У новій кутюрній колекції дизайнерка Айріс ван Герпен використала плазму, працювала з прискорювачем часток і вперше дозволила силам природи завершити дизайн сукні.
Коли фізика стає співавтором
Айріс ван Герпен давно називають дизайнеркою майбутнього. Але цього сезону вона зробила крок ще далі — вперше дозволила завершити кутюрний виріб не людині, а... самій фізиці. На Тижні високої моди в Парижі дизайнерка представила колекцію Sonic Starquakes («Звукові зорятруси»), натхнену вібраціями зірок, турбулентністю плазми, спіральними галактиками та вибухами наднових.
«Ця колекція — про сили, які щодня впливають на нас, хоча ми майже нічого про них не знаємо і не можемо їх контролювати», — пояснює ван Герпен.
Саме ця думка стала основою не лише концепції, а й процесу створення колекції. Найбільшу увагу привернула сукня Fractal Universe. За кілька днів до показу її помістили всередину прискорювача часток, де матеріал накопичив електричний заряд. Після цього вбрання кріогенно заморозили, перетворивши його на своєрідний резервуар енергії. Команда планувала, що ефектний розряд блискавки відбудеться просто під час дефіле.
Проте все сталося інакше. За кілька ночей до показу сукня почала розряджатися самостійно. Електрони проклали крізь матеріал мережу тонких світлових каналів, залишивши у його структурі неповторний візерунок.
«Вислизнувши з-під людського контролю, заряджені електрони самі визначили остаточний вигляд вбрання. Фінальний жест творення належав не руці майстрині, а невидимій універсальній силі, вплетеній у тканину самого космосу», — говорить дизайнерка.
Кутюр із плазми
Не менш амбітним став образ Helix Nebula, натхнений знаменитою планетарною туманністю, відомою як «Око Бога».
фото: NASA, ESA, and C.R. O'Dell (Vanderbilt University)
У ньому дві скульптурні форми з видутого вручну скла заповнені світною плазмою — четвертим станом матерії, з якого складаються блискавки, полярне сяйво та зорі. Плазма реагує на дотик і електромагнітне поле людського тіла, тому під час примірки людина буквально стає частиною електричної системи сукні. Навколо скляних елементів вручну закріплено близько десяти тисяч мікросфер зі скла, які поступово змінюються в розмірі, створюючи ефект живої космічної матерії.
«Роками мене приваблювала ідея створити вбрання, зіткане із самої енергії. Скло і тюль поки що утримують плазму на землі, але ми стали на крок ближче до кутюру, який існуватиме майже як атмосфера», — каже ван Герпен.
Попри футуристичні експерименти, колекція залишається демонстрацією виняткової кутюрної майстерності. Оксамит тут вирізаний лазером у хвилясті структури, які продовжуються ручною вишивкою на шкірі. Органзу й шифон вручну викладено у широкі півкола на каркасах із вуглецевого волокна, а палітра переходить від чорного й сапфірового до туманно-зеленого, сталево-грозового та глибокого відтінку nebula red.
У показі взяла участь українська супермодель Алла Костромічова, за плечима якої робота з кутюрними колекціями — від Givenchy часів Ріккардо Тіші та Dior під керівництвом Джона Гальяно. Робота на подіумі для нідерландського бренду Iris van Herpen стала для Алли новим досвідом:
Мені дуже імпонує сама дизайнерка та засновниця бренду Айріс ван Гарпен. Вона якась неземна. Неземна саме в плані енергії: дуже спокійна, піднесена, тендітна. Саме тому вона працює в парі зі стилістом, який бере на себе той аспект роботи, де потрібно бути вимогливим, можливо, навіть авторитарним. А вона — абсолютна творчість.
Айріс вдається переносити своє сприйняття світу, ось цю свою легку, майже невагому душевну організацію в колекції. Справді відчувається, що вона робить це з глибини своєї душі, а не тому, що так правильно з комерційної чи маркетингової точки зору, — поділилася Алла.
Де закінчується майстерність і починається природа
Утім, головний експеримент колекції — не технологічний. Якщо традиційно останній штрих у кутюрі належить майстру, то цього разу Айріс ван Герпен свідомо поступилася цією роллю природі. Остаточний вигляд однієї із суконь сформували не ескіз і не рука кутюр'є, а процес, який неможливо було повністю передбачити чи контролювати. Саме тому Sonic Starquakes виявилася не лише колекцією про космос, а й роздумом про межу між людською майстерністю та силами, які завжди будуть більшими за нас.
Авторка: Дар’я Найдюк
