Що залишається від людини, коли зняти всі соціальні ролі, статуси та очікування інших? Саме це питання стало відправною точкою для колекції Andreas Moskin SS’27 Awakening the Self, присвяченої поверненню до власного «я». У новому сезоні Андрій Моськін та Андреас Білоус звертаються до психології Карла Юнга, історій людей після травм і теми прийняття себе теперішнього. В межах «Анатомії колекції» креативні директори розповідають про концепцію SS’27, архітектурні силуети, контраст конструкцій і пластичних тканин та музику, яка стала фінальною крапкою показу.
Що стало відправною точкою для колекції Awakening the Self? Чому саме тема «самості» стала її основою?
Точкою відліку стало спостереження за тим, як легко людина протягом життя обростає різними версіями себе — професійними ролями, статусом, очікуваннями інших, уявленнями про те, якою вона «має» бути. І в якийсь момент виникло питання: що залишається, якщо все це зняти?
Так з’явилася Awakening the Self. Нас цікавило не перевтілення людини в когось нового, а протилежний процес — повернення до того, що в ній уже було. Тому пробудження для нас — це момент, коли нарешті перестаєш намагатися бути іншою людиною.
І, мабуть, сьогодні ця тема відчувається особливо гостро: коли зовнішній світ постійно змінює обставини твого життя, питання «що в мені залишається моїм?» стає дуже особистим.
Що стало вашим головним інструментом дослідження — саморефлексія чи робота з документальними джерелами?
Ми зверталися до психології Карла Юнга і його роздумів про шлях людини до власного цілісного «я» — поступове відокремлення себе справжнього від соціальних ролей і масок.
Але для нас було важливо не буквально ілюструвати психологічну теорію одягом. Ми сприймали її радше як інтелектуальну точку відліку, а далі досліджували тему через реальних людей і власні спостереження: коли людина почувається найбільш собою, що дає їй силу, а що, навпаки, змушує себе приховувати?
Окремою частиною показу стали моделі, які користуються протезами. Як їхні історії пов’язані з концепцією колекції?
Окремим пластом стали історії людей, чиє життя змінилося після травми. Саме тому в показі з’являються моделі, які користуються протезами.
Для нас їхні історії говорять не про повернення до себе колишніх, а про прийняття себе теперішніх. Це дуже точно передає головну думку колекції — повернення до себе не завжди означає повернення назад.
Як концепція Awakening the Self трансформувалася у силуети та конструкції колекції?
Одним із провідних елементів образів Andreas Moskin був і залишається архітектурний лацкан, який ми навмисно збільшили у виробах нового сезону.
Нам було цікаво працювати з контрастами — жорсткими конструкціями та пластичною тканиною, відкритим тілом та охайною геометрією виробів. Саме через ці протилежності ми шукали баланс між структурою і свободою, зовнішньою формою та внутрішнім станом.
У колекції поєдналися жіноча та чоловіча лінійки. Натуральна вовна, шовк, сатин і невагомі тканини працюють разом із чіткими плечима, гіперболізованими вилогами, витягнутими вертикалями та скульптурними силуетами.
Яку роль у колекції відіграють аксесуари?
Образи доповнили upcycled-прикраси. Для нас було важливо, щоб вони не просто завершували образ, а продовжували його ідею — працювали в діалозі з формами та конструкціями одягу.
Наприкінці показу прозвучала композиція «Небо» MÉLOVIN. Чому ви обрали саме її?
Для нас важлива навіть не конкретна пісня, а драматургія звуку: на початку він має відчуватися стриманим, майже внутрішнім, а поступово ставати все більш відкритим та емоційним.
Так само відбувається пробудження людини — воно рідко починається гучно. Спочатку це майже непомітне внутрішнє відчуття, яке поступово стає неможливо ігнорувати. Тому фінальне «Небо» для нас — це момент, коли внутрішній голос, навколо якого побудована вся колекція, нарешті стає чутно назовні.
