Світові режисери по-різному підходять до зображення травматичних подій минулого, обирають різні жанри та інструменти, щоб нагадати глядачам про найбільші злочини в історії та людські цінності, які піддалися випробуванню під час Другої світової війни.
Так, Стівен Спілберг показує жахи Голокосту в класичній чорно-білій драмі «Список Шиндлера», фокусуючись на постаті німецького бізнесмена, який врятував понад тисячу людей від загибелі. На противагу цьому Тайка Вайтіті надає своєму фільму «Кролик Джоджо» комічності та ставить у центр сюжету 10-річного хлопчика, що мріє приєднатися до нацистської партії, але згодом закохується у єврейку, яка ховається в його будинку.
Британець Джонатан Глейзер теж пропонує глядачам незвичний погляд на тему Голокосту в новій стрічці «Зона інтересу», що претендує на 4 «Оскари» та виходить в український прокат 22 лютого.
Фільм, заснований на романі Мартіна Еміса, сконцентрований не на жертвах, а на їхніх палачах — родині коменданта Рудольфа Гьосса, яка облаштовує комфортне життя через паркан від Аушвіца. І це не художнє перебільшення. Дружина нацистського керівника, Гедвіга, висаджує біля концтабору сад, милуючись квітами та власним басейном, запрошує гостей на коктейль та безтурботно засмагає на фоні чорного диму, що знаменує страшні муки в'язнів.
Стрічку Джонатана Глейзера можна назвати соціальним горором, адже найбільше лякає в ній поєднання побутових простих речей зі звірствами, які складно описати. Пані Гьосс слідкує за порядком в домі, сварячи дітей і покоївок, підтримує світські бесіди та роздивляється «подарунки»: норкову шубу, червону помаду, коштовності, зняті з жертв концтабору.
Її чоловік теж дуже зайнятий, адже багато «працює». Він щодня розмірковує над тим, як оптимізувати роботу Аушвіца, наче це автомобільний концерн, а не машина смерті.
Сонце світить, трава зеленіє, діти сім'ї Гьосс під звуки пострілів та криків бавляться зі своїм псом. Моторошний контраст посилюється і через зображення будинку родини, що виглядає не як комфортна оселя, а як ширма, за якою ховається тотальна відсутність людського.
Роль коменданта зіграв німецький актор Крістіан Фрідель, відомий завдяки серіалу «Вавилон — Берлін», фільмам «Біла стрічка» і «Підірвати Гітлера», а образ його дружини втілила на екрані Сандра Гюллер — зірка драми «Анатомія падіння», що цього року також претендує на «Оскар».
На жаль, картина Джонатана Глейзера відчувається як ніколи актуальною і змушує вкотре спитати себе: чому ця катастрофа мала місце у XX столітті та продовжується зараз, коли у 2024 році воєнні злочини скоюють проти українців?
Картина, яку відзначили преміями BAFTA і «Золотий глобус» за сильний меседж та оригінальний погляд на тему, демонструє втрату гуманності, але не дає роз'яснень про те, як це відбувається. Вона має відкритий фінал та зіштовхує минуле і сучасність, в якій концтабори перетворилися на музеї.
Це стрічка, що може шокувати своєю візуальною мовою та надовго залишитися в пам'яті. Якщо мистецтво дійсно здатне змінювати людей та їхнє мислення, експериментальна драма «Зона інтересу» — це антидот проти жорстокості та байдужості.
