Український Оскарівський комітет назвав 4 фільми, які візьмуть участь у національному відборі та можуть представити Україну на головній кінопремії світу. Стрічку номінують у категорії «Найкращий міжнародний повнометражний фільм».
Серед претендентів — картини «Будинок "Слово". Нескінчений роман» Тараса Томенка, «Ля Палісіада» Філіпа Сотниченка, «Мирні люди» Оксани Карпович та «Ми були рекрутами» Любомира Левицького. Фіналіста оголосять 9 вересня.
«Будинок "Слово". Нескінчений роман», реж. Тарас Томенко
Картина Тараса Томенка розповідає про українських письменників 1920-х — 1930-х років, що є представниками Розстріляного відродження. У 1927 році за наказом Сталіна в Харкові збудували кооперативний будинок «Слово», куди заселили провідних українських авторів. Там письменники перебували під тотальним контролем і мали працювати виключно на благо комуністичної партії. Головними героями стрічки стали Микола Хвильовий, Лесь Курбас, Михайло Яловий, Михайль Семенко, Григорій Епік та Павло Тичина.
Також у центрі подій опиняється молодий і нікому не відомий автор Володимир Акімов. З його появою в будинку «Слово» починають відбуватися дивні речі. У стрічці показано, як обіцянка «комуністичного раю» поступово перетворюється на масові репресії та розстріли, а тоталітарна система нищить найкращих представників української культури XX століття.
«Ля Палісіада», реж. Філіп Сотниченко
Картина Філіпа Сотниченка пропонує згадати українські 1990-ті поза російськими наративами, поглянути на те, як країна змінилася за ці роки та який шлях ще належить пройти. Дія відбувається у 1996 році, за 5 місяців до підписання протоколу №6 Європейської конвенції з прав людини — мораторію на смертну кару. Двоє старих друзів, детектив міліції та судовий психіатр, розслідують вбивство колеги. Колись вони обидва були закохані у вдову загиблого. Давно забуті спогади героїв створюють майбутнє, у якому мають жити їхні діти.
«Мирні люди», реж. Оксана Карпович
Хіт світових фестивалів, що отримав нагороду на Берлінале та привернув увагу іноземців — від Китаю до Нью-Йорку. Документальна стрічка Оксани Карпович показує українські міста й села після російської окупації, обстрілів і руйнувань. Протягом всього фільму статичні зображення супроводжує аудіоряд — перехоплені розмови російських військових з дружинами, матерями та друзями. У той час, коли камера майже не рухається, демонструючи неспішне життя, розмови на фоні викликають обурення і напругу.
«Ми були рекрутами», реж. Любомир Левицький
Документальний роуд-муві, у центрі сюжету якого 19-річний Борис Савенко, рекрут 3-ї Окремої штурмової бригади з позивним «Журналіст». Його очима показано шлях бійця від перших кроків підготовки до дій на лінії бойового зіткнення. На прикладі побратимів, з якими він спілкується, можна побачити, наскільки різними є люди, що потрапили до війська. Всі розказані історії реальні, як і кадри, зняті штурмовиками та розвідниками під час виконання бойових завдань. Команда окремо працювала над постановчими художніми вставками.
