Українське видавництво «Лабораторія» випустило автобіографічну книгу Сальвадора Далі «Щоденник одного генія». Уже в дитинстві іспанський художник, що стане зіркою XX століття, яскраво проявляв свою індивідуальність та цікавився світом мистецтва — свою першу картину він створив у шість років.
Сальвадор Далі завжди вірив у свій талант і не дозволяв своєму оточенню сумніватися в ньому. Він не боявся епатажу ні у своєму образі, ні у своїх висловлюваннях — навпаки, прагнув його. Так, художник вільно гуляв вулицями Парижа зі своїм мурахоїдом і навіть брав його на світські вечори.
Далі став одним із ключових представників сюрреалізму, запропонувавши глядачам унікальний стиль і сприйняття світу. Серед найвідоміших картин художника — «Постійність пам’яті», «Сон, викликаний польотом бджоли навколо граната, за секунду до пробудження», «Метаморфози Нарциса», «Галатея сфер», «Спокуса святого Антонія», «Великий мастурбатор» та інші полотна й артоб'єкти, як-от телефон-омар і червоний диван у формі губ.
Книга розказує про життя і творчість митця, його амбіції та джерела натхнення, зокрема висвітлює процес роботи над полотнами «Постійність пам'яті» (La persistencia de la memoria, 1931) і «Метаморфоза нарциса» (Metamorphosis of Narcissus, 1937), а також над фільмом Луїса Бунюеля «Андалузький пес» (Un chien andalou, 1928). У цій сюрреалістичній німій картині відсутній сюжет у звичному розумінні. Історія, що розвивається за принципом сновидіння, стала яскравим прикладом авангардного кіно першої половини XX століття.
Також у виданні згадуються стосунки Далі з іншими відомими діячами культури, такими як Альфред Гічкок, Поль Елюар, Луїс Бунюель та інші.
«Це суміш вистражданих думок, одержимості, філософських дотепів і виливів любові, що розкриває екстравагантного і несамовито щирого художника, для якого не існує жодних сумнівів власної геніальності»
— так описують книгу у видавництві.
Нижче наводимо декілька цитат з книги:
***
Укотре кажу собі — але якщо не я, то навіть і не знаю, хто торочитиме це безкоштовно, — кажу собі, що з юних літ маю згубну звичку вважати, буцімто можу дозволити собі абсолютно все лише тому, що звуся Сальвадором Далі. Відтоді — і впродовж усього подальшого життя — я дотримуюсь цієї звички, і завдяки цьому мені все вдається.
***
Живопис — це коханий образ, який проникає в нас через очі та стікає з кінчика пензля, а кохання — це, в принципі, те саме!
***
— Невже ви не відчуваєте жодного дискомфорту від такого успіху?
— Жодного!
Він продовжував благальним тоном:
— Невже у вас немає хоч маленького неврозу? («Змилуйтеся», — ніби промовляв його погляд.)
— Немає! — категорично відказав я.
І додав, адже мій друг був неймовірно багатим:
— А щоб це довести, я навіть готовий, не змигнувши оком, прийняти в дар 50 тисяч доларів!
