Вільні форми, прості конструкції, що огортають тіло, номадські мотиви та сучасне звучання — в центрі уваги колекції SS’27 від POUSTOVIT опинилися українці, які втратили дім та вимушені шукати нову ідентичність у процесі постійного руху. Звертаючись до історії та мотивів пошуку нової опори, Лілія Пустовіт створила колекцію на перетині натуральних барвників, східних традицій, роботи з тушшю та каліграфії.
Ліліє, розкажіть, що стало поштовхом до створення колекції?
Поштовхом до візуальних рішень стала чайна церемонія в Португалії під музику Jon Hopkins. У стані між сном і реальністю я побачила людей як ієрогліфи — знаки, де одяг формує зміст.
Образи поступово перетворилися на текст, зокрема вірш Юрка Іздрика «Інший», який для мене про зв’язок з іншим і пошук себе через нього — аж до духовного виміру.
Якою стала візуальна мова SS’27?
SS’27 глибока та надихаюча, як тонкі східні прянощі та загадкове номадство.
Провідними кольорами стали темний синій як туш, кармінний як печатка і молочно-бежевий як папір. Вони влучно та лаконічно розповідають про головні образи колекції на рівні асоціацій.
Основним фокусом SS’27 стали легкі тканини та великі прості форми, що обгортають тіло.
Як ідея образів продовжилася в аксесуарах?
Сама ідея образів знайшла своє продовження в ювелірних виробах, створених для показу в творчій колаборації з Sholomytska.
Ліліє, якби колекція мала своє звучання, який саундтрек це міг би бути?
Музика з’явилася ще до ідеї колекції — під час тієї ж чайної церемонії звучав LateNightTales: Jon Hopkins. Ключові треки: Holy Other «Yr Love», Teebs feat. Rebekah Raff «Verbena Tea» і Nils Frahm «More». Окремого саундтреку для цієї історії не потрібно — він уже існував із самого початку.
І вже майже символічно, що саме зараз я побачила відео, де Річард Гір читає цей текст Іздрика англійською. Ніби дуже особиста для мене історія раптом отримала ще одне, універсальне звучання.
