Chanel презентує круїзну колекцію — 2025/26 у мальовничому регіоні Лаго ді Комо, і для того, щоб занурити аудиторію в атмосферу майбутнього шоу, модний дім залучив до співпраці Софію Копполу. Режисерка створила короткий фільм з данською моделлю Айдою Хайнер у головній ролі, знятий у готелі Villa d’Este. У цій роботі Коппола вкотре звертається до своєї улюбленої теми — жіночого досвіду, поданого зсередини, з інтонацією ніжної спостережливості. Такий підхід став її режисерським почерком — і саме він формує настрій навколо нової круїзної історії Chanel.
Кадри, де Хайнер неквапно рухається мармуровими сходами, проходить терасою з охристими стінами чи зупиняється на балконі з видом на озеро, — це не просто показ декорацій майбутнього шоу. Це запрошення на роль.
«Я ставлю себе на місце жінки, яка відкриває для себе це місце. І намагаюся зробити так, щоб жінка Chanel була впізнаваною, близькою — навіть якщо вона трохи вигадана. Щоб можна було уявити себе на її місці, а не просто дивитися на неї збоку»,
— каже Коппола.
Ця «вигадана версія себе» — ключовий мотив проєкту. У фільмі немає сюжету, натомість є атмосфера: тиха розкіш, змішана з невимушеністю. На екрані — плавна хода героїні в шортах із високою талією, купальнику та аксесуарах Chanel. Простір навколо — збережена естетика класичного італійського готелю, який ніби застиг у часі.
«Villa d’Este — дуже кінематографічне місце з багатою історією. Там нічого не змінилося: ні атмосфера, ні елегантність. Час наче зупиняється — і ти стаєш фантазійною версією себе»,
— пояснює Коппола.
Такий підхід вписується в традицію Chanel знімати круїзні кампанії як кіноісторії. Шоу Maison завжди мали характер «подорожей» — не лише у просторі, а й у настроях. Від Парижа до Маямі, від Гавани до Манчестера — кожна локація стає тлом для нової ролі жінки Chanel. І цього разу Коппола бачить у моделях не просто манекенниць, а персонажів.
«Villa d’Este схожа на декорації до фільму. Це наче історія про Chanel-жінку у відпустці в розкішному куточку Італії»,
— коментує режисерка.
Інтерес до Лаго ді Комо з боку режисерів — не новина. Це місце, яке давно стало частиною світу кіно. Коппола теж визнає цей вплив:
«У ньому є гламур старого Голлівуду — човни, елегантність без напруги. Це одразу викликає в памʼяті стрічки з Грейс Келлі або "Талановитого містера Ріплі"». Саме ці алюзії і формують естетику фільму, де атмосфера важливіша за сюжет.
Особливо цікавою виявилася кінематографічна паралель з італійським режисером Луккіно Вісконті — близьким другом Коко Шанель.
«Мені здається, це дуже круто, що вони дружили. У них обох був вишуканий смак і культурна чутливість — логічно, що вони порозумілися»,
— розмірковує Коппола.
Вона згадує одну зі сцен з фільму Вісконті Il Lavoro, в якій Ромі Шнайдер зʼявляється в блакитному твідовому костюмі Chanel з круглим капелюшком, ниткою перлів і кошеням на руках.
«Це мій улюблений модний момент у кіно! Обожнюю цю легкість: вона лежить на підлозі у бездоганному костюмі або після ванни просто накидає золотисту сукню на голе тіло. Це виглядає водночас природно і неймовірно витончено»,
— зізнається вона.
Фільм Копполи — черговий приклад того, як дім працює з кіномовою як повноцінною частиною модної комунікації. Через призму режисерського погляду Копполи глядач може уявити себе в центрі подій та самої колекції — у певному настрої, просторі, ролі. У час, коли мода шукає нові способи говорити до аудиторії, Chanel продовжує будувати свій кінематографічний світ, до якого хочеться приєднатися.
