Цього вересня Ніколя Жескьєр учергове повертається до легендарної паризької локації — до Cour Carrée у Луврі. Саме тут він представив свою першу колекцію для Louis Vuitton у 2014 році, відсвяткував 10-річний ювілей на посаді креативного директора Дому у березні 2024-го, а тепер проводить чергове шоу, аби продемонструвати свіжий старт і почати новий розділ у своїй кар’єрі.
Ніколя заходить у свою «нову еру», вшановуючи спадщину Дому, а саме — виготовлення валіз, з якого розпочався бренд Louis Vuitton. Тож для презентації колекції весна-літо — 2025 було виготовлено подіум з понад 1000 різноманітних валіз. Аби справити на глядачів ще більш захопливе враження, на локації було споруджено дзеркальну конструкцію, що відображала велич історичної архітектури довкола.
Рушійною силою колекції стали контрасти: ретростиль і футуризм, легкі тканини й чіткі силуети, пластичність ліній і структурованість. Ніколя Жескьєр прагне демонструвати гостру делікатність, ефірну розкіш, гнучкість структури — протилежності, що притягуються, й співіснують у гармонії. У цьому втілюється ідея взаємодії м’якості й сили.
«Французька мода є потужною м’якою силою, що випромінює традицію savoir-faire (ноу-хау), art de vivre (мистецтво життя) — культурну унікальність. Якщо трактувати буквально, м’яка сила також є захопливим оксюмороном. Як примирити два антагоністи — м’якість і силу?»
— запитує дизайнер.
У цьому незвичному симбіозі народжуються сукні з грайливими об’ємами та принтами епохи 1980-х років, оздоблені вишитими деталями, напівпрозорі сукні максі з «важким» об’ємним намистом, плісировані сукні максі з жорстким жакетом поверх тощо.
Повага до мистецтва виявлялася не лише у виборі локації, а й у деяких аутфітах, зокрема, створених у колаборації з художником Лораном Грассо. Декілька його робіт із серії Studies into the Past («Дослідження минулого») були презентовані у вигляді принтів на одязі. Працюючи над картинами, він надихався полотнами видатних митців XV-XVI століття, зокрема, Сандро Боттічеллі та Пітера Брейгеля Старшого. Водночас у кожну зі своїх інтерпретацій він додавав нехарактерні для живопису тієї доби зображення, як-от полярне сяйво чи клуби диму. Лоран Грассо міркує про сприйняття нами реальності іншої епохи, а Ніколя Жескьєр інтегрує його роздуми у шовкові топи, доповнені сучасними спідницями зі срібною або золотою бахромою з кристалів.
