.
Кутюрна колекція 1997 року
Ще однією причиною, за словами Тьєрі, стало творче виснаження.
«Однією з причин, через яку я залишив моду, було те, що за 20 років безсонних ночей, створюючи супергероїв і супергероїнь, я зовсім розвалився. Дійшло до того, що мене стало дратувати те, що я покращую інших, принижуючи себе, і я сказав собі: «Досить цих нісенітниць — тепер я піклуватимуся про себе і стану таким, яким був у дитинстві: сильним, фізично розвиненим, веселим борцем. Не забувайте, що я танцював упродовж 15 років і мав відмінне тіло».
Та злі язики казали, що на тлі тренду на андрогінність ліній, що набирав обертів, як у Helmut Lang та Calvin Klein, роботи Мюглера стали надмірно сексуальними та провокативними, і вже не відповідали попиту авдиторії.
У 2003 році Clarins оголосив про закриття всіх ліній одягу Mugler, залишивши лише розділ парфумерії, що й досі користувалася успіхом. Нею, як і раніше, займався сам Тьєрі.
Щоправда, «анабіоз» Mugler тривав недовго, і вже у 2010 році бренд знову відкрився, але під керівництвом нового креативного директора Нікола Формікетті — колишнього костюмера Леді Гаги. Саме він був автором сукні з мʼяса. Протягом роботи у Mugler Нікола запустив лінію аксесуарів, залучив нову, молодшу аудиторію і започаткував процес комунікації та колабораціі з блогерами й інфлюєнсерами. Однак самої лише медійності та епатажу виявилося недостатньо, і за два роки Формікетті віддав цю посаду своєму наступнику.
«Переді мною стояло завдання оживити будинок, залучити нове покоління та нову авдиторію — ту, яка дізнавалася про моду в інтернеті. Я дуже сподіваюся, що новому поколінню сподобалося те, що ми зробили, і воно оцінило наше прагнення демократизувати високу моду»,
— йшлося в офіційній заяві Ніколи Формікетті.
У грудні 2012-го креативним директором бренду став Давид Кома, лондонський дизайнер грузинського походження, в якого на той момент вже функціонував власний бренд.
У своєму першому інтерв'ю на посаді креативного директора Давид заявив, що хоче, аби в його одязі жінки відчули себе «зухвалими, крутими та спортивними». Кома працював над колекціями нового Mugler трохи більше чотирьох сезонів, встигнувши отримати зіркових клієнтів, таких як Ріанна, Бейонсе та Меган Фокс.
Йому на зміну прийшов Кейсі Кедуолладер. За плечима нового креативного директора вже була робота в Narciso Rodriguez, Loewe, J. Mendel та Acne Studios.
Сам же Тьєрі Мюглер практично повністю зник зі світської арени аж до 2007 року, коли він вперше знову зʼявився на публіці та оголосив про зміну свого імені на Манфред (друге імʼя, дане йому при народженні), та роду занять на професійного культуриста.
Як розповідала помічниця дизайнера, він кожен день проводив у спортзалі по три години та був змушений найняти швачку, аби перешити увесь свій одяг, під свої нові форми.
Манфред Т. Мюглер
Низка фізичних травм після двох аварій на мотоциклі та нещасний випадок у спортзалі, що майже повністю знищив обличчя Тьєрі через падіння на голову штанги, спонукали його звернутися до пластичної хірургії.
«Коли він потрапив у другу аварію, то спитав хірурга, чи не може той зробити процедуру “цікавішою” та додати частину кістки зі стегна йому в підборіддя, аби воно мало більш мужній вигляд»,
— згадувала помічниця.
У 2009 році ім'я Тьєрі Мюглера знову повернулося на перші шпальти модних видань: це була новина про те, що він стане креативним консультантом Бейонсе під час підготовки її нового туру I Am… Тьєрі розробив костюми для танцювальної трупи і самої співачки та виступив режисером-постановником декількох номерів, зокрема, фіналу шоу.
«Тьєрі Мюглер — це сила гламуру і потяг прямо в майбутнє, — сказав у 2010 році Нікола Формікетті, який на той момент обіймав посаду креативного директора Mugler. — Він був богом для наступних поколінь модної індустрії. Він поєднував попмузику та високу моду, за допомогою стилю розповідав історії та змішував фантазію й реальність».
Наступним гучним проєктом Мюглера стало шоу Mugler Follies, наповнене технологіями, фантазіями та еротизмом, поставлене для Thеаtre Comеdia. У виставі брали участь моделі, акробати, танцюристи та музиканти.
У 2019 році дизайнер одягнув Cardi B у три архівні образи для премії «Ґреммі» і створив ексклюзивну «мокру» сукню для Кім Кардаш'ян, у якій вона прийшла на Met Gala.
Cardi B у The Venus Dress
Кім Кардаш’ян у «мокрій» сукні
Довгі роки Мюглер відмовлявся від пропозицій музеїв зібрати ретроспективу його робіт, але 2019-го все ж таки погодився на свою першу персональну виставку — її організував Монреальський музей витончених мистецтв. Незабаром після неї модна еліта заговорила про велике повернення Mugler на модну арену. Того ж року права на бренд викупила компанія L'Oréal.
23 січня 2022 року Манфред-Тьєрі Мюглер помер у себе вдома. Як повідомила його асистентка, 73-річний дизайнер пішов з життя через «природні причини».
«Ти змінив наше сприйняття краси, впевненості, репрезентації та самодостатності, — написав Кейсі Кедуолладер у своєму Instagram, дізнавшись про смерть маестро. — Твоя спадщина відчувається у всьому, що я роблю сьогодні. Спасибі тобі».
У 2023 році під керівництвом Кедуолладера Mugler випустив колаборацію зі шведським гігантом світу fashion — H&M, яку по всьому світу розкупили за лічені години. До колекції увійшли силуети з архівних робіт самого Тьєрі та нові моделі від Кейсі.
Сьогодні спадщина Тьєрі Мюглера живе у творчості Кедуолладера, переосмислена та адаптована до смаків сучасного споживача. Mugler від Кейсі став менш театральним та авангардним, проте, як і раніше, він дарує своїм власникам сексуальність, впевненість у собі та силу змінити світ. Усе те, чого так прагнув Мюглер.
