23 липня на каналі Arte виходить фільм, який варто подивитися всім, хто цікавиться модою. Це історія Gucci — модного дому зі столітньою історією, родинними драмами, естетичними метаморфозами та впливом, що не зникає навіть у час постіронії.
Коли бренд Gucci згадують у заголовках новин, це майже завжди щось велике: несподівана креативна колаборація, гучна рекламна кампанія, скандальна зміна керівництва. Але за цими новинами стоїть історія довжиною в сто років — саме її й розповідає французький режисер, сценарист і журналіст Олів’є Нікло у документальному фільмі Gucci, luxe, drame et volupté. Прем’єра — 23 липня 2025 на каналі Arte.
Це не біографія бренду, а справжня модна сага — з елементами драми, глему, інтриг і, звісно, розкоші. Назва фільму перекладається як «Gucci: розкіш, драма і чуттєвість» — і вона абсолютно виправдана.
Від багажу до Барвихи
Усе почалося у 1921 році, коли Ґуччо Ґуччі, син тосканського капелюшника, відкрив у Флоренції майстерню шкіряних виробів. Його перший досвід роботи — носій багажу в лондонському готелі Savoy — визначив естетику майбутнього бренду. Англійський гентрі-стиль, елементи кінної тематики, класичний підхід до якості — усе це стало основою того, що сьогодні ми знаємо як ДНК Gucci. Зокрема, легендарний кінський мундштук, який досі залишається впізнаваним символом марки.
У 1950-х бренд уже мав статус глобального явища. Бутики відкривалися не лише в Мілані та Римі, а й у Нью-Йорку й Лос-Анджелесі. Gucci став синонімом статусу, грошовитої вишуканості та приналежності до «вищого світу». Але водночас це був і бренд з іконостасом зіркових фанатів — один із перших прикладів того, що ми сьогодні називаємо «модним хайпом».
Від Джекі до Демни
У фільмі багато уваги приділено архівам Gucci — не лише візуальним, а й історичним. Наприклад, Джекі Кеннеді, яка після вбивства чоловіка ховалася від камер з сумкою Gucci в руках. Вона прикривала нею обличчя від папараці — так сумка отримала ім’я Jackie, і досі лишається бестселером.
Gucci вміє змінюватися. Це бренд із рідкісною естетичною гнучкістю — від сексуальної провокації у часи Тома Форда до барочної ностальгії Алессандро Мікеле. У фільмі показано, як Gucci ніколи не боявся експериментів і як упродовж десятиліть утримував баланс між хайпом і класикою.
«Це одна з небагатьох марок, які вміють бути і зухвалими, і історичними водночас»,
— говорить Нікло в інтерв’ю для Arte.
Джекі Кеннеді
Режисер не оминає і темну сторону історії — родинні конфлікти, внутрішні війни, фінансові зради, які стали основою для фільму House of Gucci Рідлі Скотта. У документалці ці події подані як важливі вузли в історії бренду. Вони вплинули на естетику, управління та цінності Gucci.
Фінал фільму — на актуальній ноті: призначення Демни новим креативним директором Gucci, яке вже встигло стати темою численних дискусій. Чи зможе дизайнер, який символізує постіронічну моду і радикальний мінімалізм, вписатися у настільки складну й насичену історію? Сам Нікло залишає це питання відкритим. Він не дає оцінок — він просто дуже уважно дивиться на історію і дозволяє глядачу побачити її повну складність.
Чому фільм варто подивитися?
Це не чергова документалка про моду. Це розслідування, як мода стає міфом і як бренд може бути одночасно історією, гіперболою, скандалом і класикою. «Gucci: розкіш, драма і чуттєвість» — фільм, який пояснює, чому ми досі говоримо про Gucci з інтересом, обуренням і захопленням одночасно.
