У Львові відкрився флагманський бутик GASANOVA. Новий простір на вулиці Ковжуна, 5, презентували показом колекції просто неба та концертом Ніно Катамадзе у супроводі струнного квінтету оркестру INSO-Lviv. Спеціально для виступу грузинської співачки Ельвіра Гасанова створила сценічну сукню.
Утім, за ефектними показами, зірковими клієнтками та відкриттями нових просторів стоїть значно складніша історія — побудова модного бізнесу, який має не лише привертати увагу, а й залишатися стійким. Ми поговорили з Ельвірою Гасановою про амбіцію створити бренд, більший за його засновницю, баланс між творчістю та фінансовою дисципліною, небезпеку власного хайпу й відповідальність за команду під час війни.
Що вам сьогодні цікавіше — бути дизайнеркою чи будувати великий бізнес? І чи не суперечать іноді ці дві ролі одна одній?
Мені здається, я вже не можу розділити ці дві ролі. Дизайнерка в мені створює те, заради чого існує GASANOVA, а підприємиця робить усе, щоб це не залишилося красивою картинкою чи однією вдалою колекцією. Звичайно, вони конфліктують. Як дизайнерка я можу захотіти річ, яку складно виробляти, дорого продавати й майже неможливо масштабувати. А як CEO маю подивитися на цифри й поставити собі дуже неприємне запитання: «Це геніально чи просто дуже дорого?».
Мені справді цікаво будувати великий український fashion-бізнес. Не просто бренд навколо мого імені, а систему, яка може рости, відкривати магазини, створювати робочі місця, виходити на нові ринки та в якийсь момент стати більшою за свого засновника.
GASANOVA відкрила флагманський бутик у Львові. Чи відрізнятимуться його стратегія та асортимент від магазинів в інших містах?
Я взагалі не вірю, що можна відкрити однакові магазини в Києві, Львові чи Буковелі й очікувати однакового результату. У кожного міста свій ритм, свої клієнти й навіть своє ставлення до одягу.
Львів для мене більш камерний, естетичний, дуже вимогливий до деталей. Тут важлива не лише сама річ, а весь досвід навколо неї. Тому ми будемо дивитися на продажі, реакцію клієнток і поступово формувати асортимент саме під Львів.
ДНК GASANOVA всюди залишається однаковою. Ми не намагаємося сподобатися місту, змінюючи себе. Ми просто вчимося краще розуміти жінку, яка в ньому живе.
А як загалом відрізняються ваші магазини? Чи має кожна локація власний характер?
Для мене кожна локація — це не копія попередньої, а інша точка контакту з брендом. Київ — наш головний ринок, там клієнтки дуже добре знають GASANOVA і часто приходять уже за конкретною річчю. Львів зараз для нас — це нова історія, де важливі знайомство, атмосфера, сервіс і формування своєї спільноти навколо бренду. Є туристичні локації, де зовсім інша поведінка клієнтів: люди мають більше часу, вони купують емоційніше, хочуть привезти з подорожі щось особливе.
Я хочу, щоб у кожного нашого магазину був свій характер, але, заходячи в будь-який із них, ти за кілька секунд розуміла: це GASANOVA.
Ви давно працюєте в модній індустрії та бачили, як одні бренди стрімко здобувають популярність, а інші так само швидко зникають. Що, на вашу думку, визначає довголіття бренду?
Вміння змінюватися, не зраджуючи собі. Можна дуже голосно з’явитися. Сьогодні взагалі достатньо одного вірусного продукту чи правильної комунікації, щоб про тебе заговорили всі. Набагато складніше зробити так, щоб через десять років люди все ще хотіли тебе купувати. Для цього недостатньо таланту дизайнера. Потрібні якісний продукт, фінансова дисципліна, команда, виробництво, сервіс, постійна робота з клієнтом і здатність переживати власні помилки. І ще одна важлива річ — не повірити у власний хайп. Бо момент, коли тобі здається, що ти вже все зрозумів про свого клієнта і ринок, зазвичай і є початком проблем.
Ми часто бачимо лише красиву сторону модного бізнесу — колекції, зйомки, відкриття бутиків. А що залишається за кадром і дається вам найважче?
Приблизно 90% модного бізнесу. (Усміхається.) Люди бачать показ, красиву зйомку, знаменитість у твоїй сукні, відкриття магазину. А перед цим є виробництво, дедлайни, тканина, яка не приїхала, люди, які захворіли, помилки, касові розриви, логістика, документи й тисяча рішень, які потрібно прийняти прямо зараз. А останні роки до звичайних бізнес-ризиків додалася війна — і це вже зовсім інша відповідальність. Ти думаєш не тільки про продажі чи колекцію, а про безпеку команди, що робити з виробництвом під час обстрілів, як виконати замовлення, коли робота фізично зупиняється.
Найважче для мене — відповідальність за людей. До власного ризику звикаєш. Значно складніше усвідомлювати, що від твоїх рішень залежать інші сім’ї.
Що для вас сьогодні означає успіх? Виторг, впізнаваність, міжнародна присутність, черга клієнток — чи можливість більше нікому нічого не доводити?
Раніше я вимірювала успіх цифрами, впізнаваністю, відомими клієнтками, кількістю магазинів. І все це досі важливо — я підприємиця і не хочу романтизувати бізнес, який не заробляє грошей.
Сьогодні для мене успіх — це свобода.
Свобода створювати те, у що я вірю. Свобода сказати «ні» проєкту, який суперечить моїм цінностям. Можливість утримувати команду, розвивати бізнес, допомагати іншим і не приймати рішення виключно зі страху.
І мабуть, найважливіше — мені дедалі менше хочеться комусь щось доводити. Я все ще дуже амбітна.
