У межах серії інтерв’ю з дизайнерами — учасниками Ukrainian Fashion Week — говоримо з Надею Дзяк про колекцію «Їхніми очима». Про дитяче бачення світу, мистецтво, українських дітей, які дорослішають під час війни, та моду як спосіб розповідати ці історії світу.
Надю, нова колекція ніжна та мрійлива. Що саме надихнуло вас створити «Їхніми очима»?
Історія української художниці Анастасії Єршової та її маленької доньки Уляни, яка народилася вже під час повномасштабної війни. Мене дуже вразило те, як Анастасія дозволяє доньці продовжувати свої картини — домальовувати їх так, як вона сама бачить і відчуває світ. Доросла рука починає роботу, а потім у неї входить абсолютно вільне дитяче бачення — свої лінії, кольори, образи.
Мене взагалі завжди захоплювало те, як діти дивляться на світ — без наших дорослих правил, без розуміння того, що щось має бути «правильним» чи «неправильним». Вони можуть побачити красу там, де ми пройдемо повз, поєднати кольори, які дорослий, можливо, ніколи не наважився б поєднати, провести абсолютно несподівану лінію. Саме ця свобода дитячої уяви багато в чому стала основою колекції «Їхніми очима».
Для мене було важливо не лише передати цей дитячий погляд через одяг. Цією колекцією я хотіла ще раз нагадати світові про українських дітей, які сьогодні живуть і дорослішають під час війни.
Як вам вдалося настільки точно передати дитячу наївність та водночас дорослу меланхолію в колекції?
Я багато спілкувалася з Анастасією. Вона розповідала мені про доньку, про те, як Уляся домальовує її роботи й абсолютно по-своєму продовжує те, що почала мама. Мене особливо вразила одна історія. Після страшної ночі обстрілів Анастасія написала картину, в якій було багато болю, а потім дала її домалювати Улясі. І маленька Уляся додала туди щось своє — свої лінії, своє бачення, своє дитяче світло. Для мене в цьому дуже багато сенсу. Я багато дивилася на дитячі малюнки — на свободу лінії, випадковість мазка, несподівані поєднання кольорів. На те, як дитина взагалі не боїться вийти за межі форми або зробити щось «неправильно». Мені дуже близька ця свобода.
Окремо я досліджувала меланж і сам принцип змішування та нашарування кольорів: як один відтінок може перетікати в інший, як різнокольорові нитки зустрічаються в одній фактурі та створюють новий, трохи непередбачуваний малюнок. Мені це дуже нагадує роботу з фарбою — коли кольори накладаються один на одного, змішуються, але водночас кожен залишається видимим.
Розкажіть трохи більше про вибір кольорової гами та матеріалів для колекції. Які техніки ви використовували під час роботи?
Основою палітри стали дуже м’які відтінки — ванільний, молочний, слонова кістка, теплий бежевий. На цьому спокійному тлі несподівано з’являються бірюзовий і ніжний м’ятний.
Для мене було важливо передати відчуття дитячого малюнка, де колір може виникнути абсолютно інтуїтивно, без якихось правил. Тому в колекції з’явився і прозорий мультиколірний горох, який нагадує акварельні плями та нашарування фарби. Ніби дитина просто торкнулася тканини пензлем і залишила на ній свій слід. Вперше ми так активно працюємо з меланжевим трикотажем. Але для мене було важливо не просто використати нову фактуру, а пропустити її через ДНК NADYA DZYAK. Ми працювали з трикотажем у незвичній техніці, надаючи йому форму та створюючи характерні для бренду лінії, об’єми й спіралі. А саме поєднання різнокольорових ниток знову нагадує нашарування фарби та перетікання одного відтінку в інший.
Ще одним важливим експериментом став денім. Ми використали нову ензимну обробку, завдяки якій він набув особливого піщано-коричневого відтінку і зовсім іншого, більш літнього звучання.З нього ми створили жакети з акцентованою широкою лінією плечей, корсети з об’ємними басками, капрі зі шнурівкою та джинси із заниженою талією і нашими фірмовими графічними воланами.
