З 27 червня по 2 серпня в Українському Домі триватиме виставковий проєкт «Лабіринти значень. Олександр Дубовик», що продовжує дослідження постатей та явищ, які формують українську культуру. Виставка представить в одному просторі понад 250 творів з багатьох державних музейних і приватних колекцій України, а також найновіші, написані під час повномасштабної війни — і стане наймасштабнішим представленням доробку митця.
Особливість Дубовика — його роботи поєднують українську традицію, іконопис, авангард і сучасну абстракцію. Він не просто малює абстрактні композиції, а будує цілу філософську систему, яку сам називає «лабіринтом значень». Напередодні виставки розповідаємо про п’ять робіт, які допомагають увійти до цього образного лабіринту й розпізнати його ключові символи.
Букет
Букет, 1966
Букет — центральний символ у творчості художника, він з’явився у його роботах ще у 1960-ті й відтоді не зникав з полотен Дубовика. До речі, прототипом однієї з перших робіт став реальний букет троянд. На полотні букет містить справжні квіти, зібрані всередині округлої майже прозорої форми. Водночас це вже далеко не натюрморт: композиція переносить нас в інший світ, наповнений життям і світлом. Пізніше Дубовик перетворить букет квітів на універсальний символ і напише свій власний маніфест «Білий Букет». На противагу «Чорному квадрату» Казимира Малевича, який художник пов’язує з порожнечею і межею пізнання, за словами Дубовика, його букет уособлює абсолютну наповненість: світ, у якому одночасно присутні різні змісти, ідеї та енергії.
Одаліска
Одаліска, 1999
У цій роботі автор переосмислює традиційний образ одаліски, перетворюючи жіноче тіло на монументальний знак. Біла горизонтальна постать майже повністю займає центр композиції та контрастує з напруженим, насиченим кольором простором довкола. Позбавлена індивідуальних рис, вона здається відстороненою від зовнішнього світу й зануреною у стан глибокого спокою. Для Дубовика одаліска є водночас образом залежності та втіленням млості, життя і жіночого начала. Її розкішне тіло сповнене відречення: у ньому тілесна повнота поєднується з внутрішньою тишею, а спокій набуває майже абсолютного характеру.
Діалоги
Діалог, 2005
Митець наполягає, що його картини не потрібно пояснювати, і кожен може трактувати його твори по-своєму. Однак в його рукописних альбомах-щоденниках можна віднайти підказки й ключі до розшифровки деяких образів. «Діалоги» за Дубовиком — це зустрічі, які можуть перевернути свідомість людини. Це може бути зустріч з книгою, людиною, ситуацією в житті. Згодом вся сума людських відносин складається з цих яскравих зустрічей. По своїй суті це навіть не діалоги. Це протиставлення різних начал, протилежних ідей — як в іконі.
Тріумфатор
Тріумфатор, 2014
Тріумфатор у творчості Олександра Дубовика не є уособленням влади чи перемоги над іншими. Зазвичай він постає як монументальна антропоморфна фігура незвичної форми, увінчана складною конструкцією, подібною до корони. Це образ людини, яка вирвалася із загальноприйнятих рамок і піднялася над буденністю. Проте досягнення вершини обертається самотністю: влада і винятковість не приносять ані щастя, ані внутрішнього задоволення. У цьому полягає парадокс тріумфатора, а водночас і парадокс будь-якого лідера.
Фантоми
Танець фантомів, 2024
У пізніх роботах Дубовика знаки стають вільнішими, а композиції набувають колажної багатошаровості. Кожен елемент і знак має власний голос, але разом вони утворюють напружену візуальну поліфонію, де знаки взаємодіють між собою, набуваючи нових сенсів. Фантоми для художника є людськими душами, збірними образами, у яких поєднуються відлуння багатьох культур. Вони наділені свідомістю, але передусім постають як енергетично заряджені сутності. Їхній танець — це постійне зіткнення, боротьба й сум’яття, що відтворюють складність світу, в якому ми існуємо.
Підготувала: Катерина Цигикало
