Видавництво «Основи» анонсувало вихід двох романів відомого японського письменника, лавреата Нобелівської премії з літератури Ясунарі Кавабати. Читачам представлять друге видання книг «Країна снігу» (1947) і «Тисяча журавлів» (1952) у перекладі українського літературознавця Івана Дзюби, відзначеного Шевченківською премією. Романи очікуються в листопаді 2025 року.
Книги «Країна снігу» і «Тисяча журавлів» відображають захоплення автора японською поезією хайку й філософією дзену. Вони чуттєві, настроєві, споглядальні, наче дещо незавершені — а втім, глибоко зворушують. Ясунарі Кавабату вісім разів номінували на Нобелівську премію, починаючи з 1961 року. У 1968-му він нарешті отримав найпрестижнішу літературну нагороду «за письменницьку майстерність і чуттєвість, з якою виражено глибину японської душі».
Роман «Країна снігу» розказує про Японію 1930-х років. На засніжений провінційний курорт приїжджає столичний естет Шімамура. Він уповільнюється і безцільно спостерігає за життям навколо. Його почуття коливаються між двома жінками — гейшею Комако і мовчазною красунею Йоко. Невисловлена пристрасть і безмовна туга, заховані серед снігу та споглядальної втіхи, залишають фінал відкритим — у характерному для Кавабати стилі.
Книга «Тисяча журавлів» присвячена післявоєнній Японії. Напозір легка й гармонійна чайна церемонія приховує напругу між всіма присутніми й оголює біль. Кікуджі проживає втрату батька і водночас відчуває незбагненний потяг до його колишньої коханки. Кавабата розгортає не динамічний сюжет, а крихкий, наче порцелянові чашки, емоційний стан — вразливість перед привидами з минулого. Тиха історія, де головне сказане мовчанням. Роман «Тисяча журавлів» доповнений Нобелівською лекцією автора «Я, моя Японія і краса» в перекладі Юлії Осадчої.
Обидві книги доступні до передзамовлення на сайті видавництва.
Нагадуємо, що раніше «Основи» презентували читачам ілюстроване видання В. Домонтовича «Доктор Серафікус», що увійшло до серії, присвяченої українському літературному модернізму, роботу «Архітектура поза часом» американського архітектора і дизайнера Крістофера Александера та фотокнигу «Зупинки. Архітектура край дороги», до якої увійшли знімки Євгена Нікіфорова.
