До свого дев'ятиріччя бренд YAKUSH представив особливу колаборацію з художником Олександром Крижановським — серію з дев'яти скляних об'єктів, створених у техніці гутного скла. В основі колекції — об'ємні форми, виразна пластика та авторське бачення предмета, що виходить за межі звичного функціонального призначення.
Від перших ідей до роботи з майстрами-склодувами — ця співпраця стала дослідженням можливостей матеріалу та взаємодії мистецтва з предметним дизайном. Ми поговорили з Олександром про те, як народилася колекція, чому замість ескізів він обрав пластилінові прототипи та наскільки важливо зберегти характер авторської форми під час роботи зі склом.
Що стало поштовхом до співпраці та як виникла ідея дропу?
Першим поштовхом стала наша з Машею спільна подруга Іра Пульвас. Якось ми зустрілися втрьох, і вона сказала, що нам потрібно щось зробити разом із Машею. Так нас познайомили, і ми одразу почали міркувати над ідеями майбутньої колаборації.
Ми з Машею періодично зустрічалися, але ніяк не могли знайти те саме втілення, яке було б безсумнівним для нас обох. Буквально два місяці тому ми знову зустрілися та вирішили створити серію виробів до дев'ятиріччя бренду YAKUSH. Так я розробив дев'ять прототипів скульптур із гутного скла, які зараз можна побачити в шоурумі бренду за попереднім записом.
Що ви принесли на першу зустріч із Машею: готовий ескіз, образ чи просто бажання спробувати скло?
На першу зустріч я запросив Машу до своєї студії та показав ескізи келихів, які мали бути виконані в техніці гравіювання. Але згодом ми відмовилися від цієї ідеї та вирішили шукати щось інше — більше свободи й виразності. Так ми прийшли до об'ємних форм, які я називаю напівужитковими об'єктами. Вони не мають прямої утилітарної функції, адже мені хотілося, щоб ці роботи сприймалися насамперед як твори мистецтва.
Яку деталь вам найбільше хотілося зберегти з першого ескізу?
Я гадаю, що гутне скло як матеріал цікаве саме тим, що до деталей краще не прив'язуватися, а працювати над цілісною ідеєю. У мене є таке спостереження: скло часто забирає дрібні, важливі деталі, натомість даруючи неперевершену оптику та форму.
Як відбувалася робота над колекцією? Чи були спірні моменти та хто кому поступався?
На початку сумніви виникали і в мене, і в Маші.
Це абсолютно нормально, коли люди спершу жонглюють ідеями, а потім переходять безпосередньо до їх реалізації.
У певний момент процес запустився, і ми оперативно та якісно втілили все так, як запланували. До того ж я встиг до презентації виконати серію малюнків, які переносять скляні скульптури у звичну для мене площину рисунка та живопису.
Чи було таке, що майстер-гутник запропонував рішення, якого ви самі ніколи б не придумали?
Для мене було важливо створити форми, які не були б надто складними у виконанні, щоб гутник міг їх втілити, суттєво не змінюючи початкового задуму. Якби це були технічно складні об'єкти — наприклад, анатомічні форми або вироби з великою кількістю деталей, — існував би ризик, що скляний прототип суттєво відрізнятиметься за характером від оригіналу. Тоді на презентації нам довелося б вписувати ще одного автора — гутника. (Усміхається.) Важливо, що я навчався працювати зі склом і маю уявлення про те, як його формувати безпосередньо під час виготовлення. Це дуже допомогло і мені, і майстрам у процесі створення серії. Але ситуацій, коли склодув пропонував власні рішення, не було. Зазвичай під час роботи на це просто немає часу — усе розписано по годинах.
Наскільки важливо було зберегти точність форми під час переходу від пластилінового прототипу до скла?
Власне, саме через це я вирішив не обмежуватися ескізами, а створити об'ємні прототипи з пластиліну. Так я міг бути впевненим, що в результаті отримаю саме свою скульптуру — зі збереженим характером і обраною мною колірною гамою. Якби виникла суттєва різниця між моїм прототипом та готовим виробом і я попросив би переробити роботу, то, мабуть, ішлося б про відхилення більш ніж на 50%. Вважаю, це чесно, адже скло — складний матеріал, і майстер-гутник не зобов'язаний глибоко занурюватися в мою ідею.
Чи був момент, коли ви з Машею бачили один і той самий предмет по-різному?
Форми та характер предметів я розробляв для бренду самостійно. Коли Маша побачила готові прототипи, я був дуже радий, що їй усе сподобалося. Основна складність полягала лише в тому, щоб майстри змогли втілити їх у склі. У цій співпраці я вдячний Маші за довіру та класно проведений час. Вважаю, що ми зробили важливу справу, яка підштовхне нас обох до нових експериментів і подальшого розвитку.
Під яку музику ти працював над цим дропом?
Наскільки я пам’ятаю, це були ще доволі теплі дні.
Найкраще мені вдавалося зосередитися на роботі саме в тиші. Іноді я відчиняв балкон, щоб впустити в простір голоси людей та звук вітру.
А якщо й вмикав музику, то лише як ледь помітне тло: dark ambient, етнічний джаз, нордичний фолк або щось подібне.
