У квітні на нас чекають важливі групові та персональні проєкти українських сучасних художників: експозиція Нікіти Кадана «Сирена Серп Супутник», презентації робіт Павла Ковача, Люсі Іванової та Романа Михайлова. Також у Мистецькому Арсеналі триває виставка Анни Звягінцевої «Світлячок», а в PinchukArtCentre — демонстрація творів 20 номінантів національної премії.
Крім того, Центр сучасного мистецтва M17 представив глядачам проєкт «Вихід із тіні», в якому взяли участь Жанна Кадирова, Аніш Капур, Назар Білик та інші відомі митці. У харківському ЄрміловЦентрі презентують першу у світі виставку, яка поєднає роботи знаменитих фотографів Бориса Михайлова і Вольфґанґа Тільманса, галерея Avangarden присвятила нову експозицію темі колекціонування, а Український дім — національній валюті, розробці дизайну гривні та історичній пам'яті. Докладніше про головні виставки квітня читайте в нашому матеріалі.
Нікіта Кадан, «Сирена Серп Супутник», NAMU
Персональна виставка Нікіти Кадана у Національному художньому музеї України (NAMU). Експозиція об’єднала близько п’ятнадцяти нових творів, що були створені художником після 2022 року: графічні роботи, інсталяції з фокусом на звук та застосуванням VR-анімації. Виставка фокусується на темі історичної оптики мистецтва, тому, як ми його сприймаємо залежно від контексту та особливостей часу. Нікіта Кадан працює як із візуальними образами минулого, так і з масивом історичних знань, що формуються дослідницькими інституціями, зокрема музеями.
«В епіцентрі бурі. Модернізм в Україні, 1900–1930-ті», NAMU
Експозиція, що є частиною великого проєкту, який протягом 2022–2024 років представляв яскраву та драматичну історію українського модернізму в музеях Мадрида, Кельна, Брюсселя, Відня та Лондона. Виставка присвячена художникам, які прагнули оновити та європеїзувати українське мистецтво. Вони експериментували з кубофутуризмом, конструктивізмом, неопримітивізмом і створювали власні концепції.
Попри складні історичні обставини — від Першої світової війни та короткочасної незалежності УНР до репресій 1930-х років, — цей період став часом розквіту українського мистецтва. Проєкт також порушує питання національної ідентичності. До експозиції увійшло 57 творів живопису та графіки від 27 митців, серед яких Олександра Екстер, Олександр Богомазов, Анатоль Петрицький, Віктор Пальмов, брати Бойчуки, Олександр Архипенко, Василь Єрмілов та інші. Відвідати виставку можна до 13 квітня.
«Гривня. Більше ніж гроші», Український дім
Проєкт, присвячений сутності національної валюти, її символічним, історичним та мистецьким аспектам. Гривня — це не лише грошова одиниця, а й відображення етапів становлення української нації, політичних трансформацій та культурного діалогу між поколіннями. Як і державні символи — український герб, прапор і гімн — національна валюта є невід’ємною складовою державного суверенітету, носієм історичної пам’яті та ідентичності.
Зовнішній вигляд українських грошей змінювався з плином часу, відображаючи суспільні тенденції, збагачуючись новими стилями й технологіями. На виставці представлені ескізні розробки таких видатних художників, як Олександр Богомазов, Георгій Нарбут, Василь Кричевський, Михайло Бойчук, Мирон Яців, Василь Лопата та інших. Відвідати експозицію, підготовану Українським домом спільно з Національним банком України, можна до 11 травня.
Павло Ковач, «І був вечір, і був ранок: день один», Малий театр
З 2 квітня по 2 червня у Малому театрі можна побачити диптих Павла Ковача «І був вечір, і був ранок: день один». Роботу представили в рамках проєкту The Naked Room «Театр у контексті», що фокусується на одному мистецькому творі. Павло Ковач — український сучасний художник та реставратор необарокового живопису, що тяжіє до нефігуративного живопису. При цьому митець наголошує, що його полотна реалістичні, адже він не прагне дистанціюватися від оточуючої дійсності.
До створення цього диптиху художника підштовхнули тексти теолога Павла Флоренського про глибоко духовне відчуття невловимого стану — переходу від видимого до невидимого, від зовнішнього до внутрішнього.
Люся Іванова, «Тепла оптика», Артсвіт
Персональна виставка української сучасної художниці Люсі Іванової в галереї Артсвіт, організована спільно з The Naked Room. «Тепла оптика» — це спроба дослідити, як змінюється художнє бачення через досвід війни, еміграції та материнства у нестабільному світі. Твори Люсі Іванової порушують тему повсякденного життя, що змінилося й вже сприймається крізь призму переживань, втрат і нового погляду на реальність. Експозицію умовно можна розділити на три частини: так званий «дніпровський період» (2017-2022 роки), роботи часів повномасштабної війни і нова візуальна мова.
Твори дніпровського періоду відображають початковий етап розвитку живописної практики Люсі, на якому міське середовище стало джерелом натхнення. Далі йдуть роботи, створені під час перших місяців після початку російського вторгнення: камерні пейзажі і портрети, у яких звичний затишок поєднується зі страхом, що провокує і пробуджує війна. Також експозиція досліджує, як материнство змінило практику мисткині. Люся зображає не лише спостереження за родинними моментами, а й створює нові образи, в яких переплітаються елементи фантазії, ніжності і напруження. Відвідати виставку можна до 14 червня.
Аліса Гоц, «Край світу», Dymchuk Gallery
Персональний проєкт української сучасної художниці Аліси Гоц. До експозиції увійшли роботи, створені авторкою протягом 2022-2025 років: графіка, скульптура, фото та відео. Тематично проєкт був започаткований художницею три роки тому, під час перебування на резиденції від Euxine society у містечку Суліна в Румунії. Досліджуючи територію і традиції місцевості, Аліса замислюється над впливом на сучасну людину віддаленості від великого міста та надихається досвідом перебування у тимчасовій мультикультурній спільноті. Синім і блакитним кольорами, за допомогою каменя й алюмінію, авторка надрукувала морські й безлюдні пейзажі, місцеві обʼєкти й артефакти.
Центральна робота експозиції — велика метафорична мапа подібна до настільної покрокової гри. Рухаючись спіральним шляхом, гравець натрапляє на інтроспективні питання, які заглиблюють його у «подорож», у власну Одіссею. Відвідати виставку можна до 27 квітня.
Роман Михайлов, «Деформації», Eye Sea Gallery
Персональна виставка українського сучасного художника Романа Михайлова в Eye Sea Gallery. Деформація — це не просто фізичний процес, коли тверде тіло під впливом зовнішніх сил втрачає свою первинну форму, а й усе, що ми переживаємо в світі, де тиск, навантаження й обставини змушують нас адаптуватися, змінюватися, ламатися і відновлюватися. Деформація — це постійний рух.
Роман Михайлов робить спробу передати осяжність наближення змін, які ми ще не можемо повністю осмислити, хоча вони вже відчуваються у повітрі. Через форми, кольори і текстури художник пропонує глядачеві поміркувати про цей постійний процес трансформації і деформації. Відвідати виставку можна до 23 квітня.
«Віч-на-віч», Київська картинна галерея
У Київській картинній галереї стартував цикл виставок «Віч-на-віч». Уперше від початку повномасштабного вторгнення музей представляє власну колекцію образотворчого мистецтва ХIХ століття у форматі камерних проєктів в історичних залах та запрошує до відвертого діалогу — з епохою, художником та героями картини.
У фокусі першої виставки циклу знаковий твір Миколи Ґе «Портрет Марії Скоропадської, у дівоцтві Миклашевської, з синами Михайлом та Павлом» (1879). Робота має вагому історичну цінність. Один із перших портретів майбутнього гетьмана України був написаний у родинному маєтку Волокитине, що належав діду Павла Скоропадського — Андрію Миклашевському. На своєму полотні художник, що тяжів у творчості до експресії та драматизму, передає атмосферу родинного тепла і ніжності. Проєкт триватиме до 29 червня.
«Зібрати неможливо відмовитися», Avangarden
Новий проєкт галереї Avangarden «Зібрати неможливо відмовитися» досліджує феномен колекціонування в сучасному світі та пропонує поміркувати над питанням, що лежить в його основі: бажання зберегти красу, зафіксувати історію чи, можливо, створити нову реальність.
В експозиції представлені твори визнаних українських митців та молодих талановитих авторів. У проєкті взяли участь Андрій Опришко, Антон Саєнко, Арсен Савадов, Артем Волокитін, Вася Дмитрик, Вероніка Чередниченко, Віталій Грех, Євген Клименко, Жанна Кадирова, Ілля Чичкан, Ірина Максимова, Костянтин Зоркін, Микола Кривенко, Мітя Фєнєчкін, Міша Тарасенко, Олександр Крижановський, Петро Гронський, Роман Михайлов, Сергій Грех, Сергій Майдуков, Тамара Турлюн, Юля Бєляєва, Юра Пікуль Юрій Болса, Юрій Соломко, Waone, Apl315 та колектив EtchingRoom1. Відвідати виставку можна до 11 травня.
«Вихід із тіні», Центр сучасного мистецтва M17
Новий проєкт Центру сучасного мистецтва M17, у якому взяли участь 18 міжнародних та українських художників. Виставка зосереджується на дослідженні людського сприйняття простору, часу та реальності. Мистецтво тут виступає як портал у виміри, що виходять за рамки звичного. «Вихід з тіні» — це спроба наблизитися до невидимого та відкрити нові горизонти буття.
До експозиції увійшли роботи Деніела Аршама, Назара Білика, Катерини Бучацької, Мирослава Вайди, Діани Демяненко, Олени Домбровської, Жанни Кадирової, Аніша Капура, Алісії Кваде, Вартана Маркарʼяна, Сергія Ніжинського, Сергія Попова, Беттіни Пустчі, Сергія Радкевича, Уго Рондіноне, Констянтина Рудешко, Юрія Сивирина та Vj Yarkus. Відвідати виставку можна до 6 липня.
«Розглядаючи нірку мурашки перед дощем», The Stein Studio
Нова експозиція The Stein Studio «Розглядаючи нірку мурашки перед дощем» присвячена взаємозв’язку між модернізацією та процесами втрати домівки. Виставка пропонує поміркувати над тим, як великі інженерні та геополітичні проєкти трансформують не лише простір, а й саму можливість суб’єктності.
Влітку 2021 року в Покровському історичному музеї відкрилася однойменна експозиція, присвячена роботі з архівами. Вона включала фотографії Марка Залізняка, що на початку 1930-х брав участь в експедиціях дніпровими порогами — вони мали на меті зберегти памʼять про ландшафт перед затопленням через будівництво гідроелектростанції. Сьогодні художники Яна Кононова, Олексій Мінько, Михайло Коптєв, Ярема Малащук та Роман Хімей переосмислюють виставку в контексті нашого сучасного досвіду. Побачити експозицію в The Stein Studio можна до 27 квітня.
Beyond The Silence, Jam Factory Art Center, Львів
Львівський Jam Factory Art Center представив міжнародний проєкт, що досліджує зв’язки між Україною, Казахстаном, Мексикою, Нігерією та М’янмою. Він створює простір для діалогу між фотографами та візуалізує їхні історії, досвід і роздуми над спільними соціо-політичними викликами. Роботи, представлені в експозиції, розкривають теми території, боротьби, адаптації та цензури.
«Відповідно до аналізу Інституту дослідження проблем миру в Осло (PRIO), останні три роки характеризувалися найвищим рівнем насилля за три минулі десятиліття. Але цифри не дають розуміння контекстів і не враховують локальні точки напруги всередині суспільств. Статистика — безособова й абстрактна — не здатна спровокувати емпатію та інтерес до подій, які не мають прямого впливу на щоденне життя. Тільки стикаючись із конфліктом зблизька, людина вимушена дізнаватися деталі і це стає для неї важливим. Проєкт Beyond The Silence звертається до фотографії у спробі віднайти формат комунікації, який міг би розповісти правдиві історії та показати зв’язки та наслідки дій влади й окремих осіб у різних куточках світу», — підксрелюють в арт-центрі. Побачити виставку, організовану у співпраці з Odesa Photo Days Festival та агенцією Magnum Photos, можна до 1 червня.
«Парне катання: Вольфґанґ Тільманс і Борис Михайлов», ЄрміловЦентр, Харків
25 квітня харківський ЄрміловЦентр представить глядачам проєкт «Парне катання: Вольфґанґ Тільманс і Борис Михайлов». Це перша у світі виставка, яка поєднує роботи двох знаменитих сучасних фотографів зі Сходу та Заходу у художньому діалозі. Це рідкісна можливість дослідити їхню мистецьку спорідненість, простежити зв’язки у ключових мотивах творчості і художньої мови, виходячи за межі географії, політичного і культурного контексту.
«Проєкт ознаменує собою важливий момент для міста та української мистецької спільноти загалом. Харків має багату фотографічну спадщину і є батьківщиною Харківської школи фотографії, тож місто стане важливим фоном для виставки, яка глибоко зачіпає саму природу фотографії», — зазначають у ЄрміловЦентрі.
«Unbroken: За обрієм», Центр інтелектуального мистецтва «Меркурій», Львів
Львівський Центр інтелектуального мистецтва «Меркурій» представив новий проєкт «Unbroken: За обрієм». Ця виставка — про мистецтво як спосіб говорити про складне, про переживання, які важко описати словами. Роботи, що увійшли до експозиції, були створені пацієнтами реабілітаційного центру Unbroken («Незламні»). Креативний процес роботи в майстерні дозволив їм осмислити власний досвід, виразити емоції та знайти рівновагу.
Центральним образом виставки є пейзаж, але не як традиційний художній жанр, а як метафора внутрішнього світу людини. Спокій або тривога, надія чи невизначеність — ці відчуття проступають у формах, кольорах і текстурах живописних і керамічних робіт. Кожен твір — це особиста історія, свідчення внутрішньої боротьби та шляху до відновлення. Відвідати виставку можна до 13 квітня.
«Оригіналом будемо милуватися після», Дім42, Львів
6 квітня у львівському просторі «Дім42» стартувала серія лабораторних виставок «Оригіналом будемо милуватися після». Проєкт під кураторством Бориса Філоненка досліджує сучасні мистецькі практики та екологічну думку, й шукає нові оповіді про життя на руїнах. У рамках ініціативи проведуть три виставки, які відкриватимуть поступово впродовж 10 тижнів.
Перша експозиція «Я, щиро кажучи, про ящеротазових» порушує питання про нашу «зустріч» із доісторичними істотами. «Хто ми, з усім своїм теперішнім, поруч з кістками та духами динозаврів? Як художникам і художницям вдається побачити динозаврів нашими супутниками в історії Землі, а подекуди і нашими сучасниками?», — цими питаннями задаються організатори проєкту. Учасниками виставки стали Павло Маков, Катя Лібкінд, Євген Нікіфоров, Єгор Анцигін, «Биті Байдики» (Макс Албул, Марк Зеневич, Влад Свідерський, Єгор Славуцький), Владислав Краснощок, Влодзімєж Пухальскі та Максим Третяк (студія Aza Nizi Maza). Ініціатива триватиме до 15 червня.
Анна Звягінцева, «Світлячок», Мистецький Арсенал
Мистецький Арсенал представив персональну виставку сучасної української художниці Анни Звягінцевої «Світлячок». Під час повномасштабної війни мисткиня віднаходить нову матеріальність — розчинну, прозору, але дуже живу. Також вона включає до своєї практики текстиль, що дає відчуття безпеки, хоч і може перетворитися на саван. Авторка звертається до тем переродження і надії та показує своїми роботами, що війна виявилась неспроможною знищити здатність мріяти й бачити красу.
Символом внутрішнього світла стає світлячок, що допомагає долати страх перед дорогою навіть у найтемнішому лісі. Спираючись на це відчуття, Анна Звягінцева повертається до живопису, через який творить пейзажі. Вони занурюють у світ, де співіснують реальне і фантазійне. Кураторкою проєкту стала Наташа Чичасова. Відвідати виставку можна до 4 травня.
Виставка номінантів на Премію PinchukArtCentre 2025
У PinchukArtCentre відкрилася виставка робіт 20 номінантів національної премії. «Цьогоріч учасники представили нові роботи або нещодавні проєкти, які поєднують персональні історії, колективну пам’ять та роздуми про ідентичність. Виставка стала відображенням досвіду українського суспільства — трагедії й втрати, переплетені з життєстійкістю та вірою у майбутнє», — зазначає команда артцентру.
Цьогорічними номінантами стали Михайло Алексеєнко, Катерина Алійник, Юрій Болса, Леся Васильченко, Василь Дмитрик, Юрій Єфанов, Євген Коршунов, Катерина Лисовенко, Кристина Мельник, Дар'я Молокоєдова, Владислав Плісецький, Андрій Рачинський, Антон Саєнко, Женя Степаненко, Василь Ткаченко, Ілля Тодуркін, Тамара Турлюн, Максим Ходак, Антон Шебетко, а також колектив Назва змінна/Variable name.
Нагадуємо, що загальнонаціональна Премія PinchukArtCentre присуджується що два роки, починаючи з 2009-го, українським художницям та художникам до 35 років. Відвідати виставку можна до 13 липня.
«Тривога», Voloshyn Gallery
Галерея Voloshyn Gallery представила виставку-реконструкцію «Тривога», куратором якої став Нікіта Кадан. Серед робіт, що увійшли до експозиції, — твори Влади Ралко, Лесі Хоменко, Миколи Рідного, Олексія Сая, Нікіти Кадана, Євгенії Бєлорусець, Давида Бурлюка, Костянтина-Вадима Ігнатова та Олега Голосія.
Наприкінці лютого — у березні 2022 року галерея слугувала бомбосховищем для митців та їхніх родин. Перебуваючи там, сучасний український художник Нікіта Кадан почав розставляти навколо свого матраца роботи зі сховища галереї. Так утворилася виставка, що отримала символічну назву «Тривога». У час, коли «культурне життя» поступилося місцем боротьбі, експозиція стала проєктом максимально позбавленим зовнішньої мети та звичних цілей. Водночас твори знаних митців отримали можливість бути побаченими по-новому — у момент зламу політичної історії. А сучасні роботи стали свідченнями цього зламу, опинившись в епіцентрі катастрофи. Реконструкція вказує на дистанцію між початком повномасштабного вторгнення та станом, у якому ми перебуваємо сьогодні, з його хитким балансом між потребою критичної рефлексії та необхідністю негайних рішень посеред полум'я. Відвідати виставку можна до 27 квітня.
