Серед найважливіших подій місяця живописний проєкт NAMU «Перед лицем Криму» Сергія Пустовійта, виставки українських митців Сергія Сабакаря та Яна Бачинського.
Український дім представить глядачам експозицію «ПроЗорі», присвячену київським митцям-монументалістам, а thesteinstudio запрошують на покази та дискусії в рамках перформативного місяця. Нагадуємо, що у Києві також тривають Виставка номінантів на Премію PinchukArtCentre 2025 та груповий проєкт «Вихід із тіні» у Центрі сучасного мистецтва M17. У Харкові презентували масштабну експозицію «Парне катання: Вольфґанґ Тільманс і Борис Михайлов», а у Львові до 1 червня можна побачити міжнародний фотопроєкт Beyond The Silence. Докладніше читайте в нашому матеріалі.
Сергій Пустовійт, «Перед лицем Криму», NAMU
Виставка українського художника Сергія Пустовійта — це пронизлива розповідь про простір, що став для автора не лише географією, а частиною особистого світогляду й джерелом внутрішнього світла. До експозиції увійшли твори з родинних колекцій, а також полотна, подаровані музею спадкоємницями митця.
У середині 1980-х Сергій Пустовійт остаточно переїхав до Бахчисараю, де його стиль, що сам митець називав «містичним реалізмом», набув остаточної форми. Його пейзажі Криму — це безлюдні простори, де крізь хмари проглядають абриси янголів, а фантазія переплітається з реальністю у тонких візуальних діалогах. Майже всі полотна виставки датовані 1992 роком — саме тоді митець готував їх до експозиції у Києві. Сьогодні вони постають перед глядачем як кульмінація його творчого шляху.
«ПроЗорі», Український дім
Новий проєкт Українського дому «ПроЗорі», що відкриється 22 травня, присвячений творчості київських митців-монументалістів — Федора Тетянича, Валерія Ламаха, Ади Рибачук і Володимира Мельніченка (АРВМ), та Флоріана Юр'єва. Їхні проєкти формували візуальний ландшафт післявоєнного Києва. Зокрема, серед створених ними знакових об’єктів «Літаюча тарілка» на Либідській, мозаїки Річпорту, Центрального автовокзалу й аеропорту «Бориспіль».
Художники працювали в умовах соціальних змін та культурних зрушень, і не лише виконували державні замовлення, а й створювали паралельні простори вільної творчості — поза ідеологією та формальністю. Вони розмірковували над темами циклічності часу, нескінченності та пам’яті, спираючись на особисті переживання та складну мову символів і знаків. В їх практиках відобразилися ключові тенденції часу: експерименти на перетині мистецтва й науки, мультимедійність, пошук мистецької незалежності, при цьому кожен із авторів мав власну філософію.
Валерій Ламах таємно писав загадкову «Книгу схем», в якій викладав власну світоглядну теорію, що синтезувала закони історії, мистецтва, релігії, філософії та науки. Ада Рибачук і Володимир Мельніченко, натхненні подорожами до Арктики, розробили своєрідну «філософію Життя» й зверталися до тем колективної травми та пам’яті. Флоріан Юр’єв, використовуючи свій дар синестезії, розробив унікальну теорію «музики кольору», що поєднувала колір, музику та поезію в цілісну мистецьку систему. Федір Тетянич створив філософсько-естетичну концепцію «Фрипулья» – вчення про людину й космос як неподільний цілісний організм. Побачити виставку «ПроЗорі» в Українському домі можна буде до 29 червня.
Ян Бачинський, «Час вилизує своїх дітей», Peremoga
У травні платформа Spilne Art у співпраці з простором Peremoga розпочала річний цикл виставок, що відкрився соло-експозицією художника і кінорежисера Яна Бачинського. Проєкт «Час вилизує своїх дітей» досліджує процес перетворення смутку на радість та занурення у відкинуті повсякденності. У спробі досягти цілісності поміж протиріч митець використовує метод індукції — переходить від індивідуального досвіду до колективного.
Серія робіт «Час вилизує своїх дітей» починалася як щоденник воєнного вигнання. Скульптури створені з фрагментів побуту, з покинутих і знайдених речей – насамперед, з власного одягу автора. Після повернення додому увага художника переключилася на сам матеріал – на спробу оживити недопережите: давнє, сучасне, особисте та чуже. Це історія про зусилля зібрати світ, що розпадається, про індивідуальний спротив і споглядання ентропії.
Ян Бачинський є співзасновником проєкту Queer.War.Archive, що документує життя української квір-спільноти під час повномасштабного вторгнення. Роботи художника представлялися в українських та закордонних інституціях: у PinchukArtCentre в Києві, Національній галереї мистецтв Захента у Варшаві, Національному художньому музеї ім. Чюрленіса в Каунасі, Варшавському музеї сучасного мистецтва та інших. Відвідати виставку «Час вилизує своїх дітей» у просторі Peremoga можна до 14 червня.
Сергій Сабакарь, «Вправи в тилу», The Naked Room
16 травня галерея The Naked Room представила персональну виставку українського художника Сергія Сабакаря «Вправи в тилу», що об’єднала серію графічних та анімаційних робіт. Художник звертається до війни не як до події, а як до досвіду, вкоріненого у тілі, побуті, пейзажі. Назва проєкту описує спробу осмислити складну реальність через регулярну мистецьку практику. В цих «вправах» художник не шукає терапії чи втечі, а навпаки — вивчає, як війна вкорінюється в щоденне сприйняття, візуальну мову й індивідуальну пам’ять. Роботи в експозиції стали продовженням роздумів, розпочатих Сергієм ще у 2019 році в межах спільної виставки з Анною Щербиною «Подорожні нотатки».
Експозиція складається з кількох частин: двох монументальних графічних пейзажів — неба і землі, закутих у чорні поліетиленові пакети; портретів самого художника, колег-цивільних і друзів-військових, створених під час їхнього перебування в тилу; а також циклу анімацій на різних гаджетах, розміщених на штативах. Побачити виставку «Вправи в тилу» можна до 19 червня.
Вадим Шамков «Мій музей», Музей Ханенків
Виставка фотографій Вадима Шамкова — це проєкт про закулісся музейного життя. Вадим Шамков працює експозиційним дизайнером Національного художнього музею Литви. За останні два з половиною роки він оформив сотні творів для експозицій, створених на основі колекцій українських музеїв. За цей же час Вадим Шамков як фотограф зробив тисячі кадрів музейного повсякдення. Серед них — портрети колег за роботою, етюди музейних залаштунків, миті презентацій та автопортрети з експонатами. Відвідати виставку можна до 15 червня.
«Fractured Tomorrows», Dymchuk Art Gallery
З 8 травня по 22 червня у галереї Dymchuk Art Gallery можна буде побачити груповий проєкт «Fractured Tomorrows», до якого увійшли роботи українських художників Дмитра Євсєєва, Миколи Лукіна та Юрія Пікуля. Виставка зосереджується довкола ситуації невизначеності в умовах війни та відчуттях, що виникають у час, коли звичні опори — особисті, суспільні та візуальні — зникають.
Експозицію було вперше представлено у 2024 році в артцентрі Schnitzer& GmbH у Мюнхені в співпраці з Goethe-Institut Ukraine. Міжнародний контекст став відправною точкою для розмови про те, як війна в Україні, що на заході спочатку сприймалась як локальна катастрофа, трансформує загальне уявлення про стабільність і майбутнє. Виставка в Києві — це продовження цієї розмови вже у просторі, який сам є частиною досвіду невизначеності.
Інтерактивна виставка «Третє дихання», M82
Проєкт про почуття та емоції від агенції Gres Todorchuk та Mastercard Ukraine, що об'єднав 7 зон і 50 інсталяцій та інтерактивів, включно з 8-метровою квіткою, що розпускається, коли люди спільно докладають зусилля. Також на гостей чекає п’ятиметровий кіт, що заспокоює, демонстрація трьох світанків над Україною, сходження на Говерлу у віртуальній реальності, аудіороботи, присвячені життю відомих людей та їхньому найбільшому коханню, текстові блоки, що нагадують про відкриття видатних психологів, і тест на розпізнавання базових емоцій, які для виставки візуалізував український актор Олександр Рудинський. Побачити проєкт можна до 1 червня.
Перформативний місяць у thesteinstudio
Упродовж травня у просторі thesteinstudio триватиме перформативний місяць. У програмі дев’ять виступів, що представляють різні практики — від тілесно орієнтованих перформансів (Станіслав Туріна, Наталя Лісова, Ріта Ліра, Данило Зубков, Анна Шевченко) до гібридних форматів: розширене кіно (Макс Світло та Salt Salome), реляційне мистецтво (Variable Name), театралізоване читання (Валерія Шиллер і Женя Степаненко) та ляльковий театр (Трубадури).
Виступи супроводжуються освітньою програмою — лекцією Лариси Венедіктової про те, як дивитися перформанс, майстернею Ярини Шумської про те, як його створювати, а також публічним записом подкасту з режисером Іллею Разумейком про театр поза межами театру (як будівлі та інституції). За розкладом та часом проведення подій можна слідкувати на сторінці галереї.
Виставка номінантів на Премію PinchukArtCentre 2025
У PinchukArtCentre триває виставка номінантів національної премії. «Цьогоріч учасники представили нові роботи або нещодавні проєкти, які поєднують персональні історії, колективну пам’ять та роздуми про ідентичність. Виставка стала відображенням досвіду українського суспільства — трагедії й втрати, переплетені з життєстійкістю та вірою у майбутнє», — зазначає команда артцентру.
Цьогорічними номінантами стали Михайло Алексеєнко, Катерина Алійник, Юрій Болса, Леся Васильченко, Василь Дмитрик, Юрій Єфанов, Євген Коршунов, Катерина Лисовенко, Кристина Мельник, Дар'я Молокоєдова, Владислав Плісецький, Андрій Рачинський, Антон Саєнко, Женя Степаненко, Василь Ткаченко, Ілля Тодуркін, Тамара Турлюн, Максим Ходак, Антон Шебетко, а також колектив Назва змінна/Variable name.
Нагадуємо, що загальнонаціональна Премія PinchukArtCentre присуджується що два роки, починаючи з 2009-го, українським художницям та художникам до 35 років. Відвідати виставку можна до 13 липня.
«Вихід із тіні», Центр сучасного мистецтва M17
У проєкті Центру сучасного мистецтва M17 взяли участь 18 міжнародних та українських художників. Виставка зосереджується на дослідженні людського сприйняття простору, часу та реальності. Мистецтво тут виступає як портал у виміри, що виходять за рамки звичного. «Вихід з тіні» — це спроба наблизитися до невидимого та відкрити нові горизонти буття.
До експозиції увійшли роботи Деніела Аршама, Назара Білика, Катерини Бучацької, Мирослава Вайди, Діани Демяненко, Олени Домбровської, Жанни Кадирової, Аніша Капура, Алісії Кваде, Вартана Маркарʼяна, Сергія Ніжинського, Сергія Попова, Беттіни Пустчі, Сергія Радкевича, Уго Рондіноне, Констянтина Рудешко, Юрія Сивирина та Vj Yarkus. Відвідати виставку можна до 6 липня.
«Парне катання: Вольфґанґ Тільманс і Борис Михайлов», ЄрміловЦентр, Харків
Харківський ЄрміловЦентр представив глядачам проєкт «Парне катання: Вольфґанґ Тільманс і Борис Михайлов», який можна буде побачити до 28 вересня. Це перша у світі виставка, яка поєднує роботи двох знаменитих сучасних фотографів зі Сходу та Заходу у художньому діалозі. Це рідкісна можливість дослідити їхню мистецьку спорідненість, простежити зв’язки у ключових мотивах творчості і художньої мови, виходячи за межі географії, політичного і культурного контексту.
«Проєкт ознаменує собою важливий момент для міста та української мистецької спільноти загалом. Харків має багату фотографічну спадщину і є батьківщиною Харківської школи фотографії, тож місто стане важливим фоном для виставки, яка глибоко зачіпає саму природу фотографії», — зазначають у ЄрміловЦентрі.
Beyond The Silence, Jam Factory Art Center, Львів
Львівський Jam Factory Art Center представив міжнародний проєкт, що досліджує зв’язки між Україною, Казахстаном, Мексикою, Нігерією та М’янмою. Він створює простір для діалогу між фотографами та візуалізує їхні історії, досвід і роздуми над спільними соціополітичними викликами. Роботи, представлені в експозиції, розкривають теми території, боротьби, адаптації та цензури.
«Відповідно до аналізу Інституту дослідження проблем миру в Осло (PRIO), останні три роки характеризувалися найвищим рівнем насилля за три минулі десятиліття. Але цифри не дають розуміння контекстів і не враховують локальні точки напруги всередині суспільств. Статистика — безособова й абстрактна — не здатна спровокувати емпатію та інтерес до подій, які не мають прямого впливу на щоденне життя. Тільки стикаючись із конфліктом зблизька, людина вимушена дізнаватися деталі, і це стає для неї важливим. Проєкт Beyond The Silence звертається до фотографії у спробі віднайти формат комунікації, який міг би розповісти правдиві історії та показати зв’язки та наслідки дій влади й окремих осіб у різних куточках світу», — підкреслюють в артцентрі. Побачити виставку, організовану у співпраці з Odesa Photo Days Festival та агенцією Magnum Photos, можна до 1 червня.
