The Art of Ukraine — важлива книга про українське мистецтво англійською мовою

Від XX століття до сучасності

АВТОР: Катя Теллер

ФОТО: Thames & Hudson, Аліса Ложкіна

ОПУБЛІКОВАНО: 1 лютого 2024

Видавництво Thames & Hudson представить читачам нову книгу, присвячену розвитку українського мистецтва від початку XX століття до сучасності, від розквіту модернізму до сьогоднішніх рефлексій на тему війни — The Art of Ukraine. Над виданням, що демонструє різні художні течії та жанри, досліджує діяльність знаменитих авторів в контексті соціальних та політичних змін, працювала мистецтвознавиця Аліса Ложкіна.

Авторка роботи — українська арткритикиня та кураторка, що у 2019 році написала книгу «Перманентна революція. Мистецтво України XX — поч. XXI ст.», проводила лекції для студентів Стенфордського та Єльського університетів і організовувала виставки українських художників закордоном.

В ексклюзивному коментарі Harper's Bazaar Аліса Ложкіна розказала про особливості нового видання, важливість його появи та рівень обізнаності європейських і американських глядачів в українському мистецтві. 

Книга включає інформацію про Олександра Богомазова, Вадима Меллера, Олександра Мурашко, Тетяну Яблонську, Жанну Кадирову, Марину Скугарєву та інших відомих українців. Наразі видання, що вийде в червні 2024 року, доступне до передзамовлення.

Чим книга The Art of Ukraine відрізняється від роботи «Перманентна революція»?

Нову книгу Thames & Hudson випустять в рамках серії World of Art — це видання, що розраховані на широку аудиторію в усьому світі. Книга «Перманентна революція» 2019 року лягла в основу The Art of Ukraine, втім у ній було 550 сторінок і понад 400 ілюстрацій. Для західного ринку текст довелося скоротити й відібрати 150 найголовніших зображень. Також ми вирішили додати до книги окремий розділ, присвячений мистецтву України з початку повномасштабної війни.

Наскільки, з вашого досвіду, європейський і американський глядач знається на українському мистецтві?

Все залежить від конкретного глядача. Є цілком обізнані куратори та мистецтвознавці, але вони зазвичай знають лише якийсь окремий пласт нашого мистецтва, з яким професійно мають справу — частіше, як не дивно, це сучасне мистецтво. Після початку повномасштабної війни я прочитала багато лекцій у провідних університетах США та Європи. Часто перед лекцією організатори казали мені: «Українське мистецтво, що створювалося під час війни, ми добре знаємо. Розкажіть краще про щось маловідоме. Наприклад, про твори радянських часів чи роботи епохи перебудови». Втім це все доволі фахова публіка. Широкий глядач знає дуже мало, особливо в Америці.

З початком війни у деяких мистецьких феноменів трапилися «п'ять хвилин слави». Зазвичай, на жаль, це пов'язано з трагедіями. Так у перші тижні війни великого резонансу набула історія зі зруйнуванням краєзнавчого музею в Іванкові, де зберігалися твори Марії Примаченко. 2023 року медійну увагу отримала Поліна Райко, коли дім з її роботами зазнав страшних втрат під час повені після підриву Каховської ГЕС. З одного боку, мені радісно, що більше людей дізналися про цих унікальних художниць. Але хату Поліни Райко з її унікальними розписами вже ніхто ніколи не зможе побачити в усій її красі, так само як і багато інших об'єктів культурного надбання, зруйнованих війною. Це біль, який тепер буде з нами назавжди.

Аліса Ложкіна

Які найцікавіші питання ви чули від закордонних студентів, для яких читали лекції?

Мене часто питають, чому українські культурні діячі виступають за кенселінг російського мистецтва і художників, які висловлюються проти війни. Ці речі здаються очевидними з позиції наших соцмереж, але іноземцям цю логіку вкрай важко зрозуміти та ще важче прийняти. Тому ці питання постають знов і знов.

Що для вас означає вихід книги The Art of Ukraine?

Це видання підводить риску під 5 роками мого життя, протягом яких я писала цю книгу, видавала її українською, потім перекладала французькою і презентувала в Парижі, працювала над англійським перекладом і, зрештою, готувала нинішнє видання. Для мене ця книга не є комерційним проєктом, я розглядаю її як мій громадянський обов'язок щодо країни, де я народилася та активно працювала в галузі мистецтва майже двадцять років (зараз авторка живе в США.Прим. ред.).

Чи достатньо зараз представлені українські художники закордоном?

Мені здається, минулого року ми мали унікальну ситуацію, коли у світі проходило одразу декілька великих музейних виставок, присвячених українському мистецтву. За останні два роки було організовано безпрецедентну кількість проєктів і презентацій. Цим усім ми, звісно, завдячуємо хвилі медійного інтересу до України в перші місяці повномасштабного вторгнення.

Зараз ця хвиля вже спала і більшість великих проєктів, які все ще тривають, у тому числі вихід моєї книги, — це інерція тих перших місяців, коли світ раптом захотів дізнатися більше про Україну. Загалом, це природньо: сучасні люди не вміють довго затримувати увагу на чомусь одному. Втім я переконана, що у цієї хвилі українських проєктів будуть свої наслідки. Принаймні тепер у широкому доступі буде значно більше англомовної інформації і про наших художників, і про нашу культуру вцілому. Я вважаю це важливим досягненням останніх років. 

Над якими проєктами, присвяченими українському мистецтву, ви працюєте зараз? 

Наразі я не працюю над виставками інших митців, а готую свій персональний проєкт у Сан-Франциско. Останнім часом я зосередилася на власній практиці — я роблю текстильні скульптури, створюю до них історії, а також малюю. 

Крім того, я продовжую писати про українське мистецтво – в основному для академічних видань. І наразі працюю над новим цікавим літературним проєктом. Це мій переклад давньоіндійської поеми Деві Махатм'я про велику богиню, яка веде запеклу боротьбу з полчищами демонів. Мені здалося, що зараз цей текст має обов'язково з'явитися українською, адже там йде мова про війну, а також про неймовірну силу жіночої енергії. Книга вийде вже за декілька місяців у «Видавництві Руслана Халікова» з моїми ілюстраціями. 


ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ