Видавництво «Печера Платона» випустило книгу «Філософині» — антологію текстів, що були написані шістьма авторками протягом XVII–XIX століть та вперше перекладені українською мовою. Видання розвінчує міф про те, що філософія — чоловіче поле діяльності, та пропонує ближче познайомитися з роботами талановитих жінок, міркуваннями яких задовго нехтували.
«У творах Сожурне Трус і Гарієт Тейлор-Міл викладено засадничі ідеї фемінізму й аболіціонізму. Гарієт Мартіно радить, як розвивати критичне мислення, а Франсіс Павер Коб обґрунтовує етичне ставлення до тварин. Марґарет Кавендіш розкриває поняття нескінченності та свою концепцію живої матерії як основи світу, а Мері Шеперд аналізує відмінності між сприйняттям і реальністю. Розмаїття традицій, тем і письменницьких стилів авторок допомагає прочитати філософію по-новому»,
— підкреслюють у видавництві.
Також команда нагадала про шлях кожної з обраних авторок. Мері Шеперд народилася 1777 року у замку біля Единбурга, отримала якісну домашню освіту і з дитинства зацікавилася філософією. Вона працювала над власною теорією сприйняття та причинноості. Шеперд вплинула на багатьох британських інтелектуалів ХІХ століття, а одну з її праць використовували як підручник у Кембриджі.
Англо-ірландська філософиня Франсіс Павер Коб стверджувала, що в основі морального вчинку є обов'язок і вважала етику точною наукою. Вона вірила, що люди мають дбати про щастя тварин і не завдавати болю, якщо створіння може його відчути. Франсіс Павер Коб і британський науковець Чарльз Дарвін, що зробив ключовий внесок у теорію еволюції, приятелювали та обмінювалися листами, хоча мали абсолютно різні погляди.
Сожурне Трус — американська філософиня, що народилася рабинею та не отримала навіть базової освіти. Вона не занотовувала свої ідеї тому, що не вміла читати й писати. Здобувши свободу, вона почала подорожувати та боротися за свободу інших, виступати з надихаючими промовами, які змушували людей замислитися про природу божественного та власні моральні якості й цінності.
Британська феміністка та філософиня Гарієт Тейлор-Міл була дружиною філософа Джона Стюарта Міла і викладала свої ідеї у працях, які вони створювали разом. Подружжя аналізувало проблемами економічного розвитку, політичних прав та суспільного устрою. Хоча більшість текстів є спільними, принаймні один твір приписують самій Гарієт — есей «Визволення жінок», у якому вона акцентує на важливості рівних громадянських прав. Авторка доводить, що стан підпорядкування однієї половини людства іншій є несправедливим та шкідливим для розвитку.
Марґарет Кавендіш за життя опублікувала 8 монографій, численні філософські пʼєси, поезії та навіть фентезійний роман, але серед сучасників не мала визнання. Втім, вона стала першою жінкою, яка отримала запрошення на зустріч Лондонського королівського товариства. Авторка розмірковувала про широке коло тем: явище причинності, сприйняття світу, гендер, Бога, свободу волі, нейровідмінність, екологію тощо.
Британка Гарієт Мартіно була піонеркою соціології та популярною інтелектуалкою, що опублікувала свою першу статтю в 19 років, а згодом почала заробляти письмом. Вона подорожувала США, Єгиптом, Палестиною та іншими країнами, вивчаючи локальні суспільства. Авторка стверджувала, що стверджувала, що їх слід аналізувати комплексно, порівнюючи декларовані цінності з реальним становищем. Усього Мартіно написала за життя Мартіно понад 50 книжок та 2000 статей.
Книга «Філософині», що вийшла за підтримки програми «Ґендерна демократія» Фонду імені Гайнріха Бьолля, була представлена на XIII «Книжковому Арсеналі».
