Романтична драма «Привіт, смутку» канадської режисерки Дурги Чу-Боуз заснована на однойменному творі французької письменниці Франсуази Саган, що став літературною сенсацією і приніс їй міжнародну популярність. Це дебютний роман авторки, що вийшов у 1954-му, коли їй було всього 19 років.
Книга розказує про молоду дівчину Сесіль, що відпочиває на віллі свого батька на французькій Рив'єрі. Героїня рано залишилася без матері, довгий час провела у католицькому пансіоні й тепер прагне просто насолоджуватися життям. Батько дівчини Реймонд має молоду коханку Ельзу. Згодом на віллу також прибуває близька подруга покійної матері Сесіль — Анна.
Після появи неочікуваної гості життя героїв змінюється. Батько Сесіль розлучається з Ельзою та планує одружитися з Анною. Жінка намагається взяти життя Сесіль під контроль, що зовсім не подобається дівчині. Щоб здобути омріяну свободу, героїня готова на все і намагається зруйнувати стосунки батька з Анною. Це призводить до трагічних наслідків. Нова екранізація, як і роман, зачіпає питання інтимності та довіри, самотності, співзалежності та небезпечних наслідків маніпуляцій. Дія стрічки переноситься в сьогодення, до містечка Кассі у французькому Провансі.
Роль 17-річної Сесіль у фільмі виконала Лілі Макінерні, а образ Анни втілила на екрані лавреатка премії «Золотий глобус» та номінантка на «Оскар» Хлоя Севіньї, зірка незалежного кіно, відома своєю любов'ю до моди та яскравим особистим стилем. Також у картині зіграли данський актор Клес Банг, Наіля Арзун та Аліоха Шнайдер.
Стрічка, світова прем'єра якої відбулася на Міжнародному кінофестивалі в Торонто, цікава не лише завдяки літературному сюжету та акторським роботам, а й завдяки декораціям і костюмам, що відображають характери й емоції головних героїв.
Режисерка фільму Дурга Чу-Боуз підкреслює, що команда хотіла створити позачасовий настрій, який водночас відчувався б дещо дивним, знайомим глядачу, але не до кінця реалістичним. Жіночі образи відтворюють внутрішній стан Анни, Сесіль та Ельзи — від легкої безтурботності та ніжності до вразливості. «Ми прагнули створити романтичну атмосферу, і дизайн костюмів був, у певному сенсі, ключем до цієї романтики», — ділиться Дурга Чу-Боуз.
Серед найяскравіших образів стрічки винна сукня з драпіруванням та вирізом на спині, у якій з'являється Анна (Хлоя Севіньї) у ключовій сцені, — символ вишуканості, зрілості, але також і внутрішнього надлому та драматизму. Не менше говорить про свою власницю і шовкова сукня кольору шампань зі спідницею-балоном, яка є втіленням безтурботності, юності та бажання Сесіль (Лілі Макінерні) отримувати насолоду від життя.
Обидва образи створила ліванська дизайнерка Синтія Мерхедж, засновниця бренду Renaissance Renaissance. Їхня фактурність здається привабливою і водночас схожою на броню.
Також у команді працювала художниця по костюмах Міяко Белліцці, відома завдяки роботі над стрічками «Гарні часи» (2017) та «Неограновані коштовності» (2019) братів Сефді. Крім суконь Синтії Мерхедж у фільмі можна побачити класичні вінтажні речі, що були придбані в Парижі.
Обговорення одягу героями та його символізм є важливим ще й через те, що Анна — дизайнерка, яка розробляє його сама та дарує Сесіль (Лілі Макінерні). Анна — перфекціоністка і має свої правила, однак у ній також багато глибини й ніжності, що межує з обережністю і чутливістю. Сесіль на противагу їй здається невимушеною, легкою та розслабленою, коли блукає будинком у купальнику та оверсайз-поло, однак вона також має свої таємниці й темні сторони.
«Ми хотіли, щоб це була сюрреалістична історія, яка могла відбуватися в минулому або ж у сьогоденні, але ти точно не знаєш цього», — зазначає Міяко Белліцці. Щоб досягти своєї мети, художниця використала архівні образи Giorgio Armani та Issey Miyake, що не втрачають своєї актуальності. Скульптурні та мінімалістичні каблучки, сережки та підвіски для фільму розробив ювелірний бренд Sophie Buhai.
Прем’єра стрічки «Привіт, смутку» в США запланована на травень, а в міжнародний широкий прокат вона вийде у липні 2025 року.
